Екологічна стабільність, пластичність та адаптивність сортів і гібридів

Сорт є екологічно і економічно ефективним засобом підвищення величини та якості врожаю. Значення сорту особливо важливо в зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними і погодними умовами. На сьогоднішній день особливу цінність мають сорти і гібриди з високою екологічною стійкістю, які здатні формувати високий рівень урожайності навіть при значних відхиленнях умов навколишнього середовища від оптимуму і які мають здатність протистояти дії абіотичних і біотичних стресорів. Екологічна пластичність – це реакція генотипу на зміни умов середовища, яка проявляється у фенотипній мінливості. Стабільність характеризує здатність генотипу підтримувати фенотип у різних умовах вирощування. Для оцінки екологічної пластичності і стабільності використовували методику О. І. Кільчевського, Л. В. Хотильової .

Одним із важливих критеріїв виробничої цінності сортів та гібридів є їх екологічна стійкість. Лісостепова зона України відзначається нестабільними кліматичними умовами, тому сорти та гібриди, які впроваджуються у виробництво повинні поєднувати високу продуктивність з екологічною пластичністю, що дозволить одержувати гарантовану врожайність незалежно від умов вирощування. Середні багаторічні дані таблиці 32 відображають урожайність сортів і гібридів та їх екологічну стабільність та пластичність.

У групі середньостиглих рослин за три роки досліджень високу врожайність було отримано у сортів Рубін – 53,0 т/га, Топаз – 45,0 т/га і гібрида Редма F₁ – 42,8 т/га. У середньопізніх цей показник був найвищим у сортів Калібос і Дауеррот – 53,6 і 45,6 т/га. Серед пізньостиглих форм сорт Лангендейкер і гібриди Фуєго F₁ та Ауторо F₁ відзначались урожайністю на рівні 44,6; 50,6 і 90,5 т/га відповідно.

Адаптивна здатність рослин поділяється на загальну (ЗAЗ – V_i) і специфічну (CAЗ – G²). Загальна адаптивність характеризує здатність утворювати ряд фенотипів, які є адаптованими до різних умов, а специфічна – забезпечує генотипу високу продуктивність в обмежених (специфічних) умовах середовища. Реакцію сортів та гібридів за ознакою врожайності визначали через загальну адаптивну здатність (V_i). Вона була найбільше виражена у сортів Рубін – 7,1; Калібос – 7,7 та гібридів Фуєго F₁ і Ауторо F₁ – 4,8 і 44,7 відповідно. Серед досліджуваних рослин високий ефект специфічної адаптивної здатності (G²) мали середньостиглі гібриди Редма F₁ та Родео F₁ – 7,82 і 7,22. У групі середньопізніх сортів не було виділено сортів з високим показником САЗ. Серед пізньостиглих рослин гібрид Ауторо F₁ характеризувався найвищою специфічною адаптивною здатністю – 10,82.

Серед параметрів екологічної стабільності найбільш об’єктивною характеристикою генотипу є відносна стабільність (S_gi), яка у межах 0-25 є високостабільною; 26-50 – стабільною; 51-75 – середньостабільною; 76-100 – нестабільною і більше 100 – генотип з високим рівнем нестабільності. Отже, всі досліджувані сортозразки можна віднести до високостабільної групи. Найбільш стабільними (S_gi) за даною ознакою у середньостиглих рослин виявилися сорти Рубін і Олена – 5,2 і 6,1; у групі середньопізніх – сорт Дауеррот (5,8); серед пізньостиглих більшість варіантів – сорти Гранат (2,5), Лангендейкер (3,9), Максілла (4,3) і Поздняя красавица (4,8) та гібриди Роксі F₁ і Фуєго F₁ – 4,9 і 5,4 відповідно.

Сортозразки, у яких коефіцієнт регресії (b_i), який характеризує ступінь екологічної пластичності, значно вище одиниці відносяться до інтенсивного типу. Тобто, вони найбільше реагують на сприятливі умови. Проте у несприятливі роки, а також на низькому агрофоні, у них різко знижується продуктивність. Так, у групі середньостиглих найвищі показники отримано у гібрида Родео F₁ – 1,75, сортів Топаз і Топарані – 1,78; 1,87 та гібрида Редма F₁ – 2,44. У групі середньопізніх у сорту Дауеррот коефіцієнт регресії був на рівні контролю – 1,23 та у сорту Кабеза негра дещо вище – 1,46. Серед пізньостиглих рослин найвищі значення і близькі між собою спостерігалися у гібрида Фуєго F₁ та сорту Лангендейкер ред – 1,22 і 1,25.

Серед сортименту, що вивчався коефіцієнт регресії був наближеним до одиниці у середньостиглого сорту Олена – 0,85 та пізньостиглого гібрида Ауторо F₁ – 0,88, тобто вони мають високу екологічну пластичність. Зміна врожайності у них прямо пропорційна змінам умов.

У сортів Калібос та Мілана даний показник складав мінус 0,01, що відповідає нейтральному типу (низька екологічна пластичність). Вони характеризуються незначною реакцією на зміну факторів.

Селекційну цінність генотипу (СЦГ) характеризує рівень урожайності і загальна адаптивна здатність. Отже, найвища СЦГ одночасно з високим рівнем урожайності і ЗАЗ встановлена у середньостиглого сорту Рубін – 36,1 %, середньопізнього сорту Калібос – 31,6 % та пізньостиглих гібридів Ауторо F₁ і Фуєго F₁ – 23,7 і 33,7 % відповідно. Ці варіанти значно переважають всі інші сортозразки у межах групи стиглості за врожайністю і екологічною стабільністю.

Таким чином, сортимент капусти червоноголової має високостабільні значення (S_gi < 25) за ознакою врожайності. Високий ефект специфічної адаптивної здатності (G²) мали середньостиглі гібриди Редма F₁ і Родео F₁ та пізньостиглий гібрид Ауторо F₁. Найвищу селекційну цінність генотипу СЦГ становили середньостиглий сорт Рубін, середньопізній сорт Калібос та пізньостиглі гібриди Ауторо F₁ і Фуєго F₁.