Вимоги рослин до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Капуста червоноголова, як і білоголова, відноситься до групи холодостійких рослин. Тому вона і займає широкий ареал. У різні фази розвитку рослині необхідні неоднакові температурні умови, які найбільше сприяють росту на певному етапі. Насіння проростає при температурі 2-3°С. За температури 18-25°С сходи з’являються на 4-5 добу. За оптимальних умов другий листок з’являється через 5-7 діб після першого, а третій – через 4-5 добу після другого. Наступні формуються ще в коротші терміни. Проростання насіння капусти знаходиться в тісному взаємозв’язку з температурними умовами.

Здатність капустяних рослин витримувати низькі температури залежить від їх загартування, умов росту, сорту, фази росту і розвитку. В молодому віці, особливо у фазі сім’ядольних листочків, капуста найменш стійка до мінусових температур. Сходи гинуть при мінус 3°С. Добре вкорінена загартована розсада в пізнішому віці витримує зниження температури до мінус 5-6 °С. Негативний вплив заморозків сильніше проявляється на стеблі і черешках, ніж на пластинках листків. Пошкоджені мінусовими температурами ділянки найбільш сприйнятливі до патогенів. Краще витримує заморозки розсада, яка вирощувалась за середньої вологості ґрунту, на фоні підсиленого фосфорно-калійного і зниженого азотного живлення, пересаджена у відкритий ґрунт з мінімально пошкодженою кореневою системою. Однак із розсади, яка перенесла заморозки, формується нижчий урожай. Дорослі рослини витримують температуру до мінус 8°С, але підморожені головки погано зберігаються, насінники – мінус 5-7°С, коли вони знаходяться у фазі формування бутонів. Найменш морозостійкі ранньостиглі сорти капусти, найбільш морозостійкі – пізньостиглі.

Для росту дорослих рослин сприятлива температура в межах 15-18°С. За температури 5°С фотосинтез у капусти практично припиняється. При 10°С він досягає значної інтенсивності, при 15-20°С рівень фотосинтезу максимальний. Коли температура підвищується за межі 20 і до 30°С починає знижуватись інтенсивність асиміляції. Температура вище 25°С негативно впливає на ріст і розвиток рослин – відбувається зниження приросту і зменшення розмірів рослин, підсилюється розтріскування головок. Довготривала дія високих температур, особливо у поєднанні з посухою, призупиняє ріст, затримує утворення головок, зменшує їх розмір, а у головок, які зав’язались, прискорює процеси достигання, старіння. Знижена температура під час вегетації збільшує тривалість періоду від висаджування розсади до масової технічної стиглості головок. Також збільшується кількість рослин, які не утворюють головки. До збирання врожаю головки капусти залишаються нещільними, з низькою лежкістю.

Вимоги до вологи. Капуста – одна з найвимогливіших овочевих рослин до вологості протягом всієї вегетації. Вона відноситься до групи культур, які погано добувають воду із ґрунту і неекономно її витрачають. Потреба у забезпеченні водою змінюється залежно від віку рослин. Це пояснюється її морфологічними особливостями. Вона має великі листки і кореневу систему, розташовану переважно на глибині до 50 см. Найбільше вологи потребують рослини в період проростання насіння. Потрібна вода у кількості 50 % від маси насіння. При вирощуванні розсади підтримують помірну вологість, щоб підготувати її до висаджування. В міру росту рослин, зі збільшенням кількості листків потреба у воді збільшується і досягає свого максимуму в період формування головок. Пізньостиглі сорти більш вимогливі до вологи, тому норма їх поливу збільшується в 2,5 раза, порівняно з сортами інших груп стиглості. Після кожного поливу до повного змикання розетки листків обов’язково треба обробляти ґрунт у міжряддях. Біля самих рослин розпушують ґрунт і виполюють бур’яни вручну.

За даними Н. А. Максимова, транспіраційний коефіцієнт капусти дорівнює 539. За даними Е. Г. Петрова, одна рослина здатна випаровувати 5-7 л, а з великою розеткою листків і до 10 л води за добу, за сезон – вище 300 л. Вміст води в листках та інших органах капусти складає 90-94 %, тому постачання її водою має бути постійним.

Знижена вологість ґрунту в період наростання розетки значно затримує приріст листкової поверхні. Під час достигання головок підвищена кількість вологи може призвести до їх передчасного розтріскування, погіршення якості продукції, яка призначена для тривалого зимового зберігання. Тому за місяць до збирання врожаю обмежують поливи. З урожаєм 100 т/га вона виносить з ґрунту 5,5 тис. м3/га води. Найкраще росте за вологості ґрунту 60-80 % НВ. Тому її розміщують здебільшого на заплавних ґрунтах і торфовищах. У районах з недостатнім зволоженням високі врожаї капусти червоноголової можна одержати лише за умов зрошення. При нестачі вологи утворюються невеликі листки і головки, в подальшому спостерігається підсилене обпадання листків. Надмірна вологість ґрунту викликає сповільнений ріст, рослини уражуються судинним бактеріозом.

На ріст рослин впливає не тільки вологість ґрунту. Велике значення у споживанні вологи капустою червоноголовою має вологість повітря. Оскільки капуста походить із місць з вологим кліматом, для отримання високих урожаїв вона потребує підвищеної вологості повітря – 60-80 %. Тому за високої температури вдень і низькій відносній вологості бажано проводити освіжаючі поливи. Графік поливів слід складати так, щоб не було значних коливань вологості ґрунту. Регулювати відносну вологість повітря і знижувати негативний вплив високих температур можливо за допомогою дощування.

Вимоги до освітлення. Капуста червоноголова відноситься до світловимогливих росли. В умовах довгого дня прискорюється ріст розсади і формування головок, а у насінників – цвітіння. Найвища потреба в світлі спостерігається відразу після з’явлення сходів. При недостатньому освітленні, затіненні, загущенні, несвоєчасному проріджуванні сходів рослини витягуються і легко уражуються грибними хворобами (чорною ніжкою, переноспорозом).

Капуста червоноголова дуже вимоглива до світла, особливо під час вирощування розсади. Недостатнє освітлення в цей період викликає їх витягування, надалі – утворення невеликих листків і нещільних головок. В умовах часткового затінення і короткого світлового дня ріст її сповільнюється, а за значного – не зав`язуються головки.

Нестача світла відчувається за надмірної густоти рослин у полі, неправильних площ живлення. В цьому випадку рослини формують дрібні неякісні головки, а іноді вони взагалі не утворюються і, таким чином, знижується врожайність. Дорослим рослинам слід забезпечувати оптимальні умови освітлення. Тому під час висаджування їх не варто загущувати.

Вимоги до ґрунту. Капуста червоноголова вимоглива до вмісту поживних речовин у ґрунті, добре реагує на внесення органічних та мінеральних добрив. Найбільш сприятливі чорноземи, середні і важкі, супіщані глибокі ґрунти, а також ділянки в заплавах рік з підвищеною родючістю. Опідзолені і щебенисті з більшою водопроникністю ґрунти під капусту не придатні. Слід звертати увагу на якість нижніх горизонтів ґрунту. Вони повинні бути достатньо водопроникними, щоб краще відбувалася фільтрація води за частих поливів. Ділянки з водопроникним ґрунтом і тонким орним шаром не придатні для капусти через різкі коливання ґрунтової вологості і потребу в частих поливах.

Незважаючи на те, що капуста добре росте на ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, її не слід розміщувати на заболочених і кислих ґрунтах. На кислих ґрунтах рослини уражуються килою. Оптимальною для неї є слабокисла реакція ґрунтового розчину – Ph 6,0. Тому слід вибирати незакилені ділянки. На кислих ґрунтах обов’язково проводять вапнування. Оптимальний вміст кальцію в капусті спостерігається при рН ґрунту 5,5-6,2, фосфору – при Ph 5,9-6,4. Максимальний вміст мінеральних речовин, особливо кальцію, магнію, фосфору, сірки і хлору відмічено у рослин, вирощених на чорноземах.

Відношення рослин до родючості ґрунту залежить від сортових особливостей. Пізньостиглі сорти, порівняно з скоростиглими, більш вимогливі, оскільки вони врожайніші.

Вимоги до елементів живлення. Рослини споживають велику кількість поживних елементів із ґрунту, особливо азоту, фосфору і калію. За однакової врожайності капуста червоноголова споживає поживних речовин в два рази більше, ніж білоголова. Встановлено, що на утворення 10 т товарної продукції рослини виносять з ґрунту до 41 кг азоту, 14 кг фосфору, 49 кг калію. Протягом вегетаційного періоду потреба у мінеральному живленні неоднакова. Особливо реагують на підвищену родючість ґрунту рослини у молодому віці. Розсада капусти червоноголової потребує збалансованого набору всіх основних елементів живлення в легкодоступній формі. Незважаючи на те, що абсолютна кількість поживних речовин, які виносяться розсадою, невелика, в дійсності з одиниці площі вона виносить за одиницю часу в кілька разів більше поживних речовин, ніж дорослі рослини, оскільки розсада в 100-300 разів легша, займає в 200 разів меншу площу живлення і виносить речовини менший строк у 2-3 раза, ніж доросла рослина.

Під капусту червоноголову в середньому необхідно вносити мінеральні добрива в нормі N20-24 P6-8 K18-20 г/м2. Потреба в окремих елементах живлення у різні фази росту і розвитку рослин капустяної групи різна. Так, найбільша потреба в азоті спостерігається переважно у початковий період. Задоволення цієї потреби сприяє розвитку потужної кореневої системи. Проте дія азотних добрив може бути ефективною лише при правильному внесенні фосфорних і калійних. Відомо, що від надмірного азотного удобрення і недостатньої кількості фосфору і калію утворюються нещільні головки.

Капуста червоноголова позитивно реагує на внесення підвищених доз фосфорних добрив, які сприяють збільшенню вмісту цукрів, покращують смакові якості, та калійних добрив, які поліпшують лежкість головок. На легких малогумусних ґрунтах капуста добре реагує на внесення органічних і калій-магнієвих добрив. Найвищі надбавки врожаю отримують від підвищених доз азотних добрив, доцільно частину їх вносити в 1-2 підживлень з поливною водою в нормі 4-6 г/м2, але не пізніше початку формування головок. Надлишок азотних добрив в кінці вегетації небажаний, оскільки це спричиняє накопичення нітратів, шкідливих для організму людини, а також призводить до утворення нещільних головок.

Важлива роль у формуванні лежких головок належить мікродобривам. Мікроелементи беруть участь у біохімічних процесах клітин, підвищують активність багатьох ферментів, вітамінів і гормонів, збільшують урожайність та покращують його якість і лежкість. Основна кількість таких мікроелементів, як марганець, молібден, цинк, йод, бор зосереджуються в органоїдах клітин – ядрах, хлоропластах, мітохондріях, менше у цитоплазмі.

Велика потреба у поживних елементах пояснюється значним вмістом мінеральних солей у капусті червоноголовій та її високою врожайністю з одиниці площі. Забезпечити нормальний ріст та розвиток рослин можна лише в тому випадку, коли вони постійно отримують оптимальну кількість різноманітних поживних речовин, а це в основному залежить від біологічних особливостей, темпів росту і розвитку, чутливості рослин до реакції середовища і концентрації солей в ґрунті.

Таким чином, врахування вимог капусти червоноголової до умов навколишнього середовища і забезпечення їх на оптимальному рівні, дозволить отримати вищу врожайність рослин за рахунок удосконалення елементів технології її вирощування.

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: