Сорт є екологічно і економічно ефективним засобом підвищення величини та якості врожаю. Значення сорту особливо важливо в зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними і погодними умовами. На сьогоднішній день особливу цінність мають сорти і гібриди з високою екологічною стійкістю, які здатні формувати високий рівень урожайності навіть при значних відхиленнях умов навколишнього середовища від оптимуму і які мають здатність протистояти дії абіотичних і біотичних стресорів. Екологічна пластичність – це реакція генотипу на зміни умов середовища, яка проявляється у фенотипній мінливості. Стабільність характеризує здатність генотипу підтримувати фенотип у різних умовах вирощування. Для оцінки екологічної пластичності і стабільності використовували методику О. І. Кільчевського, Л. В. Хотильової .
Одним із важливих критеріїв виробничої цінності сортів та гібридів є їх екологічна стійкість. Лісостепова зона України відзначається нестабільними кліматичними умовами, тому сорти та гібриди, які впроваджуються у виробництво повинні поєднувати високу продуктивність з екологічною пластичністю, що дозволить одержувати гарантовану врожайність незалежно від умов вирощування. Середні багаторічні дані таблиці 32 відображають урожайність сортів і гібридів та їх екологічну стабільність та пластичність.
У групі середньостиглих рослин за три роки досліджень високу врожайність було отримано у сортів Рубін – 53,0 т/га, Топаз – 45,0 т/га і гібрида Редма F1 – 42,8 т/га. У середньопізніх цей показник був найвищим у сортів Калібос і Дауеррот – 53,6 і 45,6 т/га. Серед пізньостиглих форм сорт Лангендейкер і гібриди Фуєго F1 та Ауторо F1 відзначались урожайністю на рівні 44,6; 50,6 і 90,5 т/га відповідно.
Адаптивна здатність рослин поділяється на загальну (ЗAЗ – Vi) і специфічну (CAЗ – G2). Загальна адаптивність характеризує здатність утворювати ряд фенотипів, які є адаптованими до різних умов, а специфічна – забезпечує генотипу високу продуктивність в обмежених (специфічних) умовах середовища. Реакцію сортів та гібридів за ознакою врожайності визначали через загальну адаптивну здатність (Vi). Вона була найбільше виражена у сортів Рубін – 7,1; Калібос – 7,7 та гібридів Фуєго F1 і Ауторо F1 – 4,8 і 44,7 відповідно. Серед досліджуваних рослин високий ефект специфічної адаптивної здатності (G2) мали середньостиглі гібриди Редма F1 та Родео F1 – 7,82 і 7,22. У групі середньопізніх сортів не було виділено сортів з високим показником САЗ. Серед пізньостиглих рослин гібрид Ауторо F1 характеризувався найвищою специфічною адаптивною здатністю – 10,82.
Сорт, гібрид | Хср±Sхср, т/га | Адаптивна здатність | Sgi | bi, % | СЦГі | ||||
ЗAЗ (Vi) | CAЗ (G2) | ||||||||
Середньостиглі | |||||||||
Олена – контроль | 42,1 | -3,7 | 2,58 | 6,1 | 0,85 | 26,2 | |||
Рубін | 53,0 | 7,1 | 2,73 | 5,2 | 0,20 | 36,1 | |||
Родео F1 | 38,7 | -7,1 | 7,22 | 18,6 | 1,75 | -5,9 | |||
Редма F1 | 42,8 | -3,1 | 7,82 | 18,3 | 2,44 | -5,5 | |||
Топаз | 45,0 | -0,9 | 5,15 | 11,5 | 1,78 | 13,2 | |||
Топарані | 41,9 | -4,0 | 5,58 | 13,3 | 1,87 | 7,4 | |||
Середньопізні | |||||||||
Гако 741 – контроль | 41,6 | -4,2 | 2,74 | 6,6 | 1,23 | 24,7 | |||
Калібос | 53,6 | 7,7 | 3,56 | 6,6 | -0,01 | 31,6 | |||
Дауеррот | 45,6 | -0,2 | 2,65 | 5,8 | 1,23 | 29,3 | |||
Кабеза негра | 42,8 | -3,0 | 3,56 | 8,3 | 1,46 | 20,8 | |||
Пізньостиглі | |||||||||
Роксі F1 – контроль | 35,8 | -10,1 | 1,75 | 4,9 | 0,71 | 24,9 | |||
Мілана | 34,0 | -11,9 | 3,10 | 9,1 | 0,71 | 14,8 | |||
Ауторо F1 | 90,5 | 44,7 | 10,82 | 11,9 | 0,88 | 23,7 | |||
Фуєго F1 | 50,6 | 4,8 | 2,74 | 5,4 | 1,22 | 33,7 | |||
Лангендейкер | 44,6 | -1,2 | 1,75 | 3,9 | 0,72 | 33,8 | |||
Лангендейкер ред | 41,6 | -4,2 | 2,74 | 6,6 | 1,23 | 24,7 | |||
Гранат | 44,0 | -1,8 | 1,08 | 2,5 | 0,25 | 37,3 | |||
Поздняя красавица | 41,7 | -4,1 | 2,02 | 4,8 | 0,49 | 29,2 | |||
Максілла | 41,1 | -4,7 | 1,75 | 4,3 | -0,01 | 30,3 |
Серед параметрів екологічної стабільності найбільш об’єктивною характеристикою генотипу є відносна стабільність (Sgi), яка у межах 0-25 є високостабільною; 26-50 – стабільною; 51-75 – середньостабільною; 76-100 – нестабільною і більше 100 – генотип з високим рівнем нестабільності. Отже, всі досліджувані сортозразки можна віднести до високостабільної групи. Найбільш стабільними (Sgi) за даною ознакою у середньостиглих рослин виявилися сорти Рубін і Олена – 5,2 і 6,1; у групі середньопізніх – сорт Дауеррот (5,8); серед пізньостиглих більшість варіантів – сорти Гранат (2,5), Лангендейкер (3,9), Максілла (4,3) і Поздняя красавица (4,8) та гібриди Роксі F1 і Фуєго F1 – 4,9 і 5,4 відповідно.
Сортозразки, у яких коефіцієнт регресії (bi), який характеризує ступінь екологічної пластичності, значно вище одиниці відносяться до інтенсивного типу. Тобто, вони найбільше реагують на сприятливі умови. Проте у несприятливі роки, а також на низькому агрофоні, у них різко знижується продуктивність. Так, у групі середньостиглих найвищі показники отримано у гібрида Родео F1 – 1,75, сортів Топаз і Топарані – 1,78; 1,87 та гібрида Редма F1 – 2,44. У групі середньопізніх у сорту Дауеррот коефіцієнт регресії був на рівні контролю – 1,23 та у сорту Кабеза негра дещо вище – 1,46. Серед пізньостиглих рослин найвищі значення і близькі між собою спостерігалися у гібрида Фуєго F1 та сорту Лангендейкер ред – 1,22 і 1,25.
Серед сортименту, що вивчався коефіцієнт регресії був наближеним до одиниці у середньостиглого сорту Олена – 0,85 та пізньостиглого гібрида Ауторо F1 – 0,88, тобто вони мають високу екологічну пластичність. Зміна врожайності у них прямо пропорційна змінам умов.
У сортів Калібос та Мілана даний показник складав мінус 0,01, що відповідає нейтральному типу (низька екологічна пластичність). Вони характеризуються незначною реакцією на зміну факторів.
Селекційну цінність генотипу (СЦГ) характеризує рівень урожайності і загальна адаптивна здатність. Отже, найвища СЦГ одночасно з високим рівнем урожайності і ЗАЗ встановлена у середньостиглого сорту Рубін – 36,1 %, середньопізнього сорту Калібос – 31,6 % та пізньостиглих гібридів Ауторо F1 і Фуєго F1 – 23,7 і 33,7 % відповідно. Ці варіанти значно переважають всі інші сортозразки у межах групи стиглості за врожайністю і екологічною стабільністю.
Таким чином, сортимент капусти червоноголової має високостабільні значення (Sgi < 25) за ознакою врожайності. Високий ефект специфічної адаптивної здатності (G2) мали середньостиглі гібриди Редма F1 і Родео F1 та пізньостиглий гібрид Ауторо F1. Найвищу селекційну цінність генотипу СЦГ становили середньостиглий сорт Рубін, середньопізній сорт Калібос та пізньостиглі гібриди Ауторо F1 і Фуєго F1.