Сорти і гібриди – основа технології вирощування товарної продукції у відкритому ґрунті

Одне із основних завдань агропромислового комплексу полягає в стабільному забезпеченні населення продуктами харчування. Для подальшої інтенсифікації виробництва необхідно впроваджувати нові технології. Критерієм оцінки будь-якої технології вирощування культури є врожайність, але при цьому величина її повинна бути економічно виправданою і енергетично підтвердженою. Підвищення ефективності можливе за рахунок впровадження високоврожайних адаптивностійких сортів та вдосконалення технології їх вирощування.

Серед різних елементів технології вирощування на частку сорту приходиться 20-28 % приросту врожаю, а в екстремальних погодних умовах (посухи, епіфітотії хвороб) сорту належить вирішальна роль. На сучасному етапі розвитку виробництва, при впровадженні нових технологій вирощування, значення сорту збереглось. Сорт залишається не тільки засобом підвищення врожайності, але й стає фактором, без якого неможливо реалізувати досягнення науки. В сільськогосподарському виробництві сорт є біологічною основою інтенсивної технології вирощування сільськогосподарських культур.

Проте генетично різні сорти неоднаково реалізують потенційну продуктивність на природному фоні. Є сорти, які різко знижують врожайність за відсутності добрив і захисту їх від хвороб, а є сорти, які зберігають відносно високу продуктивність за будь-яких умов вирощування. Тому необхідно впроваджувати у виробництво сорти з різною екологічною пластичністю.

Високопродуктивні сорти виносять з ґрунту велику кількість поживних елементів, витрачають багато води, тому такі сорти вимагають високої агротехніки. Якщо таких умов немає, то потенційно більш продуктивний сорт не тільки не дає надбавки, але може і поступитися за врожайністю іншому менш продуктивному, але й менш вимогливому до умов вирощування сорту. Тобто, необхідно застосовувати диференційований підхід до підбору сортів. Особливо він важливий в сучасний період, коли більшість господарств намагаються вирощувати екологічно безпечну продукцію без застосування високих доз добрив і комплексу захисту рослин.

Роль сорту у формуванні врожаю сільськогосподарських культур підвищується в процесі інтенсифікації землеробства. Нові сорти здатні забезпечити врожайність капусти червоноголової 45-50 т/га, у виробничих умовах їх генетичний потенціал за різних обставин реалізується тільки на 20-30 %. Сорт повинен бути добре пристосованим до місцевих ґрунтово-кліматичних умов.

У різноманітті ґрунтово-кліматичних і господарсько-економічних умов сільськогосподарського виробництва особливо важлива роль сорту – як біологічної системи, яка забезпечує стабілізацію врожайності на високому рівні. Однак навіть правильно підібраний сорт може реалізувати свій генетичний потенціал тільки при збереженні всіх елементів технології вирощування.

Підбираючи сорт для виробництва і вирішуючи проблему підвищення продуктивності сортів, не варто забувати про таку характеристику, як стійкість проти хвороб і шкідників, стресових факторів навколишнього середовища, здатність до тривалого зберігання, біохімічний склад головок.

Завдяки високій лежкості і наявності різних за скоростиглістю сортів і гібридів капусту червоноголову можливо мати у свіжому вигляді з вересня (збирання врожаю) до травня-червня (зберігання).

За скоростиглістю (від масових сходів до масової технічної стиглості) сорти та гібриди поділяються на такі групи: ранньостиглі (105-120 діб), середньоранні (121-130 діб), середньостиглі (131-145 діб), середньопізні (146-160 діб) та пізньостиглі (161-185 діб).

Вміст і якісний склад мінеральних речовин в головках капусти червоноголової значною мірою обумовлені особливостями ґрунтів. Найлегше накопичуються в їстівній частині такі елементи як кадмій, цезій, рубідій. В середній мірі рослини поглинають цинк, молібден, мідь, плюмбум, миш’як, кобальт. Слабо засвоюється марганець, нікель, літій, хром, олово і важко доступні для рослин селен, барій, залізо, телур.

До факторів, які впливають на рівень нітратів у рослинній продукції, належать біологічні особливості культури, рівень мінерального живлення, властивості ґрунту, строки підживлення, погодні умови, режим зрошення, строки сівби і збирання врожаю. Контроль за вмістом нітратів в продукції покладений на Державну інспекцію з якості і стандартизації та на санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України. Гранично допустимий вміст нітратів для групи капуст складає 400 мг/кг сирого продукту за нітрат-іоном.

Різні органи рослини містять неоднакову кількість нітратів. Так, наприклад, у капусти білоголової черешки накопичують їх до 700 мг/кг, качан – до 2480 мг/кг, жилка та пластинка листка – до 980 і 100 мг/кг відповідно. Впродовж доби динаміка накопичення нітратів змінюється. Кількість їх в два рази зменшується за збирання врожаю в сонячні, але не жаркі дні у другій половині дня. Для підвищення якості продукції і зниження концентрації нітратів у капусті необхідно розраховувати дози NPK тільки на запланований врожай на основі даних ґрунтової діагностики, задовольняти повністю потреби рослин у фосфорі, калії і мікроелементах, рівномірно розподіляти добрива на поверхні ґрунту, вводити в овочеву сівозміну багаторічні трави і своєчасно очищати від бур’янів, не допускаючи затінення культурних рослин.

I. I. Свентицький виявив тісну кореляцію між вмістом нітратів та вмістом хлорофілу в листках, а також встановив, що кількість пігментів у верхній частині листка менша, ніж у нижній.

На основі опрацьованих джерел літератури встановлено подібність рослин капусти червоноголової з іншими головчастими видами і відмінність за біологічними особливостями, вимогами до умов навколишнього середовища. Це матиме важливе значення в удосконаленні окремих елементів технології її вирощування.

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: