На картоплі зареєстровано близько 60 видів шкідників, серед яких найбільшої шкоди завдають такі: колорадський жук, дротяники, попелиці — перенощики вірусних хвороб, карантинні об`єкти — картопляна міль і картопляна нематода.
Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata Say.)
Поширений повсюдно. Пошкоджує картоплю, овочеві пасльонові (баклажани, перець, рідше помідори). Жук завдовжки 8—12 мм, короткоовальний, випуклий, жовтий або червоно-жовтий, із світлішими надкрилами, на яких є ї 0 чорних смуг, а на голові й передньоспинці — чорні плями. Личинка від цегляно-червоного до жовтого кольору, м`асиста з сильно опуклою середньою частиною черевця Зимують жуки першого і частково другого років життя у ґрунті на глибині 30—40 см, а іноді й глибше. Вихід їх із грунту дуже розтягнутий і триває понад 1,5 місяця. Жуки відшукують сходи картоплі й об`їдають на них молоді листочки. У пошуках корму вони перелітають на значні відстані. Самки розмішують яйця з нижнього боку листків купками, відкладаючи протягом І—1,5 міс. 900—1600 яєць. Потім вони відмирають або залазять у грунт, де перебувають деякий час (приблизно 5—15 днів) у стані літньої діапари, після якої знову можуть відкладати яйця.
Личинки спочатку з`їдають яйцеві оболонки, а потім починають живитися листками. При цьому вони скупчуються на верхівках пагонів і об`їдають листки. Заляльковуються в грунті на глибині 5—10 см. Молоді жуки першого покоління з`являються у липні й після живлення частина самок починає відкладати яйця, але значна кількість їх не відкладає, а залазить у грунт на зимівлю. Друге покоління шкідника на півдні розвивається у липні — на початку серпня, частково тут може розвиватися і третє покоління, що спостерігається у другій половині серпня — на початку вересня.
Жуки, які вже зимували, залазять у грунт на зимівлю наприкінці липня — на початку серпня, а літніх поколінь — наприкінці серпня — вересні.
Бурякова попелиця (Aphis fabae Scop.)
Поширена повсюдно. Пошкоджує буряки, соняшник, картоплю, боби, мак, а також розвивається на багатьох бур`янах (див. "Шкідники цукрових буряків").
Велика картоплева попелиця (Macrosiphum euphorbia Thorn)
Поширена повсюдно. Пошкоджує картоплю, буряки та інші рослини. Безкрила самка, завдовжки до 4 мм, зелена, іноді червона. Зимують на бур`янах партеногенетичні самки. Весною народжують личинок і засновують колонії на листках. У другому—третьому поколіннях з`являються крилаті особини, які заселяють рослини картоплі. Попелиця є перенощиком вірусної хвороби картоплі.
Тютюновий трипс (Thrips tabaci Lind.)
Поширений повсюдно. Пошкоджує листки, стебла, суцвіття багатьох рослин, особливо тютюну та інших пасльонових, зонтичних, лілійних.
Зимують дорослі комахи у поверхневому шарі грунту або рослинних рештках. У першій половиш квітня трипси поселяються на різних бур`янах, а потім переміщуються на розсаду в парниках, а також на тютюн і махорку, висаджені в полі. Тут самки відкладають яйця в тканини листків, соком яких живляться личинки. Залежно від погодних умов протягом вегетації у Лісостепу розвивається 3—5, а в Степу 5—7 поколінь шкідника. Пошкодження трипсами листків призводить до їх пожовтіння і відмирання. Крім того, трипси є перенощиками вірусних захворювань: верхівкового хлорозу махорки, рябухи тютюну та ін.
Жуки-ковалики (Elateridae).
Численна родина жуків, личинки яких є небезпечними шкідниками сільськогосподарських культур. Самі жуки рослин не пошкоджують.
Жуки мають видовжене (7—14 мм) тіло. На передньогрудньому кільці знизу є відросток, що входить у відповідне заглиблення на середньогрудях. Роблячи різкі рухи передньогрудьми, жуки можуть високо підстрибувати, видаючи при цьому звук, схожий на клацання. Личинки (дротяники) мають вузьке червоподібне тіло, що складається з 13 члеників. Форма тіла циліндрична або сплющена, шкіряні покриви міцні, хітинізовані. Голова з добре розвинутими серпоподібними щелепами. Забарвлення від світло-жовтого до червоно-коричневого. Жуки живуть п`ятнадцять-двадцять п`ять днів, скупчуючись на квітучій рослинності, де вони живляться пилком та нектаром квіток.
Самки відкладають яйця у грунт, де розвиток личинки триває 3—4 роки. Живляться дротяники проростаючим насінням, корінцями, коренеплодами, бульбами картоплі. Заляльковуються восени в ґрунтових печерках. Жуки, які виходять з лялечок, залишаються в грунті на зимівлю. У деяких видів заляльковування відбувається навесні. Найбільшої шкоди польовим культурам завдають личинки таких видів коваликів.
Ковалик широкий (Selatosomus lotus F.)
Поширений повсюдно, за винятком піщаних ґрунтів Полісся. Найбільшої шкоди завдає у Центральному та Лівобережному Лісостепу.
Ковалик буроногий (Melanotus brunnipes Germ.)
Поширений у Лісостепу та північній частиш Степу.
Ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.).
Звичайний вид на Поліссі, у Лісостепу і Карпатах, а також у Криму та прибережних смугах степових річок. Оселяється переважно на достатньо зволожених грунтах з великою кількістю рослинних решток та гумусу.
Ковалик темний (Agriotes obscurus L.)
Поширений повсюдно, найбільш чисельний у горах Карпат, в Західному Поліссі та Північному Лісостепу.
Ковалик посівний (Agriotes sputator L.)
Поширений повсюдно, але найбільш чисельний у Лісостепу та північній частині Степу
Ковалик західний (Agriotes ustulatus Schall.)
Поширений у Центральному та Західному Лісостепу і в Закарпатті,
Ковалик степовий (Agriotes gurgistanus Paid.)
Поширений на півдні Лісостепу, у північній та центральній частинах Степу, окремими вогнищами в Південному Степу.
Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell.).
Карантинний шкідник. В Україні виявлена в Криму та деяких районах Південного Степу. Пошкоджує переважно картоплю, особливо бульби у сховищах, а також тютюн, помідори, перець, баклажани, дикорослі пасльонові.
Метелик — розмах крил 12—16 мм. Передні крила широко ланцетні, коричнево-сірі, з більш темним внутрішнім краєм, жовтими лусочками і темно-коричневими штрихами .
Зимують гусениці і лялечки в коконах на рослинних рештках та на поверхні грунту. В овочесховищах міль може розмножуватися протягом зими, при чому гусениці пошкоджують бульби. Навесні з насінними бульбами, заселеними яйцями, гусеницями або лялечками, шкідник знову потрапляє у поле, де продовжує свій розвиток. На півдні України виліт метеликів може починатися у травні. Самки відкладають яйця по одному або купками з нижнього боку листків на стебла, грунт і не прикриті ґрунтом бульби. Гусениці вгризаються під епідерміс листка, молодого пагона або шкірку бульби, вигризають міни і ходи. На півдні протягом року може розвиватися 3—5 поколінь, які накладаються одне на одне. Тому в природі літ метеликів можна спостерігати з травня до кінця жовтня.
