Походження та поширення

Свідчення про вирощування капусти дійшли до нас з глибокої давнини, але капуста головчаста відноситься до найбільш сучасних різновидностей. В трактаті "Земледелие" Катона, який відноситься до II ст. до н. е., вже згадується головчаста капуста. Але коли і де вона вперше з’явилась, достовірної інформації немає. В одній з легенд про походження головчастої капусти говориться, що французький цар був покараний богом виноробства Діонісом за те, що відмовився визнати його божество. І коли цар заплакав, його сльози падали на землю, а із неї стали з’являтися невідомі рослини, широкі листки які на очах скручувались у головки, нагадуючи людську голову. Здивовані прибічники короля з жахом розбігалися з голосними криками: "Капітум, капітум", що означає: "Голова, голова".

Давньогрецький математик Піфагор (V ст. до н.е.) переконував, що "Капуста підтримує бадьорість і веселий настрій". Римський письменник і державний службовець М. Катон писав, що цей овоч об’єднує в собі цілющі властивості в пропорціях, які сприяють здоров’ю, і вважав, що завдяки капустяним рослинам римляни протягом століть обходились без лікарських препаратів. Римляни приписували капусті можливості лікувати безсоння, заспокоювати головний біль, виліковувати глухоту.

На думку Хелма, всі вирощувані види капусти, очевидно, виникли від дикої капусти (Brassica oleracea var. оleracea), яка до цього часу зустрічається на узбережжі Середземного моря і Атлантичного океану (рис. 1).

Людина почала використовувати в їжу овочі дуже давно заради свого існування. Очевидно, саме з них почалось її знайомство з навколишнім рослинним світом, оскільки соковиті частини трав’янистих рослин є те, що прийнято називати овочами, були придатними для використання людиною самою природою.


Рис. 1. Огляд ймовірних напрямків походження культурних форм Brassica oleracea від диких родичів (Helm J., 1963).

За прогнозами спеціалістів, у 2000 році населення Земної кулі перевищило 6 мільярдів чоловік, а це висуває нові завдання з питань збільшення виробництва продуктів харчування, в тому числі овочів. З подальшим ростом кількості людства зросла і потреба в багатьох особливо цінних на даному етапі розвитку видів рослин, у тому числі і овочів. Природа не встигала заповнювати їх ресурси, що спонукало людину до необхідності інтродукції (введення в культуру) таких рослин і це піднімало її на нову сходинку розвитку. Інші рослини не так часто споживались людиною і тому вона віддавала перевагу використанню їх у природному дикорослому вигляді.

Предки сучасної капусти савойської згадуються ще в давню епоху Відродження. Вона є не менш важливою овочевою рослиною, яку використовує людина. Це пов’язано не тільки з високим потенціалом врожайності, а й з її поживною цінністю. Батьківщина капусти савойської – країни західного Середземномор’я і Південна Європа, де і по цей час вона поширена і розвивається її селекція.

Свою назву вона отримала від невеликого графства в Італії – Савоя. Таким чином, ми повинні визнати, що капуста савойська має італійське походження. В Італії її називають Римською і Зеленою, Зеленуватою ( cavolo verza, verzotto ), або Міланською, де цей вид капусти здавна вирощували на значних площах. І сьогодні тут зустрічається найбільша різноманітність її форм, у тому числі і листкової.

В Італії капусту савойську розуміють як капусту, яка походить із Риму і Мілану. У Франції її називають Міланською, Савойською, Іспанською та Голландською. В Португалії вона має назву Савойська. Савоя була французькою провінцією і до 1860 року належала до Італії. На багатьох європейських мовах капуста савойська також називається італійською. В Болгарії і Румунії її вважають кучерявою.

Капуста савойська широко розповсюджена і користується великим попитом у всіх країнах Західної Європи – Франції, Іспанії, Італії, Португалії та США.

На території Росії капусту савойську вирощують з кінця ХVIII ст., особливо популярна вона була в ХІХ ст., а потім незаслужено забута. В Україні широкого розповсюдження вона не набула. В Криму також не поширена, але у свіжому вигляді вона смачніша, ніж білоголова. Вирощують лише її головчасті форми, вона зустрічається в якості любительської рослини в приміських господарствах біля великих міст.

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: