Роль энтомофагов в ограничении численности чешуекрылых вредителей капусты

В промислових посадках овочевих культур, де інтенсивно застосовуються пестициди, природні вороги не мають суттєвої ролі в регуляції чисельності шкідливих видів через малу чисельність їх популяцій. Але при значному зниженні пестицидного навантаження чисельність корисних видів збільшується і суттєве господарське значення набувають золотоочки, кокцинеліди, трихограма, апантелес та інші паразитичні перетинчастокрилі, паразитичні мухи, павуки і комахоїдні птахи.

Серед хижих комах найбільш багаточисельні золотоочки. Відмічено три види золотоочок, які мають господарське значення, а саме: Сhrysopa carnea Steph.,Chrysopa formosa Wesm. та Chrysopa perla Br. Вони регулюють щільність популяцій сисних шкідників, а також впливають на щільність популяцій совок, листокруток, п’ядунів, біланів, знищуючи яйця і личинки. Ці хижаки характеризуються високою пошуковою здатністю. Розподіл золотоочок в агроценозах характеризується сильним розсіюванням їх по різних стаціях в літній період. У весняно-осінній період відмічена приуроченість більшості видів до деревинно-чагарникової рослинності, що пов’язано з місцем зимівлі і додатковим живленням. Вивчення кормової спеціалізації золотоочок та інших ентомофагів в лабораторних умовах показало, що личинки золотоочок віддають перевагу попелицям, але при їх відсутності живляться яйцями та молодими личинками листогризучих шкідників. Висока чисельність золотоочок на полях пояснюється їх поліфагією.

Поліфагами представлена більша частина популяцій корисних видів членистоногих, що вказує на відсутність в даному агробіоценозі необхідних умов для збільшення чисельності популяцій спеціалізованих видів ентомофагів.

Кокцинеліди за чисельністю і господарським значенням близькі до золотоочок. Щільність їх популяцій різко зростає на полях, де не проводяться весняні хімічні обробки (табл.1)

Вирішальну роль в регуляції чисельності шкідників мають ті ентомофаги, які характеризуються високими пошуковими здібностями, великою ненажерливістю та високою плодючістю.

Як видно з таблиці 1, 2-разова обробка децисом повністю знищує ентомофагів, а при одноразовій – чисельність коценелід зменшується у 6 раз, а золотоочок – 7 раз. В агроценозах овочевих культур головною перешкодою використання зоофагів як регулюючого фактора є застосування пестицидів контактної дії, які зменшують їх чисельність і тим самим значно знижують їх регуляторну функцію. Шляхом скорочення кратності обробок, що зменшує пестицидне навантаження і при застосуванні агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення життєздатності корисних видів, можна привести в дію механізм природної саморегуляції будь-якого агробіоценозу.

В агроценозі овочевих культур, особливо капусти, створюються сприятливі умови для розвитку як фітофагів, так і їх ворогів, тому регуляція чисельності може здійснюватись за допомогою агротехнічних заходів, застосуванням природних зоофагів, яких потрібно зберігати і приваблювати в агробіоценози, застосуванням мікробіологічних препаратів і цілеспрямованим використанням інсектицидів вибіркової дії. Ці заходи грунтуються на ретельному вивченні біологічних особливостей розвитку та динаміки чисельності корисних і шкідливих видів в даному агробіоценозі.

На чисельність і шкодочинність капустяної совки значний вплив здійснюють ентомофаги, розвиток яких відбувається за рахунок яєць, лялечок або личинок. До них належать трихограма, екзетастес та арнестія. До ентомофагів капустяного і ріпного біланів належать 4 види паразитів гусениць, (Apanteles glomeratus L. (Hymen., Braconidae), Compsilura concinnata Mg (Dipt., zarvivoridae), Tachina larvarum (Dipt., zarvivoridae) та 4 паразити лялечок: Pteromalus puparum L (Hymen., Pteromalidae); Pimpla instigator F (Hymen., Ichneumonidae); Pimpla brassicaridae Poda (Hymen., Ichneumonidae) ). Із названих паразитичних комах суттєве значення мають Pteromalus puparum L і Apanteles glomeratus L. Останні види зустрічались рідко або іноді поодиноко. Pteromalus puparum L, відноситься до спеціалізованих паразитів лялечок біланів. Але слід відмітити, що він, за літературними даними, може паразитувати в лялечках золотогуза, крапивниці тощо. Чисельність заражених птеромалюсом лялечок капустяного і ріпакового біланів, за нашими спостереженнями в Бориспільському районі в 1995 – 1997 рр., коливалась в межах від 14,4 до 32,3% (табл.2.)

Розвиток паразита лялечок в умовах Київської області відбувається за рахунок капустяного білана, крапивниці та ріпного білана. Навесні паразит виходить із зимуючих лялечок білана і розміщує свої яйця на лялечки крапівниці, які з`являються в цей час на бур`янах. Те покоління, яке з`являється з лялечок крапивниці, заражає лялечки літнього покоління капустяного і ріпакового біланів. Третє покоління паразита, яке появляється з цих лялечок, розвивається за рахунок лялечок 2-го покоління крапивниці. Часткове 4-е покоління птеромалюса розвивається на лялечках 2-го покоління біланів. Таким чином, наявність в умовах Київщини таких видів, як крапивниця і білан забезпечує безперервний розвиток паразита. Чисельність паразита збільшується в роки, коли спостерігається підвищена чисельність крапивниці, яка є проміжним господарем паразита.

Основним живителем його є гусениці метеликів капустяного та ріпного білана. Крім того, він заражає гусениці білана жилкуватого та перчичниці. Але, як вказує Н.А.Теленга М.А. (1955), апантелес має 17 живителів. Apanteles glomeratus L. має суттєве значення в зниженні чисельності ряду шкідливих метеликів. Він розвивається синхронно, відповідно з кількістю поколінь у капустяного білана. Його роль в обмеженні чисельності гусениць цього шкідника показана в таблиці 3.

Як видно з наведених даних, більш інтенсивно заражались гусениці 2-го покоління, але в окремі роки, як це спостерігалося в 1997 р., кількість заражених гусениць першого покоління становила 73%. Наведені матеріали підтверджують, що паразитична діяльність апантелеса є суттєвим фактором, який впливає на чисельність шкідника.

З літератури відомо, що апантелес заражає гусениць 1-го та 2-го віків. Нашими спостереженнями, проведеними в польових і лабораторних умовах, встановлено, що апантелес вибірково заражає гусениць. Це відбувається переважно під час підготовки до линьки з 1-го на 2-й вік, а також гусениць другого і частково третього віків.

За нашими спостереженнями, значний ріст чисельності паразитованих гусениць відбувся між 15 та 20 числах червня, коли більшість гусениць перейшла у другий вік.

У подальшому зараженість була незначною. Спостереження за другим поколінням показало, що чисельність заражених гусениць 15 липня, коли більшість їх знаходилась у другому віці, вже досягала 79,3%. Тобто саме в цьому віці відбувається масове зараження гусениць апантелесом. Спостереженнями також встановлено, що дуже охоче апантелес відкладає яйця в гусениць, які підготувалися до линяння. Такі малорухомі гусенички прикріплюються перед линянням шовковинками до поверхні листка і тому вони легко заселяються апантелесом. Гусениці третього віку заражаються ентомофагом не досить активно. Багато таких гусениць після зараження закінчувало свій розвиток, заляльковувалося і з них личинки паразита не виходили.

Імаго апантелеса концентрується після виходу з коконів, що зимували, на ділянках з квітучою рослинністю. Апантелеси також нами ловились на таких стаціях, як поле, сади, парки на різних культурах.

На полях, зайнятих культурними хрестоцвітими рослинами, апантелес зустрічається у великій кількості під час появи личинок білана в 1-му або 2-му віці. При появі гусениць 3–4 віків чисельність апантелеса падає, але при появлені гусениць 1–2-го віку другого покоління спостерігається підвищення його чисельності.

В умовах Київської області, напевно, як і в умовах усієї України, існують періоди, коли на полях, зайнятих хрестоцвітими культурами, їздці, які паразитують на гусеницях капустяного білана, зустрічаються рідко. В цей час вони концентруються в інших екологічних стаціях.

Вивчення цих питань допомагає підібрати такі строки застосування інсектицидів на капусті, які допоможуть уникнути значної загибелі паразитів і зниження їх чисельності в природних умовах.