Класифікація, морфологічні і біологічні особливості рослин. Капуста білоголова має три підвиди: європейський, східний і середземноморський. Сорти середземноморського підвиду в Україні не вирощують.
Східний підвид (subsp. orientalis Lizg.) об`єднує пізньостиглі і середньопізні форми, досить жаростійкі, але вибагливі до вологості і родючості ґрунту і які вирощують переважно в південних районах країни.
Європейський підвид (subsp.europaea Lizg.) – найбільш мінливий за морфологічними ознаками і біологічними властивостями. До нього належать сорти всіх груп стиглості. Цей підвид об`єднує групи сортотипів : Західної Європи (західноєвропейська група), Центральної Європи (центрально-европейська), Північно-Західної Європи (голландська), середньо-російські, північно-російські і Сибіру.
В Україні найбільш поширені сорти сортотипів Центральної і Північно-Західної Європи, характерною особливістю їх є те, що вони початково формувались в умовах клімату Центральної, а пізніше Східної Європи. Тому, в умовах різноманітної технології вирощування створено багато сортів, які відрізняються за скоростиглістю, вимогливістю до вологи, габітусом рослин, морфологічними особливостями, формою, щільністю і лежкістю головок.
Сортотипи Центральної Європи.Оскільки сорти цього сортотипу формувались в умовах клімату Центральної, а пізніше Східної Європи, тому вони пластичні і пристосовані до різних умов вирощування.
Сортотип Дитмарська рання представлений ранньостиглими і середньоранніми сортами: Веснянка, Дитмаршер Фрюер, Димерська 7, Іюньська.
Сортотип Слава об`єднує середньостиглі сорти, зокрема сорт Росава.
Сортотип Лангендейська осіння. До нього належать середньопізні сорти, високоврожайні, вимогливі до вологи, менше уражуються хворобами порівняно з сортотипом Слава. Головки округлі та округло-плескаті. В Україні сорти сортотипу не вирощують.
Сортотип Доброводська. За морфологічними ознаками і тривалістю вегетаційного періоду близький до сортотипу Лангендейська осіння, але відрізняється за антоціановою пігментацією листків розетки і головки. Головки щільні і середньої щільності. До нього належить сорт Тетянка.
Сортотип Голландська плеската. Рослини цього сортотипу досить жаростійкі, пристосовані до умов посушливого клімату, що обумовлює широке їх розповсюдження, менше уражуються хворобами. Головки плескаті і округло-плескаті, середньої щільності і лежкості. Сорти: Єленовська, Столична, Грацієла, Жозефіна (має щільні головки).
Сортотипи Північно-Західної Європи. Представлені сортами капусти білоголової і червоноголової. Об`єднують сортотипи Білоруська, Амагер, Лангендейська зимова. Початкове формування сортів цієї групи відбувалось переважно в Нідерландах, Данії, в умовах м`якого приморського клімату з тривалим періодом вегетації. Здебільшого вони пізньостиглі або середньопізні, з тривалим періодом стадійних змін, морозостійкі. Характеризуються високою щільністю і лежкістю головок. В цю групу входить багато сортів, але в українському сортименті вона представлена пізньостиглими, лежкими сортами: Білосніжка, Харківська зимова, Ліка, Українська осінь, Ярославна, Ольга, Леся, Яна (сортотип Амагер); для тривалого зберігання: Віоланта і Княгиня (сортотип Лангендейська зимова). Насінництвом цих сортів займаються Інститут овочівництва НААН України та Київська дослідна станція.
Сорти сортотипу Білоруська в даний час в Україні не вирощують.
Біологічні особливості. Капуста білоголова – дворічна рослина. В перший рік розвиває вкорочене стебло, розетку листків і формує головку. На другий рік висаджені маточники утворюють квітконосні пагони і насіння.
Стебло у перший рік життя товсте, укорочене, сильно облиствлене, з дуже короткими міжвузлями. На другий рік воно тонке заввишки 1,5-2,0 м, на якому формується 35-50 листків. Закінчується центральним суцвіттям. Галуження переважно до другого порядку.
Листки дуже великі, покриті восковим нальотом, нижні – черешкові, розміщені вище – сидячі. Вони утворюють різною мірою напівпідняту розетку. Форма листка буває різна, поверхня пластинки може бути плеската, різною мірою випукла чи ввігнута. Забарвлення листків зелене з різними відтінками.
Головка у різних сортів може сильно відрізнятись за розміром і формою. Більшість сортів мають округлу та округло-плескату форму головки. Суцвіття – видовжена китиця, до 60-80 см, утворює до 150 квіток. Квітка двостатева, середнього розміру, має 4 жовті пелюстки. Тичинок 6, дві зовнішні, короткі, чотири внутрішні довгі. Плід – довгий стручок (до 15 см), в ньому може бути 25-35 насінин. Насіння округле, забарвлення від коричневого до чорного. Маса 1000 насінин – 3-5 г.
Капуста білоголова – перехреснозапильна рослина, що вимагає дотримання норм просторової ізоляції не менше 2000 м на відкритій ділянці, 600 м – на захищеній. Пилок важкий, липкий. Переносять його комахи, здебільшого бджоли. Квітка протогінічна (протерогінічна), тобто приймочка маточки достигає раніше і здатна приймати пилок в бутоні за 3-4 доби до цвітіння. Пиляки розкриваються через 3-4 години після початку цвітіння. Одна квітка цвіте близько 3 доби, залежно від погодних умов і стану розвитку насінників, суцвіття – 15-30 діб, вся рослина – 25-60 діб. Зацвітає рослина через 25-30 діб після висаджування. Капуста негативно реагує на недостатню кількість запилюваних рослин.
Всі європейські види капусти, які мають 18 хромосом, вільно схрещуються між собою. Пекінська та китайська капусти мають по 20 хромосом і не перезапилюються з 18-хромосомними, але легко – з ріпою, ріпаком, бруквою. Тому потрібна просторова ізоляція в межах цих двох групп видів.
Для переходу точки росту до формування зачатків квіток рослині капусти потрібний вплив знижених позитивних температур протягом певного часу. Тривалість такого впливу залежить від біологічних особливостей сорту, віку рослин і температурних умов. Ранньостиглим сортам достатньо короткого періоду, пізньостиглі потребують тривалого періоду впливу. Стадійні зміни краще відбуваються при температурі до 5-6°С, за температури 10°С тривають довше.
Температурний режим також впливає на процес формування суцвіть і життєздатність квіток. Оптимальні умови для формування бутонів і квіток – денна температура 17-20°С, середньодобова 13-14°С. При підвищенні середньодобової температури в пиляках окремих рослин з`являється стерильний пилок, спостерігається пожовтіння стовпчика і відмирання зав`язі. Необхідно мати на увазі, що насіння з головних насіннєвих пагонів і пагонів першого порядку завжди дає більш скоростигле потомство.
Особливості технології вирощування маточників капусти білоголової. Важливою умовою отримання високої врожайності насіння капусти білоголової є вирощування високоякісних маточників, типових для сорту рослин з добре розвиненою, але не перерослою головкою, не пошкоджених шкідниками і не уражених хворобами, придатних для тривалого зберігання. При вирощуванні маточників застосовують пізніші строки сівби порівняно з виробництвом товарної продукції, більшу густоту (36-40 тис./га) рослин, менші дози азотних добрив N120P120K120 (інакше маточники будуть гірше зберігатися).
Маточники можна вирощувати як розсадним, так і безрозсадним способами, але основним є перший. Кожний з цих способів має свої позитивні і негативні сторони. Вирощування маточників розсадним способом пов`язане із значними затратами ручної праці, але при цьому гарантується оптимальна кількість рослин на площі і для садіння відбирається здорова, краще розвинена розсада. Сівбу насіння проводять овочевими сівалками у такі ж строки, як і в гряди при вирощуванні розсади. Норма висіву 1,0-1,5 кг/га. Висівають насіння на глибину 2-3 см.
Розсаду капусти всіх сортів вирощують у відкритих розсадниках. Насіння пізньостиглих сортів за розсадного способу в Лісостепу України висівають у першій декаді, середньопізні – у другій декаді травня, середньостиглі – у кінці травня, ранньостиглі – у першій-другій декадах червня. Вік розсади 35-40 діб. Основний строк висаджування розсади – друга декада червня.
Технологія вирощування розсади і маточників близька до такої на товарну продукцію. Схема розміщення рослин: ранньостиглі сорти – 70×30 см; середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі – 70×40-50 см. За стрічкового способу із схемою садіння 50+90 см відстань між рослинами в рядку зберігається така ж сама. Менші площі порівняно з продовольчою культурою дають можливість підвищити вихід маточників з одиниці площі менших за розміром фракцій, які потребують менших об`ємів сховищ, характеризуються кращою лежкістю, забезпечують формування менш розгалужених насінників, що сприяє отриманню однорідного насіння високої якості. Встановлено, що диференціація точок росту у маточниках меншого розміру відбувається повільніше порівняно з більшими. Цим можна пояснити кращу лежкоздатність дрібніших маточників. Оскільки насіннєва продуктивність менших за розміром маточників нижча, то для підвищення врожайності насіння їх потрібно на другий рік життя висаджувати густіше. Оптимальні площі живлення не допускають пригнічення росту і розвитку рослин, значне загущення призводить до затримки настання технічної стиглості і утворення великої кількості недогонів.
Підготовка ґрунту і внесення добрив під капусту білоголову у перший рік вирощування такі ж самі, як і під капусту на товарні цілі. Лише збільшення азотних добрив призводить до погіршення лежкості маточників.
Перед міжрядним обробітком ґрунту або поливом, насінники не менше двох разів підживлюють мінеральними добривами (перший раз – після відростання стебел, аміачної селітри – 100 кг/га; суперфосфату – 100; калійної солі – 50 кг/га; при другому підживленні аміачної селітри – 50 кг/га, суперфосфату – 150; калійної солі – 70 кг/га).
Особливу увагу приділяють захисту рослин від шкідників, при можливості маточні рослини поливають від 3 до 5 разів залежно від зони вирощування (особливо в Степу) – обов`язково під час висаджування, через 10-12 діб після першого поливу і перед цвітінням, четвертий – під час цвітіння, п`ятий – на початку наливу насіння.
За безрозсадного способу вирощування насінників вирішальне значення має захист рослин від хрестоцвітої блішки в перші фази росту і від сходів до утворення 4-6 листків. Якщо не проводити щоденного контролю та захисту проти цього шкідника, то сходи можуть бути повністю знищені.
Ґрунт у міжряддях необхідно підтримувати в пухкому та чистому від бур`янів стані. З цією метою його 5-6 разів обробляють та 2-3 рази прополюють в рядках.
Протягом вегетаційного періоду рослини систематично проглядають і проводять сортові прочистки – видаляють нетипові для сорту, відсталі в рості, виродливі, уражені хворобами і пошкоджені шкідниками, тріснуті. Після настання технічної стиглості головок проводять апробацію. Осінній добір маточників проводять під час масового збирання.
Зберігають маточники цілими рослинами з коренями і головками. На зберігання відбирають здорові, типові, добре розвинені, але не перерослі маточники (головка досягає максимального розміру, стає щільною на дотик, покривні листки світліють). Вони краще зберігаються і характеризуються вищою насіннєвою продуктивністю, ніж перестиглі і дуже щільні. Збирають маточники до настання приморозків, оскільки підморожені головки швидко загнивають або уражуються слизовим бактеріозом на другий рік життя. Підкопують маточники скобами, бурякопідіймачами. При цьому стежать, щоб не пошкоджувалась коренева система, оскільки це призводить до ураження маточників хворобами (сірою гниллю, крапчастим некрозом) і гіршого приживання на другий рік. Транспортують маточники разом з розетковими листками, вони захищають їх від механічних пошкоджень. При зачищенні їх залишають 2-3 покривних листки і черешки завдовжки 2-3 см.
На зберігання маточники закладають, коли температура повітря в сховищі ранком і вночі знижується до 2-4°С, а вдень – до 6°С. Маточники капусти, зібрані навіть за знижених позитивних температур повітря, мають температуру в межах 8-10°С, інтенсивно випаровують вологу, дихають, виділяють тепло. Відносну вологість повітря в сховищі підтримують на рівні 90-95%. Зберігають маточники за температури 1°С, допускається тимчасове зниження її до 0°С. За таких умов знижується інтенсивність дихання і випаровування вологи, сповільнюється розвиток грибних і бактеріальних хвороб. Постійний режим температури та вологості повітря підтримують регулюванням приточно-витяжної вентиляції.
За температури понад 2°С і поганій вентиляції маточники передчасно розтріскуються, проростають задовго до висаджування в поле і сильно уражуються хворобами. За тривалого зниження температури до 0°С і мінус 1°С маточники переохолоджуються, що затримує ріст і розвиток, проходження стадійних змін. Збільшується кількість рослин, які не формують квітконосні пагони і стручки, багато з них гинуть після висаджування у відкритий ґрунт. Особливо це небезпечно для пізньостиглих сортів сортотипу Лангендейська зимова.
Для попередження захворювання сірою гниллю маточники обпилюють сухою крейдою (2-3% від їх маси). Укладають їх у сховище різними способами залежно від лежкості сорту і типу сховища. У сховищах з природною витяжною вентиляцією маточники складають невеликими штабелями (заввишки 1 м, корінцями всередину). Для кращої циркуляції повітря в штабелях в середину вставляють спеціальні решітки. При невеликих об`ємах маточники складають на дерев`яні решітчасті настили розміром 3 0,9 м, розміщені на 10 см вище від поверхні сховища.
Маточники слаболежких ранньостиглих сортів розміщують у штабелях заввишки до 60 см, середньостиглих, середньопізніх і пізньостиглих 1-1,25 м, дуже пізніх (для тривалого зберігання) – до 1,7 м.
У сховищах з активною вентиляцією маточники складають штабелями перпендикулярно до проходу чи проїзду. Ширина штабеля 4 м, висота для лежких сортів 2-2,5 м, для слабо лежких – 1,6-1,8 м. Між штабелями залишають прохід в 0,5 м. У верхній частині штабеля маточники теж розміщують коренями всередину.
У таких сховищах маточники можна зберігати навалом по всій площі заввишки 2-2,5 м, або залишають вільним лише центральний прохід (проїзд), складаючи маточники навалом по обидва боки. На завантаженні застосовують транспортери.
У холодильних камерах маточники для зберігання розміщують у контейнерах по 4-5 ярусів у висоту коренями всередину, а головками до стінок і на дно. Між штабелями передбачають простір у 40-60 см для забезпечення циркуляції повітря. Відстань від контейнерів верхнього ярусу до стелі повинна бути не менше 60-80 см. Для підтримання оптимальної вологості повітря в контейнерах застосовують поліетиленові вкладники з перфорованим дном або штабелі контейнерів з маточниками по периметру обмотують плівкою, залишаючи верх і низ відкритими.
Слаболежкі маточники ранньостиглих сортів при невеликих об`ємах зберігають підвішеними до жердин. Маса 1 м3 маточників капусти білоголової становить 340-400 кг, в 1 м3 вміщуються близько 140-160 маточників середньостиглих і пізньостиглих сортів. Взимку при виникненні вогнищ захворювання маточники зачищають і знову складають у бурти коренями всередину. Один гектар маточників може забезпечити 0,25-0,50 га насіннєвих висадків, але при цьому слід враховувати резервний фонд не менше 20%.
Особливості технології вирощування насіння. Насінні рослини капусти білоголової більш вимогливі до поживних речовин і родючості ґрунту порівняно з маточниками. Тому добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив. На родючих ґрунтах під зяблеву оранку вносять 20-25 т/га напівперепрілого гною, на супіщаних підзолистих – до 40-60 т/га. Одночасно з органічними також вносять і мінеральні добрива – N60-70, P80-90, K60-80.
Маточники до висаджування починають готувати в першій декаді березня. Їх сортують, видаляють уражені листки. Одночасно проводять весняний добір маточників, відбираючи для садіння лише здорові, типові рослини.
Для забезпечення високої врожайності насіння капусти білоголової потрібно своєчасно вирізати насінні качани, освітлювати їх, підрощувати кореневу систему. Вирізують насінні качани вручну на конус або на спеціальних станках, оберігаючи верхівкову бруньку від пошкоджень. Вирізування насінних качанів у першу чергу виконують у найбільш пізньостиглих сортів, які формують дуже щільні головки, за 30-40 діб до висаджування у відкритий ґрунт (сортотип Лангендейська зимова). Цей захід супроводжується хрестоподібним надрізом верхньої частини маточника, щоб забезпечити доступ повітря до верхівкової бруньки. У пізньостиглих сортів насінні качани вирізують за 2-3 тижні, у середньопізніх і середньостиглих з 1-2 тижні до висаджування. При невиконанні цього заходу, особливо у дуже пізніх сортів, верхівкова брунька не проростає і маточник не зацвітає і не формує насіння. При цьому підвищують температуру повітря у сховищі електрообігрівачем або відкриваючи вдень двері, не менше ніж до 5°С, щоб забезпечити умови для завершення стадійних змін у верхівковій бруньці, і дають доступ світла.
Складаючи вирізані насінні качани у бурти коренями всередину, їх необхідно підрощувати. В процесі зимового зберігання у точках росту маточників закладаються репродуктивні органи. Навесні після підвищення температури повітря в сховищі бруньки маточників починають проростати раніше коренів. Якщо маточники не підрощувати, їх коренева система продовжує знаходитись у стані глибокого спокою. Після висаджування у відкритий ґрунт корінці довго відростають, насінники із таких маточників ростуть за рахунок запасів поживних речовин надземної частини. Після використання поживних речовин насінні рослини засихають і гинуть, оскільки недорозвинена коренева система невзмозі постачати в рослину воду і поживні речовини з ґрунту.
Підрощування кореневої системи маточників дозволяє прискорити їх розвиток, вирізування і освітлення насінних качанів – завершення стадійних процесів, формування квітконосних пагонів і стручків. У результаті вони краще пристосовуються до умов вирощування у відкритому ґрунті (маточники зберігались у темноті).
Висаджують насінні качани всіх сортів якомога раніше навесні, коли в ґрунті є достатня кількість вологи і знижена позитивна температура. За таких умов швидкими темпами відростає коренева система, а надземна частина відростає і розвивається після укорінення рослин.
Добрі результати дає вмочування насінних качанів у бовтанку глиняну з коров`яком (рівні частини). Шар глини захищає молоді корінці від підсихання, а бруньки і листочки – від сонячних опіків і хрестоцвітої блішки. Для захисту від шкідників у глиняний розчин додають дезинфікуючі хімічні препарати (наприклад, інсектицид актара 25WG тощо). При застосуванні механізованого висаджування, насінні качани під час транспортування і садіння оберігають від підсихання, вкриваючи їх мішковиною або плівкою. Висаджують маточники більш загущено, ніж вони росли в перший рік. Схема розміщення для більшості сортів 70 30 см, для ранньостиглих 70 20-25 см, можна використовувати стрічкові схеми – 50+90×30 і 50+90×20-25 см. Розміщують маточники з нахилом у бік рядка до самої головки, але так, щоб вона не торкалася поверхні ґрунту, щільно притискаючи ґрунт біля них.
Протягом вегетації систематично проводять 3-4 міжрядні розпушування ґрунту на глибину до 15 см (культиваторами з долотоподібними лапами) в міру його ущільнення, виполювання бур`янів у рядках, постійний захист насінних рослин від шкідників.
Серед заходів сортового контролю здійснюють сортові прочистки перед цвітінням на сортових посадках, видаляючи при цьому уражені хворобами і пошкоджені шкідниками, нетипові, недорозвинені і дуже облиствлені рослини. Основні шкідники рослин капусти другого року: капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, капустяний скритохоботник, стебловий насінний довгоносик, бариди, ріпаковий квіткоїд та інші. Перед цвітінням проводять сортове обстеження насінників. Перевіряється дотримання вимог просторової ізоляції, оцінюється загальний стан рослин. У цей час рослини підв`язують, щоб під вагою сформованих стручків вони не розламувались. На 1 га потрібно 7-8 тис. кілочків і 60 кг шпагату. Якщо насінники дуже розгалужені і пагони змикаються в рядках і міжряддях, підв`язування маточників можна не проводити. Підв`язування маточників не застосовують і при збереженні до цвітіння нормальної густоти рослин (садіння загущене).
Перед збиранням проводять обстеження насінників на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками, забур`яненість, попередньо підраховують урожайність насіння.
Насінники капусти білоголової достигають неодночасно, оскільки цвітіння у неї розтягнуте. Тому збирати їх також необхідно вибірково. Збирання насінників починають коли стебла і стручки пожовтіють, насіння стає твердим і частина його побуріє. За вологості насіння 20-22% їх обмолочують. При швидшому збиранні насіння буде щупле, невиповнене. Запізнюватись з цим також не можна, оскільки насіння буде осипатися. Зрізані насінники звозять на токи і в сушарні під накриття для проходження післязбирального дозрівання протягом двох тижнів.
Під насінники розкладають рядно або плівку. Обмолочують насінники на комбайнах при невеликих обертах барабана. При більшій швидкості обертання насіння травмується і втрачає схожість. Можна використовувати льономолотарку МВ-2,5. Доцільно застосовувати передзбиральну десикацію насінників хімічними препаратами і обробку їх клеєм ПВА з наступним прямим комбайнуванням.
Відразу після обмолочування насіння очищають від грубих решток, а далі проводять остаточне очищення. Очищене насіння підсушують і доводять до посівних кондицій. Середня врожайність насіння капусти білоголової 0,5-0,6 т/га. Вихід насіння з одного куща 30-40 г (окремі кущі можуть давати до 150-200 г).
Вимоги до якості насіння. Державним стандартом України ДСТУ 7160:2010 передбачаються такі вимоги до сортових якостей насіння капусти білоголової і червноголової: сортова чистота – оригінальне 99%, елітне – 98%, репродукційне і гібридне – 97%. Схожість повинна становити для оригінального і елітного насіння не менше 80%, репродукційного – 75%. Вологість його всіх категорій не повинна перевищувати 9%.
Зберігання насіння також регламентує ДСТУ 2240-93. Дотримання режиму зберігання дозволить мати кондиційну схожість його протягом 5-6 років. Існує два способи зберігання насіння капусти – відкритий і закритий. При відкритому способі насіння зберігають у мішках, які легко пропускають до насіння повітря і вологу. Оптимальний режим зберігання є температура до 12°С (допускається тимчасове зниження до – 10°С) і відносна вологість повітря не вище 60%. При закритому способі насіння засипають у мішки з поліетиленовими вкладниками і в поліетиленові контейнери. За таких умов насіння зберігає кондиційну схожість в 2-3 рази довше.
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено такі сорти капусти білоголової селекції Інституту овочівництва і баштанництва НААН України: пізньостиглі лежкі – Білосніжка, Харьківська зимова, Ліка, Українська осінь, Ярославна, Леся, Яна; селекції Київської дослідної станції ІОБ НААН України: середньостиглий Росава, середньопізні – Єленовська, Столична, Жозефіна, Тетянка, Граціела; пізньостиглий лежкий – Ольга і пізньостиглі для тривалого зберігання – Віоланта і Княгиня; селекції Сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААН України – ранньостиглий Веснянка.
Особливості насінництва пізньостиглих сортів капусти білоголової сортотипу Лангендейська зимова. За останні роки значного поширення набули пізньостигли сорти капусти білоголової, які формують дуже щільні головки, для тривалого зберігання. Але слід зазначити, що капуста білоголова характеризується життєвим циклом, який проходить впродовж двох вегетаційних періодів. Ця особливість її пов`язана з вирощуванням і зберіганням маточників за відповідного режиму залежно від здатності до стрілкування.
Водночас, висока щільність головок ускладнює насінництво пізньостиглих сортів капусти білоголової сортотипу Лангендейська зимова через тривалий період для проходження стадійних змін у точці росту під час зберігання. Тому рослини слабо стрілкують, формують недостатню кількість репродуктивних пагонів і утворюють значну кількість вегетативних частин, що в подальшому призводить до зниження продуктивності насінників.
У насінництві пізньостиглих сортів капусти білоголової цього сортотипу особливу увагу слід приділяти температурному режимові зберігання маточників. У дослідах, проведених на Київській дослідній станції ІОБ НААН України (Жук О.Я., Жук А.В., 1999), маточники пізньостиглого сорту Віоланта селекції цієї установи зберігали у холодильних камерах КХ-610 за таких температур: 1-2°С (контроль), 3-4°С і 5-6°С. Проведеними дослідженнями встановлено утворення найбільшої кількості пагонів першого і другого порядків галуження (в межах 90), стручків, які сформувались на цих пагонах (близько 600 шт.) на насінниках, маточники яких зберігались за температури 3-4 °С порівняно з контролем, де відповідні показники становили 68 і 390 штук. Сильніше галуження насінників можна пояснити сприятливішими умовами за такої температури, швидшими темпами проходження стадійних змін у конусі наростання маточників.
Внаслідок інтенсивного галуження, урожайність насіння була найвищою у насінників, маточники яких зберігалися за температури 3-4°С – 780 кг/га, проти 360 кг/га у контрольному варіанті і 410 кг/га – за температури зберігання 5-6°С. Посівні якості насіння в усіх варіантах досліду були високі.
Для підвищення врожайності насіння пізньостиглих сортів капусти білоголової сортотипу Лангендейська зимова, поряд з дотриманням температурного режиму зберігання маточників, потрібно проводити раніше їх передсадивну підготовку: вирізання насінних качанів з одночасним хрестоподібним надрізом верхньої частини головки для забезпечення доступу повітря до верхівкової бруньки і полегшення її проростання, освітлення для швидкої адаптації до умов навколишнього середовища (активної інсоляції, високої температури і низької вологості повітря), підрощування кореневої системи для швидкого їхнього приживання.
У зв`язку з біологічними особливостями досліджуваного сорту, які проявляються в слабкому відростанні і стрілкуванні рослин, проведені дослідження з вивчення строків вирізування насінних качанів, які б сприяли швидкому переходу рослин до генеративної фази, підтвердили переваги здійснення цього заходу за 40 і 30 діб до висаджування у відкритий ґрунт. За таких умов скорочувався період відростання до 9-10 діб проти 14-16 діб при строках вирізання за 20 і 10 діб. Рослини починали раніше цвісти і дружніше завершували цей процес.
Застосування різних строків вирізання насінних качанів приводить до формування неоднакових за продуктивністю насінників. Урожайність насіння була найвищою за підготовкиі насінних качанів за 30-40 діб до висаджування у відкритий ґрунт (табл. 1). Вона становила 610-690 кг/га, у контрольному варіанті – 370 кг/га. У цих варіантах формувалось найкрупніше насіння. Посівні якості насіння за всіх строків вирізання насінних качанів були високі.
| Строк вирізання насінних качанів перед висаджуванням, діб | Урожайність насіння, кг/га | Маса 1000 насінин, г | Енергія проростання,% | Схожість,% |
| 40 | 690 | 4,8 | 92 | 97 |
| 30 | 610 | 4,5 | 93 | 96 |
| 20 (контроль) | 370 | 3,7 | 90 | 94 |
| 10 | 270 | 3,6 | 89 | 95 |
У комплексі технологічних заходів збільшення насіння капусти білоголової з урахуванням біологічних особливостей сортів важливе значення має густота розміщення насінних рослин. Дослідження, проведені на Київській дослідній станції ІОБ НААН України, підтвердили переваги загущеного висаджування за схемою 70×30 см. За рахунок більшої кількості рослин на одиниці площі урожайність насіння зростала до 650 кг/га порівняно з контрольним варіантом 70×50 см (440 кг/га). Якість насіння майже не змінювалась, лише із загущенням рослин у рядку дещо зменшувалася маса 1000 насінин. Проте насіння було однорідніше, переважала середня фракція. Схожість насіння в обох варіантах була висока.
Таким чином, дотримання зазначених вище заходів: зберігання маточників за температури 3-4°С, вирізання насінних качанів з одночасним хрестоподібним надрізом верхньої частини маточника за 30-40 діб до висаджування у відкритий ґрунт, загущене розміщення насінників (70×30 см) сприяє підвищенню врожайності пізньостиглого сорту капусти білоголової Віоланта сортотипу Лангендейська зимова на 200-420 кг/га порівняно з рекомендованою.
Особливості безпересадкового способу вирощування насіння капусти білоголової. Важливим резервом підвищення врожайності та якості насіння капусти білоголової, здешевлення його виробництва при збереженні цінних, властивих сорту ознак, є використання безпересадкового способу вирощування на півдні країни і в Криму, де м`якіші зими і рослини здатні витримувати нетривалі мінусові температури.
Такий спосіб насінництва ґрунтується на використанні біологічних особливостей рослин формувати репродуктивні органи після перебування під дією низьких позитивних температур. Вирощування насіння капусти білоголової можна проводити як розсадним, так і безрозсадним способами. У рекомендаціях для півдня Степу України перевага надається безрозсадному вирощуванню. Проте на забур`янених полях в умовах зрошення суттєво зростають затрати за рахунок додаткових прополювань і необхідності формування густоти. За розсадної культури затрати праці більшіі, але вища однорідність рослин.
Строк сівби насіння встановлюють з таким розрахунком, щоб до початку зими рослини сформували розетку листків і нещільну головку, протягом зимового періоду пройшли етапи органогенезу і до весни утворили квітконосні пагони. При цьому в полі перезимовують біологічно молоді маточники. Вони більш стійкі до комплексу несприятливих умов під час перезимівлі. Одним із факторів морозостійкості капусти є наявність у міжклітинних просторах зв`язаної води. Її кількість збільшується під впливом низької температури і короткого дня. При цьому чим молодша рослина, тим краще вона реагує на зміну навколишніх умов, тобто краще відбувається гартування (Лудилов В.А., 2000).
Експериментальні дослідження, проведені в умовах Одеської області, підтверджують, що оптимальними строками сівби пізньостиглого сорту Харківська зимова за розсадної культури є 10-15 липня, за безрозсадної – 25-30 липня. За таких умов безпересадкові насінники формували найбільшу кількість репродуктивних пагонів і стручків: за розсадної культури відповідно 61-62 і 1220-1243 шт.; за безрозсадної – 49-51 і 1112-1136 шт. (Роєнко В.П., 2004).
Найсприятливіші умови для формування високої врожайності насіння також складалися за оптимальних строків сівби. За розсадної культури – 1120 і 1050 кг/га відповідно, що на 770-700 кг/га більше проти весняного висаджування маточників, за безрозсадної – 960 і 890 кг/га, що на 620 і 550 кг/га більше порівняно з контрольним варіантом. У цих варіантах отримано найвищі масу 1000 насінин, енергію проростання і схожість насіння, найбільшу частку насіння середньої фракції.
Під час перезимівлі збереглось безпересадкових насінників, вирощених за розсадної культури і строків сівби 10-15 липня – 91-93%, за безрозсадної культури строків сівби 25-30 липня – 88-90%.
Для кращої перезимівлі безпересадкових насінників застосовують підгортання їх землею перед настанням постійних морозів. За таких умов створюється кращий мікроклімат у зоні зовнішнього качана і нижньої частини розетки листків, підвищується стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища.
У південних умовах насінні рослини розвивають меншу вегетативну частину, тому їх можна розміщувати густіше, ніж у зонах достатнього зволоження. Найкраще галуження безпересадкових насінників капусти білоголової, найвищу врожайність насіння за розсадної культури забезпечувала схема 70×20 см (1210 кг/га), за безрозсадної – 70×15 см (1050 кг/га). Маса 1000 насінин дещо зменшувалася, але енергія проростання і схожість насіння залишалися високими (>90%). Загущене розміщення безпересадкових насінників сприяло формуванню більшої кількості однорідного насіння. У цілому слід зазначити, що за всіма показниками: строками сівби, перезимівлею безпересадкових насінників за різних способів укривання, схемами розміщення, економічними розрахунками переважає розсадна культура.
Щодо сортів інших груп стиглості, то їх висівають у такі строки: середньостиглі – на початку серпня, ранньостиглі пізніше – 1-15 серпня.
Усередині зими, при настанні у більшості рослин фази зав`язування головки, проводять сортову прочистку, видаляючи нетипові насінники, відсталі в рості, пошкоджені морозом. Далі здійснюють апробацію насінницьких посівів для визначення рівня сортової чистоти. Проведення апробації дещо ускладнюється, оскільки не всі рослини утворюють повноцінну головку. Тому при цьому враховують і додаткові морфологічні ознаки вегетативної частини рослини.
У березні починається відростання насінників. До цього головки маточників обрізують на конус. Подальший догляд і заходи захисту рослин від шкідників аналогічні таким в насінництві капусти білоголової дворічним способом.
Безпересадковим способом вирощують репродукційне насіння, яке можна використовувати для одержання товарної продукції, а для подальшого розмноження воно непридатне, оскільки виключення таких заходів сортового контролю, як осінній і весняний добори в безпересадковому насінництві збільшує кількість нетипових рослин. Тому, за безпересадкового вирощування, розсадної і безрозсадної культур для сівби потрібно використовувати лише елітне насіння, одержане за пересадковим способом, коли проводяться всі насінницькі заходи сортового і насінного контролів.