Хранение семян кукурузы и их качество

Зберігання насіння є одним з найдавніших занять в господарюванні людини. Помічено, що від умов зберігання змінюється ряд важливих фізіолого-біологічних ознак майбутньої рослини — сила росту, адаптивність до несприятливих умов, продуктивність. Приріст врожаю від повноцінного насіння може складати від 10 до 50%, а середнє значення становить близько 20%. Це відповідає дії таких потужних заходів, як застосування добрив, засобів захисту чи нових сортів.

Підтримання насамперед високої посівної якості є головною умовою технологій зберігання насіння. Якісним вважається насіння, що відповідає певним вимогам і кондиціям. Відповідно до стандарту ДСТУ 2240-93 встановлено 5 норм щодо якості кукурудзи — це типовість, кількість ксенійних зерен, чистота, схожість, вологість зерна. Зрозуміло, що в процесі зберігання можуть змінюватись тільки останні три показники.

Найбільше практичне значення має схожість, яка для гібридів, сортів і ліній кукурудзи повинна становити в лабораторних умовах не менше 92%, за винятком репродукційного насіння зі схожістю 87%. Виходячи зі схожості, обраховуються страхові надбавки і норми висіву, проектується густота рослин. Показник схожості є також найвагомішим аргументом маркетингу і солідні насінницькі фірми повинні приділяти цьому виключно важливе значення.

Але останнім часом значно зросла різноякісність насіння кукурудзи, а це створило масу проблем як в практичному насінництві, так і в агротехніці цієї культури. Вони полягають в тому, що навіть якісне насіння має дуже неоднорідну польову схожість, яка може значно відрізнятись від лабораторної. Різноякісність особливо посилюється в умовах подовження періоду посів — сходи через несприятливі обставини (прохолодна погода, сухий грунт).

На нашу думку, виникнення такого явища пов’язано з рядом причин. По-перше, порушується технологія обробки і зберігання — це пізні строки сушіння, травмування, відсутність хімічного протруєння, нестабільний стан посівного матеріалу. Насіння після цього має ослаблену силу росту, яка може бути непомітною при лабораторній оцінці, але проявляється в польових умовах.

По-друге, дається взнаки зниження норми на схожість після прийняття нового посівного стандарту. Раніше до першого класу відносилось насіння з лабораторною схожістю не менше 96%. Всі агротехнічні проекти базувались на використанні насіння лише першого класу. Встановлення діючої норми (32%) розширило посівну групу, в тому числі за рахунок дещо нижчої якості, що також створило передумови для зниження польової схожості.

По-третє, стандартизовані методи оцінки схожості, на нашу думку, встановлюють лише придатність насіння до посіву і його життєздатність в ідеальних умовах проростання. Визначені цими методами і віднесені до категорії якісних, посівні партії в польових умовах показують різну схожість, а потім мають неадекватний розвиток і продуктивність.

Взагалі біологічна різноякісність характерна для кукурудзи, яка в цьому відношенні значно виділяється серед зернових культур. Але цілком можливо її зменшити або контролювати з метою послаблення негативного значення. Ведучі зарубіжні насінницькі фірми застосовують і те, й інше — це оптимальні технології збирання, обробки і зберігання та спеціальні методи визначення якості насіння.

В цьому напрямку нами ведеться науково-дослідна робота, спрямована на розробку нових технологій і методів. В Інституті зернового господарства УААН вивчали способи зберігання, що включали різне пакування, хімічну обробку, температурні режими та вологість насіння. Об’єктом досліджень був різноякісний посівний матеріал гібридів і самозапилених ліній. Якість насіння оцінювали в лабораторії різними методами, а також в польових умовах.

В лабораторії встановлювали схожість за методикою згідно з стандартом 1238-84, а також при холодному пророщуванні [1-2]. Польові досліди і облік врожайності проводилися відповідно до агротехнічних рекомендацій [4]. Тривалість зберігання насіння 6 років за період 1994—1999 рр.

Серед факторів зберігання найбільше значення мало поєднання типу пакування з вологістю насіння. Застосування поліетилену забезпечувало підвищення схожості лабораторної на 21—24%, а польової — на 22—30% в порівнянні зі стандартним папером (табл. 1). Позитивний вплив щільного пакування збільшується пропорційно тривалості зберігання. Але насіння повинно бути сухим з початковою вологістю 9—10%. При підвищенні цієї вологості до рівня 14—15% необхідно застосовувати паперову упаковку.

Ефект щільного пакування створюється за рахунок призупинення сорбції та десорбції вологи насінням та значного зменшення інтенсивності його дихання. Дослідження показали, що початкова вологість такого насіння залишається практично незмінною в процесі всього зберігання. В наших дослідах вона змінювалась лише на 0,2—0,3%. Навпаки, в упаковці з паперу вологість коливалась в залежності від пори року. Протягом літа і осені насіння підсихало, а взимку і навесні зволожувалось. Інтервал цих коливань складав в середньому 0,9—1,8%, максимально — до 2,5—3%. В окремі пори року вологість становила 16—16,5% і перевищувала критично допустимий для кукурудзи рівень.

Така зміна вологості „розхитувала“ фізіолого-біохімічний комплекс насіння, провокувала його життєдіяльність, а також активність мікрофлори. Це призводило до завчасного старіння і зниження схожості насіння. При пакуванні в поліетилен такого „розхитування“ не спостерігалось, стабільний режим був сприятливішим для довголіття живого організму.

Останнім часом набуло поширення пакування в інший полімерний матеріал — поліпропілен. Вивчення цього матеріалу показало, що умови зберігання в ньому створюються такі, як і в паперовій упаковці, тобто відбувається вільний газо-вологообмін з навколишнім середовищем.

В дослідах встановлено вплив температурного режиму в процесі тривалого зберігання. Зниження температури до 8—10 і 3—5°С забезпечувало більш високі посівні та врожайні властивості посівного матеріалу (табл. 2). Після 5 років зберігання лабораторна схожість насіння була вище в середньому на 4—6%, а польова — на 7—15% в порівнянні зі звичайним температурним режимом насіннєсховища. Приріст врожаю становив 6—13 ц/га. При постійно низьких температурах навіть вологіше насіння зберігалось краще. Наприклад, насіння з вологістю 15% в звичайних умовах різко знижувало схожість на третій рік, а на п’ятий — її втрачало зовсім. В умовах охолодження лабораторна схожість становила 61—80%, а польова — 51—55%.

Протруювання насіння давало позитивні наслідки в процесі зберігання. По-перше, воно захищало насіння від уражень шкідниками, які можуть розмножуватись в умовах насіннєсховища. По-друге, протруювання протидіяло впливу мікрофлори в період посів—сходи, пліснявінню і гниттю зерна. Схожість насіння підвищувалась в середньому на 5% (табл. 3). Але підвищення забезпечувалось за рахунок захисних функцій протруйника, прямого однозначного впливу на ростові процеси насіння не виявлено. Так, після 6 років зберігання в поліетиленовій упаковці життєздатність насіння зменшувалась приблизно однаково і незалежно від того, було воно оброблене чи ні. Тобто при дотриманні особливих умов збирання, обробки і зберігання створюються такі обставини, при яких завчасна хімічна обробка насіння може бути непотрібною.

До цих умов відносяться насамперед сортові ознаки та техніко-технологічний рівень підготовки насіння. Самозапилені лінії в дослідах були менш стійкими, їх тривалість зберігання була коротшою на 1,5—2 роки в порівнянні з гібридами. Але це значною мірою залежало від їх способів збирання, обробки і зберігання. Встановлені окремі батьківські форми, які мали різну господарську довговічність в залежності від режиму сушіння, очищення, сортування.

Отже стійкість насіння можна посилити за рахунок спеціальної технології підготовки до зберігання. Для кукурудзи технологія насамперед повинна включати такі норми: агрофізичні параметри посівної партії, вирівнянність біологічну та фізико-механічну, обмеження домішок, травмованості і теплової тріщинуватості, оптимальну кислотність, силу росту.

Неадекватна дія цих норм спричинює різноякісність насіння кукурудзи. В наших дослідах встановлені групи різноякісності в процесі збирання—обробки, які потім впливають на життєвість і стійкість при зберіганні (табл. 4). Так, насіння, яке було віднесене до однієї кондиційної групи, показувало схожість при холодному пророщуванні в межах 60—99%, а в полі — 69—94%. Приріст врожаю в залежності від різноякісності становив 4,7—6,0 ц/га. Ця, так звана, „прихована різноякісність“ і зумовлює значну розбіжність між лабораторною і польовою схожістю в агротехніці кукурудзи. Отже, насіння в якісному відношенні повинно бути перш за все здоровим, в цьому випадку йому не потрібна буде навіть додаткова стимуляція чи хімічна обробка [3]. Але перед посівом в полі його слід обробити.

Таким чином, плануючи зберігання необхідно перш за все визначити призначення насіння, тривалість і час використання продукції. При довгостроковому зберіганні насіння кукурудзи (це страхові, резервні, перехідні, комерційні фонди), а також можливих поставках в інші агрокліматичні райони, краще використовувати щільну поліетиленову упаковку. Початкова вологість насіння повинна бути 9—10%. Точна вологість встановлюється конкретно для посівної партії з урахуванням її технології підготовки. При використанні кукурудзи відразу для посіву можна використовувати стандартну паперову або нову поліпропіленову упаковку і нормативну вологість 13—14%.

Стійкість при зберіганні підвищується при застосуванні спеціальної технології підготовки і використання окремих груп різноякісності насіння. Групи встановлюються за допомогою холодного пророщування або визначення сили росту посівних партій.

Термін зберігання насіння кукурудзи з високою господарською схожістю складав у звичайних умовах 3—4 роки. При витримуванні ряду абіотичних факторів (щільне пакування, обмеження газо-волого-обміну, низька початкова вологість, охолодження) він становив 6 років. Максимальний ефект та найвища якість при цьому досягається за рахунок поєднання відмічених факторів.

БІБЛІОГРАФІЯ
• Государственньй стандарт (ГОСТ 12058-84). Семена сельскохозяйственных культур. Методы определения всхожести. — М., 1985. — 57с..
• Державний стандарт України (ДСТУ 2240-95). Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. — К., 1994 — С. 2—58.
• Кіндрук М.О., Слюсаренко О.К., Гечу В.Л., та інші. Здоров’я насіння та шляхи його поліпшення у практиці насінництва // Вісник аграрної науки. — 1998. — № 1 — С. 17—20.
• Методические рекомендации по проведению полевых опытов с кукурузой. — Днепропетровск, 1980. — 54 с.