Редиска (Raphanus sativus (L.) var.sativus) відноситься до групи коренеплідних, перехреснозапильних, холодостійких і вимогливих до світла рослин. Просторова ізоляція між сортами на відкритій ділянці не менше 2000 м, на захищеній – 600 м. Коренева система стрижнева. Основна маса коренів розвивається в орному шарі ґрунту, що вимагає ретельного його підготовки і забезпечення поживними речовинами. Листки зібрані в розетку, яка чітко відрізняється за апробаційними ознаками: у скоростиглих сортів вона невелика (4-6 листків), а у пізньостиглих – велика (до 10 листків). Окрім листків розетки вони бувають і стебловими. За формою листки бувають нерозсіченими, лопатево- і ліроподібними. Край пластинки листка хвилястий, нерівно зубчастий, пильчастий. Більшість сортів має опушені листки, а сучасні сорти для закритого ґрунту можуть бути і без опушення, що дає змогу їх використовувати для приготування салатів. Важливі ознаки мають і черешки листків. Особливо це стосується їх забарвлення і пігментації, які корелюють із забарвленням коренеплоду. Ознаки листків і черешків дуже важливі для проведення сортових прочисток за безпересадкового способу вирощування насіння.
Коренеплід редиски розвивається з епікотиля (видозмінена частина стебла з розеткою листків) і гіпокотиля (підсімядольне колінце). Найчастіше зустрічаються сорти з білим, червоним, рожево-червоним, рожево-червоним з білим кінчиком коренеплодами. Хоча можна зустріти з іншим забарвленням (наприклад, жовтим, фіолетовим). Форма коренеплоду також дуже мінлива і буває округлою, округло-плескатою, еліптичною, веретеноподібною, циліндричною та конічною.. Ці апробаційні ознаки надзвичайно важливі у технології вирощування насіння з пересаджуванням маточних коренеплодів.
Суцвіття – китиця. Пелюстки мають різне забарвлення – біле, кармінно-рожеве, світло- і темно-фіолетове, що дає змогу продовжувати сортові прочистки на початку цвітіння квітки. Запилюються комахами. Перезапилюється з сортами культурної редьки, китайської редьки лобо, японської редьки дайкон та дикої редьки. Плід – стручок.
Редиска відноситься до холодостійких рослин. Насіння починає проростати за температури 2-4°С. Сходи витримують незначні весняні приморозки. Оптимальна температура до початку утворення коренеплоду 10-12°С, у період його формування – до 20°С, а під час достигання насіння необхідна тепла і суха погода. Під час формування коренеплоду рослини дуже вимогливі до забезпечення вологою та поживними речовинами. Редиска відноситься до рослин довгого світлового дня. За недостатнього освітлення у теплицях і загущених посівах рослини витягуються і втрачаються цінні апробаційні ознаки. З подовженням дня рослини поступово переходять до утворення квітконосних пагонів та цвітіння.
Особливості технології вирощування насіння редиски. У насінництві редиски використовують дві основні технології – з пересаджуванням і без пересаджування коренеплодів. Насінництво у закритому ґрунті проводять тільки з їх пересаджуванням. Оригінальне (ОН) та елітне (ЕН) насіння одержують тільки через пересаджування з оцінкою коренеплодів за всіма апробаційними ознаками. Технологія вирощування маточників редиски для пересаджування коренеплодів подібна до технології на товарні цілі. Тоді як за безпересадкового вирощування використовуються широкорядні посіви (ширина міжрядь 60-70 см) і менші норми висіву (5-6 кг/га).
За пересадкового способу вирощування у період технічної стиглості у ранкові години або у хмарну погоду всі коренеплоди викопують, проводять добір типових рослин, листки обрізують на висоті 3-5 см від головки розетки і заново висаджують на нове місце за схемою 70 30-35 см. Перед викопуванням проводять останню сортову прочистку та апробацію. Відібрані маточні коренеплоди складають в ящики чи кошики, перевозять у холодне сховище і поливають. За використання невеликих партій коренеплоди занурюють у густу суспензію глини. Найкраще висаджувати їх у день вибирання, або не пізніше як впродовж двох діб. Під час висаджування кожний коренеплід розміщують на рівень головки і ущільнюють ґрунт. На великих площах для висаджування коренеплодів використовують розсадосадильні машини. Після висаджування обов’язково поливають. Поряд з систематичними поливами проводять підживлення і захист рослин від хрестоцвітих блішок і квіткоїда.
Для безпересадкового вирощування використовують тільки елітне насіння. У період утворення коренеплоду проводять формування густоти, видаляючи нетипові рослини за ознаками головки коренеплоду, розетки, черешків та пластинок листків. Особливу увагу звертають на видалення рослин, які передчасно зацвіли. На великих площах такі рослини можна скошувати на висоті 30 см. У рядках рослини залишають на відстані до 35 см. У період технічної стиглості проводять сортову прочистку та апробацію. Подальший догляд полягає у виполюванні бур’янів, поливах і захисті насінних рослин від шкідників. Під час цвітіння бажано провести додаткову сортову прочистку за ознаками квіток.
До скошування насінників приступають, коли 75% стручків пожовтіють, і насіння в них набуває рожево-коричневого забарвлення. Стебла скошують жатками у валки для дозарювання. Через 10-15 діб обмолочують зерновими комбайнами. Урожайність насіння коливається в межах 0,5-1,5 т/га.
Сортова чистота насіння редиски складає для ОН – 99%, ЕН – 98% та РН1 – 97%. Схожість насіння має бути для ОН і ЕН – 85% і РН – 70% при вологості 9%. До Державного реєстру сортів рослин занесено понад 30 сортів і гетерозисних гібридів, більшість з яких іноземні. Насінництво вітчизняних сортів редиски проводять в Інституті овочівництва і баштанництва НААН України (сорти – Базис, Богиня, Ксенія, Катруся, Рубін), Київській дослідній станції ІОБ НААН України (сорт Ясочка) та в Приватному підприємстві “Агросвіт” (сорти – Арсенал, Герда, Карбона, Марта, Опус).