Капустяні культури (капуста, редиска, ріпа, редька) більше ніж інші культури пошкоджуються фітофагами. Сходам та розсаді шкоди завдають хрестоцвіті блішки, капустянка. Стебла і черешки листків пошкоджують стебловий довгоносик, гусениці совок, ковалики. Протягом вегетації значної шкоди завдає комплекс лускокрилих, попелиця. Насінники пошкоджують ріпаковий квіткоїд, насіннєвий прихованохоботник, вогнівки.
Вовчок звичайний, або капустянка (Gryllotalpa gryllotalpa L.)
В Україні поширена повсюдно . Тіло завдовжки 35—50 мм. Забарвлення коричневе, з шовковим відтінком. Передні ноги копальні, розширені, з зубцями. Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок. Яйця за розмірами та формою нагадують просяне зерно діаметром 3—5 мм. Личинки імагоподібні. У пронімф (личинки четвертого віку) з`являються зачатки крил. Капустянка живе у грунті й рідко з`являється на поверхні, літає вночі. Добре плаває І може долати значні водні перешкоди. Природні місця поширення — вологі та багаті гумусом біотопи, заплави річок, озер, боліт, зрошувані та добре угноєні поля. Живуть у норах — довгих (50—100 см) горизонтальних ходах, розмішених під поверхнею грунту. Зимують дорослі особини, німфи та личинки. На поверхні починають з`являтися, коли грунт на глибині 20—30 см прогріється до 8—10°С. Навесні після парування самки відкладають яйця. При цьому на глибині 10—20 см вони влаштовують земляну камеру, в яку купками відкладають яйця. У кладці може бути до 360 яєць. Масовий вихід личинок відбувається у червні—липні. В гнізді вони залишаються 2—3 тижні. Живлячись та роблячи ходи, шкідник перегризає коріння рослин, виїдає бульби та кореневища. Повний цикл розвитку в Лісостепу триває близько двох років. Природні вороги — птахи і гризуни.
Заходи захисту. Боротьбу з капустянкою проводять як в умовах парникового господарства, так і у відкритому грунті. Парники обкопують ловильними канавками. Знищують бур`яни. Глибоко орють грунт. Восени в кожну нору заливають 20—30 г водного розчину гасу (100 г на 10 л). На присадибних ділянках восени роблять ловильні ями з гноєм (бажано конячим) завглибшки 60— 80 см, куди шкідник мігрує на зимівлю. У морозні дні гній викидають з ям і тонким шаром розтрушують на городі. На морозі гине 85—95% шкідника. На початку травня на ділянках розкладають принади із свіжого гною. Туди охоче залазять капустянки для яйцекладки. Через 20—30 днів гній розкидають. Влітку ділянку поливають настоєм лушпиння цибулі (400 г лушпиння та відходів цибулі заливають 10 л теплої води і настоюють 4—5 днів). Перед використанням настій розбавляють водою у співвідношенні 1:5. Рослини поливають після дощу 2—3 рази з інтервалом 5—7 днів. Якщо дощу немає, ділянку поливають водою. Ефективний настій із курячого посліду: 2 кг на відро води. Ретельно перемішують і розбавляють у співвідношенні 1:5 й поливають сухий грунт. На півдні України на зрошуваних землях з високим рівнем підґрунтових вод трапляється ще один вид — капустянка одношипна (Gryllotalpa unispina Sauss.). Біологія та шкодочинність такі самі як і у капустянки звичайної.
Хрестоцвіті блішки трапляються в усіх областях України . Масово поширюються у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Миколаївській, Херсонській і Хмельницькій областях. Найпоширеніші такі: світлонога (Phyllotreta nemorum L.), виямчаста (Ph. vitata F.), хвиляста (Ph. undulata Kutsh), синя (Ph. nigripes F.), чорна (Ph. atra F.), південна (Ph. cruciferae Goeze). Активність жуків навесні дуже висока, особливо вони ненажерливі у парку та суху погоду. Підвищена активність спостерігається при температурі повітря понад 12°С. За сприятливих умов можуть за 1—2 дні знищити сходи капустяних культур на великих площах. Зимують жуки під рослинними рештками в полі, під опалими листками, у верхніх шарах грунту. Навесні вони пробуджуються дуже рано, коли з`являється перша рослинність. Спочатку живляться на бур`янах з родини капустяних. При з`явленні сходів капустяних культур або після висаджування розсади в грунт вони масово переходять на культурні рослини. Після додаткового живлення та статевого дозрівання блішки паруються і відкладають яйця в грунт. Личинки живляться дрібними корінчиками капустяних рослин, не завдаючи їм суттєвої шкоди. Виямчаста. блішка відкладає яйця біля ямки головного кореня, в який занурюється личинка. Світлонога блішка відкладає яйця на листки капустяних рослин. Заляльковується в грунті. Тривалість розвитку личинок — 16—30, а лялечок — 17 днів. В Україні світлонога та південні блішки можуть розвиватися у трьох поколіннях. Найбільшої шкоди вони завдають навесні.
Літнє покоління немає господарського значення. Проте, при нестачі вологи в південних областях, вони завдають шкоди і влітку, особливо пізній та цвітній капусті.
Заходи захисту. Знищення бур`янів з родини капустяних. Глибока зяблева оранка. Культурні рослини висаджують у ранні строки, щоб вони зміцніли до масового з`явлення блішок. При масовому їх з`явленні ефективне обприскування децисом, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га). Останню обробку проводять за 20 днів до збирання врожаю. На присадибних ділянках рослини обпилюють попелом чи тютюновим пилом (краще у суміші з гашеним вапном або попелом у співвідношенні 1:1) або обприскують настоєм попелу (одну склянку попелу заливають 9 л води, перемішують і відстоюють).
Капустяний листоїд - бабануха (Phaedom cochlearlae F.) дуже поширений в Україні (рис. 109). Характерною особливістю його є те, що він заселяє культуру не суцільно, а невеликими вогнищами, де спостерігається висока щільність і, відповідно, висока шкодо-чинність. Це невеликі жуки (3—4,5 мм) яйцеподібної форми, з випуклим тілом. На надкридах є вісім крапкових борозенок. Зимують жуки у верхньому шарі грунту, під рослинними рештками. Для визрівання статевих продуктів їм необхідне додаткове живлення, тому вони відразу нападають на капустяні рослини. Жуки живляться листками, виїдають у них невеликі отвори або обгризають листкову пластинку з країв. Після парування самки виїдають невеликі ямки в листкових пластинках, у жилках або черешку і відкладають у них яйця, попередньо вприснувши в ямку краплину поживної рідини. Личинки брудно-жовтого кольору, з трьома парами грудних ніг, завдовжки 5,5 мм. Спочатку личинки тримаються разом, а потім починають переповзати з місця на місце, скелетуючи листки. Заляльковуються вони в грунті. В середині літа з`являється друге покоління, яке завдає шкоди до перших заморозків. Найшкодочинніші личинки першого покоління. Капуста, яка встигла до початку виходу жуків із місць зимівлі прижитися, досить легко витримує пошкодження дорослих жуків, але швидко гине, внаслідок масового нападу личинок шкідника.
Заходи захисту. Регулярний обробіток грунту в міжряддях, зяблева оранка, знищення бур`янів, які є додатковим кормом для жуків та личинок.
Стебловий капустяний прихованохоботник (Ceutorrhynchus guadridens Panz.)
Поширений у Лісостепу та на Поліссі . Нерідко суттєво пошкоджує насінники капусти, а також розсаду у парниках. Жуки, яким потрібне додаткове живлення, нападають спочатку на дикоростучі, а потім на культурні капустяні рослини. Жук завдовжки 2,5—3,3 мм, чорний, вкритий сірими лусочками та волосками. Позаду щитка є невелика світла пляма. Продовгувата борозенка передньоспинки вузька, заповнена білою лускою, боки з помітними зубцеподібними горбиками.
Зимують жуки під рослинними рештками, в лісосмугах, садах, парках. Навесні, коли температура повітря досягне 8—9°С, вони заселяють кормові рослини. Літають лише за умов сильної спеки. Через 10—15 днів після початку додаткового живлення та парування самки відкладають яйця в камери, які вигризають у середній жилці листка, або в черешках та стеблах, де розвивається личинка. Заляльковуються в грунті. Молоді жуки з`являються у травні—липні, після нетривалого живлення ідуть на зимівлю.
Заходи захисту. Вибраковування заселеної личинками розсади капусти перед садінням. Знищення бур`янів, які часто стають вогнищами розмноження та нагромадження шкідника. Розпушування грунту на ділянках, де ростуть насінники в період заляльковування прихованохоботника. Збирають та знищують листки насінників, пошкоджені шкідником. Дотримання правильної сівозміни, просторова ізоляція насінників від полів, де їх вирощували в минулі роки. Насінні посіви ріпаку та інших капустяних культур обприскують у період вегетації децисом, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га), який знищує також біланів, клопів, блішок та попелиць, або золоном, 35%-й к.е. (1,6—2л/га), карате, 5%-йк.е. (0,1—0,15 л/га), сумі-альфа, 5%-йк.е. (0,3 л/га), суміцидином, 2096-й к.е. (0,3 л/га). При застосуванні карате та суміцидину забороняється використовувати солому на корм тваринам та олію для харчування.
Насіннєвий прихованохоботник (Ceutorrhynhus assimilus Payk.)
Поширений в Україні Жук завдовжки 2,2—3,2 мм, чорний з білою лускою. Жуки зимують у грунті під рослинними рештками. Пробуджуються рано навесні за середньодобової температури повітря 7— 8°С. Спочатку вони живляться на сходах капустяних бур`янів, а згодом зосереджуються на насінниках капусти та редьки. Яйця відкладають з другої половини травня в стручки насінників. Яйцекладка триває два місяці. Плодючість самки — 35—55 яєць, які вона відкладає по 1—2 у стручок. Через 7—10 днів виплоджуються личинки і живляться молодим насінням. За період розвитку личинка з`їдає повністю або частково кілька насінин. Після закінчення розвитку прогризає отвір у стінці стручка, падає на грунт і на глибині 2—4 см заляльковується. У червні—липні відроджуються жуки нового покоління, які живляться на капустяних бур`янах. Восени вони залазять у грунт, під рослинні рештки, де і зимують.
Заходи захисту. Див. стебловий капустяний довгоносик.
Капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.).
Один з найнебезпечніших шкідників капустяних культур. Поширена повсюдно, але найбільшої шкоди завдає у Лісостепу та Степу. Метелик — розмах крил 12—16 мм, забарвлення від сіро-коричневого до темно-бурого, На передніх крилах є хвиляста біла або жовтувата смужка. Яйце овальне, завдовжки 0,4—0,5 мм і завширшки 0,2—0,3 мм з дрібними крапками на поверхні. Гусениці першого віку майже без пігментації, голова темно-коричнева. Забарвлення гусениць старших віків від зеленого до темно-коричневого. Довжина гусениці старшого віку 7—її мм. Лялечка завдовжки 7 мм, спочатку блідо-зелена, потім темніє. Знаходиться у срібно-білому рихлому коконі, досить міцно прикріплена до субстрату. Довжина кокону —- 8, ширина — 2—2,5 мм.
Зимують лялечки і частково метелики. Літ починається у квітні. Метелики літають переважно в сутінках, живляться нектаром капустяних рослин. Яйцекладка триває 10—20 днів. Самки відкладають по 1—4 яйця на нижній бік або черешок листка. Повний цикл розвитку молі триває 30—35 днів. Сума ефективних температур для повного циклу розвитку одного покоління становить 390—410°. Протягом року розвивається в 4—5 поколіннях. Літ метеликів наступного покоління накладається на попереднє і триває з кінця квітня до середини вересня. Найбільше гусениці пошкоджують капусту у фазі утворення сердечка, що перешкоджає утворенню головок. На Поліссі та в Лісостепу шкідник особливо небезпечний на пізніх сортах капусти, які у період масового розмноження гусениць знаходяться у фазі мутовки. Відомо понад 40 видів ентомофагів молі. В окремі роки вони спроможні знищити до 90% гусениць та лялечок шкідника. Основними видами є нітобія (Nitobia fenestralis Holmgr, N. armillata B.), діадромус (Diadromus subtilicornis Gran., D ustulatus Holmgr.), апантелес (Apanteles juiiginosus Wesm., A. vestalis Hal), В яйцях паразитують види роду трихограма (Trichogramma). Гусениці та лялечки уражуються грибними хворобами із роду ентомофтора (Entomophtora). Епізоотії, викликані ними, з`являються після тривалих дощів. Дуже поширені мускардинні збудники хвороби, що викликають білу, рожеву, зелену та червону мускардини.
Заходи захисту. Збір і знищення решток капусти та інших капустяних культур, де зимує шкідник. Глибока зяблева оранка. Знищення бур`янів, на яких розвиваються гусениці першого покоління. Ефективним є використання бактеріальних препаратів (лепідоцид, дендробацилін, бітоксибацилін, діпел, бактоспеїн) Порогові рівні чисельності у фазі листкової розетки капусти становлять 3—6 гусениць на одну рослину при заселенні 15—20% рослин, У фазі формування головки — 2—4 гусениці на рослину при заселенні 15—25% рослин і 3—5 гусениць на рослину при заселенні 15—25% рослин у фазі щільної головки. З хімічних препаратів можна застосовувати шерпу, 25%-й к.е. (0,16 л/ra), базудин, 60%-й к.е. (1 л/га), децис, 2,5%-й к.е., сумі-альфа, 5%-й к.е. (052 л/га), суміцидин, 20%-й к.е. (0,3 л/га).
Капустяний білан (Pieris brassicae L.)
В Україні поширений повсюдно. Метелик — розмах крил 55—60 мм. Крила борошнисто-білі з темним запиленням біля країв. На передніх крилах самок є дві чорні круглі плями. У самця подібні плями є тільки з нижнього боку передніх крил. Яйця лимонно-жовті, .вертикальні, ребристі, завдовжки 1,25 мм. Гусениці попелясті, з великою темною головою, останнього віку — жовто-зелені з темно-бурими щитками, на яких знаходяться волоски та щетинки. По боках тіла є жовті смуги, на спині — світла. Лялечка зеленувато-жовта, з чорними крапками на спині та збоку.
Зимують лялечки, прикріплені до субстрату за допомогою жовтого пояса. Заляльковування відбувається поблизу місць, де росла кормова рослина, на штамбах та гілках дерев, тинах, стінах будівель. Літ метеликів починається рано навесні, вони активні вдень. Яйця дозрівають на 5—7-й день після виходу самок із лялечок. Відкладає їх самка на нижній бік листків кормових рослин понад 15 шт. Плодючість самки — 250—300 яєць. Через 6—8 днів з яєць виплоджуються гусениці, які деякий час залишаються нерухомими, а потім починають об`їдати м`яку частину листка. Гусениці молодших віків групами живляться на нижньому боці листка, старших — на верхньому поодиноко. В пошуках їжі вони часто мігрують на далеку відстань. Стадія лялечки у літніх поколінь триває 8—17 днів. Протягом року розвивається 2—4 покоління. Повний цикл розвитку становить 26—32 дні. Чисельність білана обмежують паразити та хвороби. Серед паразитів найбільше значення мають апантелес (Apanteles glomeratus L.), гіпозетер (Hyposeter vulgaris Tschek.), перетинчастокрилі паразити гусениць, а також мухи-тахіни (Elodia convexifrons Z. У., Antoica tibialis Poser.), які уражують від 15 до 95% гусениць. Велике значення має також паразит лялечок птеромалюс (Pteromalus puparum L.), а також види роду трихограма, що уражують яйця.
Ріпний білан (Pieris rapae L.).
Метелик за своїм зовнішнім виглядом та біологічними особливостями має багато спільного з капустяним біланом, але більш поширений (рис. Ї12). Метелики вилітають навесні раніше, ніж у капустяного білана. Гусениці другого та наступних поколінь під час живлення проникають у головку. Пошкоджені головки загнивають і стають непридатними для їжі. Інші особливості біології, шкодочинність, ентомофаги та заходи захисту аналогічні тим, що застосовують проти капустяного білана.
Капустяна совка (Mamestra brassicae L.)
В Україні поширена повсюдно . Метелик — розмах крил 40—50 мм. Передні крила темно-бурі, поперечні лінії темно-бурі, ниркоподібні плями з битим ореолом. Зовні крила сірі, по краях темні. Яйця жовто-білі, з 32—38 радіальними реберцями, діаметр 0,6—0,7 мм. Гусениці завдовжки 35—40 мм, мінливого забарвлення — від сірувато-зеленого до темно-бурого чи майже чорного. На спині є ялинкоподібний малюнок з темних плям. По боках тіла жовтуваті та світлі смуги. Лялечки завдовжки 19—24 мм, червоно-бурі, на кремастері є два довгих вирости, які закінчуються загостреною булавою.
Зимують лялечки в грунті на глибині 5—10 см. Для відкладання яєць метеликам необхідне додаткове живлення на нектароносах. Паруються через 2—3 дні після вильоту. Яйця відкладають на нижній бік листків в один шар групами понад 20 шт. Плодючість самок — 600—2700 яєць. Ембріональний розвиток триває 4—12, а гусениць — 24—50 днів залежно від температури, вологості повітря та грунту. Гусениці линяють п`ять разів і проходять шість віків. Протягом року розвивається у двох поколіннях. За сприятливих умов температури відносно короткий день викликає діапаузу лялечок. Вона проявляється в тому, що більша частина особин першого покоління діапазує. Порогова чисельність капустяної совки у фазі формування головки становить 2—3 гусениці на рослину при заселенні до 5% рослин. На пізніх сортах 4—6 гусениць на рослину, при заселенні 10—12% рослин, що відповідає відловленню 9—13 імаго на феромонну пастку за п`ять днів.
Заходи захисту. Зяблева оранка, розпушування грунту, знищення бур`янів. На яйцях совки паразитує трихограма, гусениць уражує ернестія консобріна (Ernestia consobrina Mg.), екзетастес (Exetastes cinctipes Rets.) та ін. Ефективним є використання хімічних засобів (див. капустяна міль).
Весняна капустяна муха (Delia brassicae Bouche.)
B Україні поширена повсюдно . Зимує пупарій у грунті на глибині 10—15 мм. Мухи вилітають наприкінці квітня, коли грунт прогрівається на глибині їх залягання до 12°С. Для статевого дозрівання необхідне додаткове живлення. Самка відкладає 100—150 яєць на рослини поблизу кореневої шийки, під грудочки грунту біля рослин. Через 5—10 днів виплоджуються личинки, які проникають у корінь капусти. Після закінчення живлення вони мігрують у грунт, де у стадії пупарію зимують. Поріг шкодочинності мухи для капусти у фазі 5—7 листків на поливі — 7—12 яєць на рослину, без поливу — 25—33 яйця, а для рослин у фазі 12—14 листків на поливі — 22—27 яєць на рослину, без поливу — 40—52 яйця.
Заходи захисту. Глибока зяблева оранка, підживлення капусти, полив, підгортання. На личинках та лялечках паразитують стафілінід Aleochara bilineate Cyll. Самки його живляться яйцями та личинками мух, а личинки проникають у пупарії мух, де і розвиваються. Інший паразит Tribliographa rapae Westw. уражує личинок мух. Хімічні обробки недоцільні при співвідношенні хижак-алеохара—капустяна муха 1:10, або при чисельності 3—5 особин ентомофага на і м2.
Літня капустяна муха (Delia floralis Fall.)
B Україні поширена повсюдно . Імаго літньої капустяної мухи схоже з весняною., відрізняється більшими розмірами, жовто-сірим забарвленням. Зимують пупарії у грунті. Виліт мух відбувається наприкінці травня, коли грунт на глибині зимівлі прогріється до 18°С. Яйця самка відкладає групами по 30—40 на кореневу шийку або на грунт біля них. Личинки розвиваються 35—40 днів, після чого залишають рослину і заляльковуються в ґрунті на глибині 10—30 см. Повсюдно розвивається одне покоління. Суттєві втрати врожаю від шкідника спостерігаються на пізніх сортах білоголової та цвітної капусти.
Заходи захисту, Див. весняна капустяна муха.
Капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.)
В Україні трапляється повсюдно. Зимують яйця на капустяних бур`янах, незібраних рештках капусти та на маточниках капустяних культур. Навесні відроджуються личинки, які через 10—14 днів перетворюються у безкрилих партеногенетичних самок, що народжують личинок. Всередині літа з них розвиваються крилаті особини — самки-розселювачки. Вони перелітають на інші рослини, де також розмножуються партеногенетично, утворюючи на рослинах колонії. Восени частина личинок розвивається в самок-статеносок, які народжують личинок, що перетворюються в безкрилих самців та самок. Запліднені самки відкладають 2—4 яйця і гинуть. За вегетацію попелиця дає до 16 поколінь. На насінниках шкодить у першій половині літа, а збільшення чисельності на товарній капусті відбувається в другій половині літа. Найбільше пошкоджує пізні сорти капусти. Розмноження шкідника обмежують погодні умови та ентомофаги. Серед хижаків найбільше значення мають серфіди, сонечко, золотоочки та павуки. Попелиця уражується ентомофторозом. Масова епізоотія настає у липні—серпні. Часті поливи капусти сприяють розвитку епізоотії.
Заходи захисту. Знищення капустяних бур`янів, кочериг. Поблизу капусти слід розміщувати насінники зонтичних культур (моркви, кропу), які приваблюють ентомофагів попелиць. Хімічну боротьбу з попелицею треба проводити при виявленні її вогнищ, застосовуючи антіо, 25%-й к.е. (0,8—1 л/га) в період вегетації, децис, 2,5%-й к.е. (0,3 л/га), золон, 35%-й к.е. (1,6—2 л/га).