Різноманіття дворічних овочевих культур. Дворічними овочевими рослинами називаються такі рослини, у яких весь цикл розвитку від висіяного до зібраного насіння вимагає тривалого періоду, і в умовах України проходить впродовж двох вегетаційних періодів. Хоча у деяких овочевих рослин, завдяки технології вирощування, необхідно навіть три роки (наприклад, для цибулі ріпчастої за її вирощування через сіянку). Інколи двох вегетаційних періодів не вистачає через невідповідність біологічних особливостей умовам росту, тоді з’являються «упертюхи» і рослини буряка дають насіння лише на третій рік.
Дворічні овочеві культури вирощують заради різних продуктових органів – головок, стеблоплодів, коренеплодів, цибулин, черешків і листків. До дворічних овочевих культур належать рослини в основному до чотирьох ботанічних родин:
Вони відрізняються між собою за тривалістю вегетаційного періоду, інтенсивністю росту і розвитку, будовою продуктових органів і вимогами до умов навколишнього середовища, що обумовлює використання різних технологій вирощування насіння.
Особливості біології рослин. Відомий російський морфофізіолог рослин Ф.М. Куперман (1972) виділила 12 етапів органогенезу, впродовж послідовних якісних змін яких рослина розвивається від насіння до насіння. Основна відмінність між однорічними і дворічними овочевими рослинами спостерігається за тривалістю проходження ІІ етапу морфогенезу – етапу формування листків, міжвузлів стебла і запасних органів (коренеплодів, стеблоплодів, головок і цибулин). В однорічних цей етап швидко закінчується і починається перетворенням центральної, а згодом і бокових точок росту (зародкових бруньок) в зародкові бутони та квітки.
Основна відмінність – у тривалості проходження цього етапу. Незважаючи на те, що він розпочинається безпосередньо після сходів, проте закінчується лише перед закладанням на зимове зберігання (редька), або, найчастіше, під час зберігання (інколи лише перед висаджуванням насінників). Урожайність насіння та його якість сильно залежать від умов, які були під час вирощування і зберігання цих рослин. Враховуючи перехресний спосіб запилення рослин, слід дотримуватися вимог просторової ізоляції не менше 2000 м на відкритій ділянці, 600 м – на захищеній.
Особливості технології їх вирощування. Всі технології вирощування дворічників спрямовані на забезпечення умов впродовж трьох основних періодів:
Пересадковий і безпересадковий способи вирощування насіння. Погодні умови України дозволяють одержувати насіння дворічних овочевих культур двома основними технологіями вирощування – з пересаджуванням і без пересаджування маточників. Класичною технологією є перша, за якої маточники викопують, зберігають у сховищах за певних режимів температури і вологості та знову висаджують ранньою весною. Ця технологія високовитратна, але дозволяє контролювати апробаційні ознаки продуктових органів маточників – форму, забарвлення, щільність головок тощо.
Технологія без пересаджування вимагає перенесення сорту у неспецифічні для нього райони (здебільшого це є південні райони України, Дагестану, і навіть практикується вирощування насіння українських сортів в країнах Середземномор’я), за таких умов неможливо проконтролювати апробаційні ознаки і провести сортові прочистки. Для цієї технології використовується лише насіння еліти. У насінництві ОН і ЕН така технологія недопустима. На півдні України через нестабільність погодних умов рослини інколи вимерзають.
Заходи сортового і насінного контролю в дворічних овочевих культур. На відміну від однорічних овочевих культур заходи сортового контролю у дворічників проводять за два роки, а у цибулі ріпчастої за її вирощування через сіянку – протягом трьох. У перший рік сортові прочистки здійснюють протягом всього вегетаційного періоду в міру виявлення домішок і за умови збільшення кількості рослин, уражених хворобами, пошкоджених шкідниками, виродливих, недорозвинених чи передчасно сформованих. Видаляють “цвітуху”, яка може формуватися за тривалих різких похолодань. У коренеплідних овочевих культур, наприклад, проводять дві прочистки: першу – у фазі початку утворення коренеплодів, другу – під час викопування коренеплодів і закладання їх на зиове зберігання. Окрім актів про сортові прочистки, оформляють «Акт осіннього добору маточників».
Після завершення сортових прочисток (остання перед збиранням) організовують проведення апробації сортових посівів, встановлюючи рівень чистосортності посівів і визначаючи категорію насіння, призначеного для розмноження маточників, а на висадках (на другий рік) – сортове обстеження насінників перед цвітінням з метою перевірки дотримання норм просторової ізоляції. Апробацію за пересадкового способу вирощування маточників проводять перед їх викопуванням, тоді як за безпересадкового восени або весною після перезимівлі за побічними апробаційними ознаками. Особливістю апробації є обов’язкова перевірка внутрішньої будови коренеплодів – у коренеплодів, цибулин – у цибулі ріпчастої, головок та стеблоплодів – у капуст.
Особливістю насінництва дворічних овочевих культур є необхідність дотримання режимів зберігання, за яких відбувається диференціація точок росту. Навесні перед висаджуванням маточників проводять їх добір і складають «Акт весняного добору маточників». Перед висаджуванням маточників ОН і ЕН буряка столового і моркви обов’язково проводять їх оцінку за внутрішньою будовою. Для цього проводять вирізування сегменту у буряка столового і відрізування 1/3 нижньої частини коренеплоду у моркви.