Видовой состав и производительность травосмесей в зависимости от интенсивности использования удобрения в северной лесостепи

Енергозберігаюча система кормовиробництва повинна базуватися на розширенні посівів багаторічних трав, які забезпечують найдешевшу зелену масу, що зумовлюється низькими витратами пального — 52—65 кг/га порівняно з 86—90 кг при вирощуванні кукурудзи. Крім того, розширення залужених угідь дасть можливість перейти в літній період від стійлового до пасовищного утримання тварин. Адже при пасовищному використанні багаторічних травостоїв затрати енергії пально-мастильних матеріалів знижуються, порівняно з укісним, майже вдвічі.

Дослід по вивченню динаміки видового складу сумішок багаторічних трав та їх продуктивності у залежності від інтенсивності використання та удобрення проводився в дослідному господарстві «Чабани» на лучному опідзоленому чорноземі піщано-суглинкового механічного складу. Вміст гумусу в орному шарі 2,6%, легкогідролізованого азоту 10,2, рухомого фосфору 16,0, обмінного калію 6,25 мг/100 г грунту, гідролітична кислотність 2,25 мг-екв./100 г. грунту.

Травосумішки було посіяно в серпні 1996 р. безпокривно:

І. Ранньостигла — грястиця збірна,12 + костриця лучна,6 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га;

II. Середньостигла — костриця лучна,10 + стоколос безостий,8 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га;

ІІІ.Пізньостигла — тимофіївка лучна,10 + костриця лучна,6 + райграс пасовищний,6 + люцерна посівна,6 кг/га.

Перед посівом внесли N₄₅Р₆₀К₉₀; у роки використання на всіх варіантах вносили Р₆₀ К₉₀, РК+ N₃₀, РК+ N₆₀ (РК — щорічно восени, N₃₀ та N₆₀ — під кожний укіс).

Облік урожаю проводився у фазі трубкування (пасовищне використання) та у фазі колосіння початок цвітіння — сінокісне.

При пасовищному режимі використання на ранньостиглій сумішці в 1997 та 1998 рр. проведено по 5 укосів, у 1999 р. — 4 укоси; на середньостиглій — в усі роки досліджень — по 4 укоси; на пізньостиглій у 1997 та 1998 рр. — по 4 укоси, а посушливого 1999 р. — 3 укоси.

При сінокісному режимі у перші два роки проведено по 3 укоси, а посушливого 1999 р. — на ранній і пізній сумішках — по 2 укоси, на середньостиглій — 3 укоси.

Площа облікової ділянки 12 кв.м, повторність триразова.

У середньому за 1997—1999 рр. при пасовищному використанні по фону РК за збором сухої речовини середньостигла сумішка мала деяку перевагу (49,1 ц/га) над ранньостиглою (44,6 ц/га) та з пізньостиглою (46,8 ц/га). Таку ж закономірність отримано і в посушливому 1999 р., хоча рівень продуктивності був істотно нижчий — 27,7—30,1 ц/га. Внесення під укоси по N₃₀ та N₆₀ забезпечило рівнозначність всіх сумішок — відповідно 74,8—78.1 і 87,1—91.0 ц/га сухої речовини.

У варіантах з сінокісним режимом використання в середньому за три роки по всіх фонах удобрення найвищий урожай забезпечили середньо- та пізньостигла сумішки: по фону РК 66—69, РК+N₃₀ — 88-90, РК+N₆₀ — 114—116 ц/га сухої речовини. На ранньостиглій збір сухої речовини був відповідно 49,0 67,2 та 86,9 ц/га. У 1999 р. по всіх фонах добрив також більш продуктивними були середньо і пізньостигла сумішки. По фону РК урожаї сухої речовини були тут вищими більше, ніж удвічі порівняно з ранньостиглою, відповідно 49 проти 23 ц/га. Це пояснюється тим, що грястиця збірна була пошкоджена бурою іржею — висота травостою ранньостиглої сумішки у першому укосі становила лише 40 см, а 2-й укіс через погане відростання було проведено у серпні (через 74 дні), при висоті 18 см. Така ж тенденція відмічена і по фонах з підживленнями азотними добривами, хоча зниження урожаю ранньостиглої сумішки було не таким значним — по фону РК+N₃₀ — 40 ц/га проти 50—55 ц/га та 51 ц/га проти 64—76 ц/га або 35—38% по РК+N₆₀.

Азотні добрива сприяють значному збільшенню урожаю сухої речовини всіх сумішок. Так, при пасовищному використанні у середньому за 3 роки внесення по N₃₀ підвищило урожай сухої речовини ранньостиглої сумішки на 33,5 ц/га або 75%, середньостиглої — на 28,5 ц/га або 58%, пізньостиглої — на 28,0 ц/га або 60% порівняно до РК. Окупність 1 кг діючої речовини азотних добрив була відповідно 47, 24 і 26 кг сухої речовини. При внесенні N₆₀ на всіх сумішках цього режиму окупність азоту була значно меншою: на ранньостиглій — 17 кг або меншою вдвічі, середньостиглій — 17 кг або на 39%, пізньостиглій — 18 кг або на 39%. При сінокісному режимі окупність дози N₃₀ на ранній сумішці становила 23 кг і була меншою вдвічі, ніж при пасовищному; на середній та пізній — вона була майже такою ж — відповідно 24 та 28 кг. При внесенні у підживлення N₆₀ окупність азоту тут була відповідно 24, 26 і 30 кг сухої речовини, що дешо вище, ніж по фону N₃₀ та значно вищою, ніж при пасовищному використанні по фону із N₆₀.

Отже, при пасовищному використанні доцільним є внесення під укоси по N₃₀, а при сінокісному як N₃₀, так і N₆₀.

На 3-й рік використання урожай ранньостиглої сумішки при пасовищному режимі по всіх фонах удобрення на 85—96% формувався а грястиці збірної — її частка була на рівні попереднього року. Частка костриці лучної становила 3—6%. При сінокісному режимові частка грястиці в урожаї 1999 р. цієї сумішки становила 70—98%. Порівняно з попереднім роком вона дещо підвищилася по фонах азотних підживлень (на 4—11% відносних), а по фону РК — зменшилася на 18%. Частка люцерни в ранньостиглій сумішці сінокісного режиму використання по фону РК становила 17%; по фонах з азотними підживленнями люцерна випала.

У середньостиглій сумішці при пасовищному режимі частка основного компонента — костриці лучної на 3-й рік використання складала по фону РК 52%, РК+N₃₀ — 60%, РК+N₆₀ — 70%. Порівняно з попереднім роком її питома вага по фону РК зменшилась на 25% (відносних), по фону РК+N₃₀ — на 28, по фону РК+N₆₀ — на 11%. Частка стоколосу була в межах 17—21%, залишившись майже на такому ж рівні, як і в 1998 р. При сінокісному режимі на 3-й рік використання частка костриці в урожаї була значно меншою, ніж при пасовищному: по фону РК — 22%, РК+N₃₀ — 44, РК+N₆₀ — 16%; стоколосу — відповідно 21, 31 та 75%. У цій сумішці відмічено значну участь в урожаї люцерни — по фону РК — 52%, РК+N₃₀ — 16%.

У пізньостиглій сумішці при пасовищному використанні на 3-й рік по фону РК домінувала костриця лучна — 50% (при частці тимофіївки — 22%), по фону РК+N₃₀ співвідношення цих компонентів було відповідно 34 і 61%, при РК+N⁶⁰ — 26 і 70%. При сінокісному використанні по фону РК також домінувала костриця лучна — 38%, що було навіть вище, ніж у середньостиглій сумішці, де вона була основним компонентом. По фонах з азотними підживленнями частка костриці становила 30—32%. Частка основного компонента пізньої сумішки — тимофіївки складала тут по фону РК 22%, РК+N₃₀ — 56%, РК+N₆₀ — 59%. По фонах з азотними підживленнями частка тимофіївки в урожаї збільшувалася до 3-го року. У 1999 р. порівняно до попереднього по фону РК+N₃₀ вона зросла на 37%, по фону РК+N₆₀ — на 89% (відносних). Частка люцерни навпаки — зменшувалася до 2—5%, найвищою вона була по фону РК — 39%.

Вміст сирого протеїну при пасовищному режимі у середньому за 3 роки був дещо виший у ранньостиглої сумішки — 14,0—15,2%. В середньо і пізньостиглій по всіх фонах удобрення його вміст був у межах 13,3—14,3%. При сінокісному режимі вищий вміст сирого протеїну мала середньостигла сумішка — 13,6—14,5%. На ранньо- і пізньостиглій по всіх фонах удобрення він був дещо нижчим — 12,6—13,4%.

Як при пасовищному, так і при сінокісному режимах азотні підживлення не впливали на вміст протеїну.

Поживність корму залежала від режимів використання, зумовлювалась, хоч і неістотно, складом сумішки. Добрива не впливали на вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини: у ранньої та середньостиглої сумішок при пасовищному режимі — він був у межах 0,71—0,74; при сінокісному — 0,61—0,66. Дещо нижчою була поживність корму з пізньостиглої сумішки як при пасовищному, так і при сінокісному режимах. Найвищий вихід кормових одиниць і обмінної енергії забезпечила середньостигла сумішка, відповідно 0,74 корм.од. і 9,2 МДж та 0,66 корм.од. і 8,8 МДж. Коефіцієнт обмінності при пасовищному режимі становив 48—51%, при сінокісному — 46&3151;49% (табл. №1).

Порівнювали ефективність режимів по фону з внесенням Р₆₀К₉₀. Збір кормових одиниць на обох режимах по цьому фону був однаковий на ранньостиглій сумішці — 31 ц/га. На середньо- та пізньостиглій перевага була за сінокісним режимом 45,1 ц/га проти 36,2 ц/га при пасовищному (більше на 25%), на пізньостиглій — 41,8 проти 31,0 ц/га (більше на 32%).

При пасовищному режимі найвищий збір кормових одиниць по фону РК одержано у середньому за три роки на середньостиглій сумішці — 36,2 ц/га або більше на 14—17%, ніж на ранньо- та пізньостиглій сумішках. По фону із внесенням N₃₀ збір кормових одиниць на ранньо- і середньостиглій сумішках був практично однаковий (57,1—56,2 ц/га) і вищий на 14%, ніж на пізньостиглій — 49,3 ц/га.

При сінокісному режимі збір кормових одиниць по фону РК також найвищий був на середньостиглій сумішці — 45,1 ц/га, а найнижчий на ранньостиглій — 30,2 ц/га. Така ж тенденція спостерігалася і по фону з азотними підживленнями: збір кормових одиниць на середньостиглій сумішці по фону N₃₀ (59,9 ц/га) переважав на 45% ранньостиглу (41,4 ц/га) та на 9% пізньостиглу (55,1 ц/га), по фону N₆₀ збір кормових одиниць на середньостиглій сумішці становив 79,4 ц/га, і переважав ранню (53,0 ц/га) на 50%, пізню (71,0 ц/га) — на 12%.

Таким чином, по фону Р₆₀ К₉₀ (без внесення азотних добрив) ранньостиглу сумішку можна використовувати як в сінокісному, так і в пасовищному режимах — 31 ц/га корм.од. Середньо- та пізньостиглу сумішки краще на цьому фоні скошувати (42—45 ц/га), ніж випасати — (31—36 ц/га). При пасовищному використанні всі сумішки по фону РК забезпечують однакові збори кормових одиниць — 31—36 ц/га. При сінокісному режимі продуктивнішими по фону РК є середньо- та пізньостигла сумішки (42—45 ц/га), проти 30 ц/га — ранньостиглої.

Внесення оптимальної дози азотних добрив (по N₃₀ під укіс або до 150 кг д.р. під всі укоси) на ранньо- та середньостиглій сумішках при пасовищному використанні забезпечує 56—57 ц/га кормових одиниць, пізньостигла — 49 ц/га. При сінокісному використанні внесення оптимальної дози (по N₆₀ під укоси або до 180 кг д.р. під усі укоси) забезпечує 53 ц/га кормових одиниць з ранньостиглої сумішки, 79 — середньостиглої та 71 ц/га — пізньостиглої; при внесенні під укоси по N₃₀ (90 кг д.р. під усі укоси) — відповідно 41,4, 59,9 та 55,1 ц/га кормових одиниць.

Найвищий збір перетравного протеїну забезпечила при обох режимах по фону РК середньостигла сумішка — 4,4 та 6,3 ц/га. По фону РК+N₃₀ при пасовищному режимі найбільший збір перетравного протеїну одержано на ранньостиглій сумішці — 7,3 ц/га;на середній — 6,7 ц/га, на пізній — 6,0 ц/га. При сінокісному режимі по фону з підживленнями по N₆₀ на ранньостиглій сумішці забезпечується одержання 6,9 ц/га перетравного протеїну, середньостиглій — 10,4 пізньостиглій — 9,1 ц/га; по фону з внесенням по N₃₀ — відповідно 5,3 7,6 та 7,0 ц/га.

Вміст перетравного протеїну в 1 корм.од. складав при пасовищному використанні 123—129 г, при сінокісному — 127—130 г. Найвищий його вміст відмічено при пасовищному використанні ранньої сумішки; при сінокісному — середньостиглої сумішки по фону РК, де на 3-й рік значною була частка люцерни — 52.

При пасовищному використанні травостою витрачається на догляд (підкошування, боронування, перенесення електроогорожі тощо) 2,5 ГДж енергії. По фону Р₆₀К₉₀ сукупні затрати при сінокісному використанні становлять 8,5—10,4 ГДж/га. При випасанні — 5,3 ГДж/га. Затрати на внесення РК становлять 1,7 Гдж/га.

Найбільший вихід ОЕ по фону РК при пасовищному використанні забезпечує середньостигла сумішка (45,8 ГДж/га), а при сінокісному середньо- та пізньостигла — 57,2—60,3 ГДж/га. Коефіцієнти енергетичної ефективності (КЕЕ) у першому випадку знаходяться у межах 7,7—8,6 у другому — 4,8 — 5,8 (табл. 2).