Маркетинг овощной продукции (методические и практические аспекты):
Состояние производства овощей в Украине

Після переходу сільського господарства України на ринкові відносини у торгівлі плодоовочевою продукцією відбулися значні зміни. Скасування державного замовлення та призупинення з об’єктивних причин роботи заготівельної мережі споживчої кооперації зумовили різке зменшення обсягів виробництва та продажу продукції плодоовочівництва великими спеціалізованими підприємствами, а також значні структурні зміни у виробництві та каналах реалізації продукції, спостерігалася тенденція до зменшення закупівлі плодоовочевої продукції заготівельними організаціями та збільшення реалізації плодів і овочів на ринку, комерційним структурам, а також у рахунок оплати праці. Ціни, що складалися на плодоовочеву продукцію, не сприяли розширеному відтворенню виробництва і не відшкодовували виробничих витрат. Протягом 1996—2001 рр. галузь була збитковою. Реалізацію плодоовочевої продукції стримували звуження ринку через перехід населення на самозабезпечення, розширення натуралізації обмінних процесів, ріст неплатежів, диспаритет цін, спад попиту та інші причини. Як наслідок, часто складалася ситуація перенасичення ринку продукцією в окремих місцях, тому деяка її частина не знаходила збуту. Негативною тенденцією ринку була та обставина, що пропозиція на внутрішньому ринку у 2002 р. на 85,5 % була сформована за рахунок господарств населення, що призводило до низької якості продукції, обмеження її асортименту, розширення її реалізації на стихійних ринках, а також до значних сезонних коливань цін та обсягів продажу

Протягом останніх років, ситуація на плодоовочевому ринку змінилася на краще: 2005 р. був надзвичайно успішним для більшості учасників плодоовочевого бізнесу. Фермери отримали додаткову підтримку у вигляді рекордно високих цін на більшість овочів та фруктів, постачальники насіння, ЗЗР та інших МТР отримали стійке зростання продажів, значно збільшилися інвестиції в інфраструктуру і сучасні сховища, системи післязбиральної доробки продукції, упаковки тощо.

Зростання реальних доходів населення у 2005 р., порівняно з попереднім роком на 20% та зменшення реального рівня безробіття в країні призвели до значних змін у споживанні плодоовочевої продукції. Велика кількість людей відмовилася від вирощування овочів і картоплі для власного споживання на присадибних ділянках і дачах, не маючи на це часу та вважаючи це невигідним.

Споживання овочів та фруктів зросло в усіх напрямках: у свіжому вигляді, для консервації, для заморожування, для сушіння тощо. Це призвело до значного підвищення цін на овочі та фрукти на внутрішньому ринку, оскільки збільшення площ під цими культурами професійними виробниками виявилося недостатнім, щоб повністю задовольнити попит, який різко підвищився. Споживачі все частіше віддавали перевагу високоякісній плодоовочевій продукції в зручній упаковці, незважаючи на те, що ціна на неї була вища за альтернативні варіанти. Іноземні компанії почали активно інвестувати і у виробництво, і в переробку овочів та фруктів. Отже, можна стверджувати, що 2005 р. був переломним для плодоовочевого бізнесу України.

Згідно з інформацією Державного комітету статистики України, посівна площа основних овочевих культур у 2006 р., порівняно з попереднім роком, зменшилася на 2% (табл. 1), що зумовлено зменшенням площ овочів на присадибних ділянках. У той же час, площі овочів у професійних виробників зросли. На рис. 1 зображена динаміка посівних під овочевими культурами за останні 7 років. За останні роки спостерігається чітка тенденція до зменшення площ під плодоовочевими культурами, особливо під баштанними та ягодами, фруктами та горіхами. В цілому, площа під плодоовочевими культурами зменшилась у 2006р. порівняно із 2000р. на 10,4%.

Якщо відштовхуватися від офіційної статистичної інформації, загальне виробництво овочів у 2006 р. зросло порівняно з попереднім роком на 9% (табл. 2), що зайвий раз підкреслює зростання частки продукції професійних виробників у загальному виробництві овочів. Загальне виробництво плодоовочевої продукції в Україні дещо зменшилося, в основному за рахунок зменшення виробництва картоплі. Загальне виробництво плодоовочевої продукції у 2006р. порівняно із 2005р. зменшилось на 708 тис. т., або 2,4%, а порівняно із 2000 р. — зросло на 50,3 % або 9670 тис. т.

Виробництво капусти у 2006р. порівняно із 2000р. зросло на 531 тис. тонн або на 60,2%, в той час, як посівна площа під цією культурою зменшилась на 7 тис. га або на 8,3%, виробництво цибулі зросло на 71,5%, а її посівна площа зменшилась на 9,4%, виробництво моркви і баклажанів зросло на 67,5% і 79,4% відповідно, майже при незмінній посівній площі, виробництво зеленого горошку та горіхів зросло у 3 рази. Обсяги виробництва яблук зросли за останні 7 років у 2,4 рази, при тому що загальна площа насаджень зменшилась на 121 тис. га або 43,8%.

Зменшення обсягів виробництва у 2006р. порівняно із 2000р. спостерігається лише по баштанних культурах на 34,8%. Це відбулося у зв’язку із зменшенням виробництва кавунів 39,8%.

Загалом, збільшення обсягів виробництва спостерігається по всіх плодоовочевих культурах (за винятком кавунів). Наочно обсяги виробництва плодоовочевої продукції зображені на рис. 2.

Наведені цифри свідчать про те, що за останні роки плодоовочева галузь розвивається переважно інтенсивним шляхом, коли обсяги виробництва зростають переважно за рахунок росту урожайності посівів і насаджень, що вимагає постійних інвестицій в цю галузь Для підтвердження цього проаналізуємо динаміку урожайності плодоовочевих культур за останні 7 років (табл. 3).

Таким чином, у 2006р., урожайність усіх без винятку плодоовочевих культур порівняно з 2000р. зросла. Урожайність картоплі зросла на 56,8%, овочів (без картоплі) — на 51,0%, баштанних — на 30,4%. Найсуттєвіший ріст спостерігається по плодах. Так, урожайність яблук зросла більш, ніж у 4 рази і становила 46,5 ц/га, також суттєво зросла урожайність персику, горіхів, черешні та ін. В цілому урожайність ягід, фруктів і горіхів у 2006р. порівняно із 2000р., зросла майже у 3,5 раза.

На нашу думку, така тенденція розвитку плодоовочевої галузі збережеться і в майбутньому, оскільки ця галузь за останні роки перетворилася в одну з найбільш прибуткових галузей сільського господарства, а попит на фрукти і овочі постійно зростає і буде зростати з ростом реальних доходів населення.

На рис №3 зображена динаміка виробництва плодоовочевої продукції в Україні протягом останніх семи років та побудований тренд зростання обсягів виробництва продукції на найближчі 3 роки. Трендова модель розрахована за допомогою степеневої функції, що в нашому випадку має вигляд: у=20650х0,1761, оскільки саме при використанні функції цього виду коефіцієнт тісноти зв’язку між фактичними і теоретичними значеннями найбільший: R2=0,6596. Згідно з нашими розрахунками, обсяги виробництва плодоовочевої продукції до 2009 р. зростуть майже до 30976 тис. тонн, що на 7,3% більше, ніж у 2006р.

Проте ми вважаємо, що темпи збільшення обсягів виробництва плодоовочевої продукції у найближчі роки будуть ще більшими, ніж зображено на рис №3, що пов’язано із зростанням попиту на овочі і фрукти, та, як наслідок, збільшення інвестиційної привабливості галузі.

Наведемо середні бюджети виробництва основних овочевих культур, по трьох агрокліматичних зонах України. Інформація щодо собівартості, прибутку тощо є середньозваженою.

З середніх бюджетів по картоплі за 2004 — 2006 роки видно, що найменше картоплі виробляється у південних областях — АР Крим, Одеська область. У той же час південні регіони забезпечують Україну надранньою та ранньою картоплею. А в сезон основні об’єми вирощуються в центральних регіонах України.

Аналіз виробництва картоплі, який був проведений на основі бізнес-моделі фермерського господарства, показав, що у 2005 році фермери України отримали в середньому вдвічі вищий прибуток порівняно із 2004 роком. А результати 2006 року дещо знизились у порівнянні із попереднім роком (Рис №4).

Наприклад, у Одеській області, згідно з отриманими даними, у 2005 році фермери отримали на 100% вищий прибуток, ніж у 2004 році. Приблизно така ж ситуація спостерігалася у Львівській області, де зростання середнього показника по чистому прибутку склало більше 100%. У інших областях зростання чистого прибутку фермерів, які вирощували картоплю склало ще більше: Черкаська область — у 6 разів, АР Крим — майже у 10 разів та Полтавська область — на 14,664 тис грн. А фермери Закарпатської області, порівняно зі збитками попереднього року, взагалі отримали високий прибуток.

Всі ці зведені показники по областях спричинили зростання відповідного показника в цілому по Україні майже у 3 рази.

Це відбулось за рахунок достатньо великого попиту на дану продукцію, що спричинило підвищення цін на картоплю у 2005 році, та продовжилось у 2006 році.

Спостерігався достатньо великий попит на картоплю у 2004—2006 роках. Треба зазначити, що Україна знаходиться на другому місті в світі за обсягами споживання картоплі на душу населення, за цим показником нас перевищують тільки білоруси.

Відмічається тенденція, що фермери у всіх областях, за виключенням АР Крим, протягом трьох років отримують стабільні врожаї (Рис №5), завдяки чому зростає і відповідний середній показник по Україні.

Як відмічалося вище, у 2005 та 2006 роках спостерігався високий попит на дану продукцію порівняно з 2004 роком, це і спричинило зростання реалізаційної ціни абсолютно у всіх областях, де проводилися спостереження. Так, у Львівській, Черкаській, Полтавській областях та АР Крим це зростання склало приблизно вдвічі більше за рівень 2004 року, у Одеській області трохи менше, а саме — 55%. Найбільше зростання ціни відбулося у Закарпатській області, де воно склало майже у шість разів більше, порівняно з показником 2004 року.

Слід відмітити, що фермери в Україні все більшу увагу звертають на післязбиральну доробку сільськогосподарської продукції (Рис №6). Адже втрати картоплі в Україні внаслідок зберігання в поганих умовах перевищують рівні виробництва картоплі в багатьох країнах світу. Впродовж останніх років слід відмітити поступове зменшення виробництва картоплі в нашій країні господарствами населення, розвиток існуючих та появу нових професійних виробників картоплі, які впроваджують нові технології вирощування та післязбиральної доробки продукції.

Попит на картоплю є відносно стабільним, проте з тенденцією до зниження, так як її замінюють на більш дорогі продукти харчування, що спричиняє зміну культури споживання овочів.

Отримані результати показали, що фермери Львівської та Закарпатської областей майже у два рази збільшили витрати на сортування, пакування, зберігання картоплі, однак фермери Криму, Черкаської та Полтавської областей зменшили маркетингові витрати, або ж взагалі їх не мають. Незважаючи на це, середній показник даних витрат по Україні має серйозну тенденцію до збільшення в порівнянні з попередніми роками.

Як згадувалося вище, протягом останніх двох років значно зросла вартість праці (рис №8.), що і стало причиною зростання статті змінних витрат по всіх регіонах, так як вартість праці має вплив на формування статті змінних витрат.

Хоча, згідно з отриманими даними по Закарпаттю, де вартість праці знизилася, загалом по Україні та у окремих регіонах країни вона зросла у 2005 та 2006 роках порівняно з 2004. Так, наприклад, у Одеській області оплата праці у 2005 році склала майже у п’ять разів більше відповідного показника 2004 року, а у Черкаській області цей показник збільшився на 1294 грн/га.

З середніх бюджетів по моркві за 2004—2006 роки видно, що у 2005 році ж навпаки, фермери Одеської області отримали найвищу врожайність, порівняно з іншими регіонами (рис №9.), у яких проводилися спостереження.

Незважаючи на те, що врожайність моркви у АР Крим та Черкаській області зменшилася у 2005 році, порівняно з 2004 роком, середньозважений показник по Україні склав на 18 % більше, ніж попереднього року. Це спричинили достатньо високі показники врожайності у інших регіонах країни, таких як, наприклад, у Львівській та Полтавській областях, де відбулося зростання врожайності у 2005 році відповідно на 36% та на 41%. Показник урожайності моркви був дещо нижчим у сезоні 2006 року (в середньому по Україні врожайність була на 14% менше, ніж у попередньому році).

Стосовно середньої реалізаційної ціни на моркву, то слід зазначити, що її зростання у 2005 році майже вдвічі у всіх регіонах спричинив великий попит на продукцію. У 2006 році ж відбулися зміни ціни в бік зменшення, наприклад, у АР Крим моркву продавали майже вдвічі дешевше, ніж попереднього року, середній показник по Україні також зменшився, та склав 1 грн за кг, порівняно з 1,24 грн у 2005 році.

Згідно з отриманими даними бізнес-моделі фермерського господарства, ціна на моркву у 2005 році, порівняно з попереднім, зросла майже вдвічі. Так, у Львівській, Полтавській та Черкаській областях відбулося зростання відповідно на 69%, 126% та 93%. А зростання середньої реалізаційної ціни у Криму було ще більшим (у 2,7 рази). Середній показник по Україні також зазнав збільшення майже у 2 рази у 2005 році.

Вищеперераховані показники спричинили значне збільшення суми чистого прибутку у всіх областях (рис №10) у 2005 році. Особливий вплив на чистий прибуток мало збільшення середніх цін, за якими продавали моркву у 2005 році. І навпаки, зменшення цих показників у минулому році вплинуло на зміни величини прибутку фермерів.

Як ми бачимо, у Львовській області відбулося збільшення чистого прибутку фермерів на 12,108 тис грн/га, а у Черкаській області — майже на 91%. Порівняно з цим, фермери Криму та Полтавської області отримали ще більші прибутки, якщо порівнювати з 2004 роком, їх прибутки від виробництва моркви зросли на 20,5 тис грн/га та 32,2 тис. грн/га відповідно. Збільшення суми чистого прибутку у всіх зазначених регіонах спричинило збільшення відповідного показника по Україні в цілому (на 17,7 тис. грн/га більше). У 2006 році ця картина для виробників моркви не виглядала так оптимістично (за даними спостережень, у деяких областях прибутки зменшилися майже вдвічі, окрім Черкаської області, де чистий прибуток склав на 15% більше, ніж у 2005 році).

Аналізуючи отримані зміни у статті маркетингових витрат (рис №11), треба зазначити, що зменшення маркетингових витрат у Полтавській та Черкаській областях відбулося через те, що фермери цих областей не мали витрат на зберігання та транспортування моркви, оскільки переробні підприємства закуповували продукцію та забирали її прямо з поля.

Завдяки цьому, відбулося велике зменшення маркетингових витрат у Черкаській області, у Полтавській області витрати також зменшилися більш, ніж удвічі. Але у АР Крим та Львівській області, навпаки, відмічалося зростання даної статті витрат у дев’ять та вдвічі відповідно. Таким чином, у середньому по Україні ми маємо1303 грн/га у 2005 році, що на 58,7% більше порівняно з даними 2004 року. У 2006 році черкаські фермери взагалі відмовилися від маркетингу цього виду продукції. Незважаючи на це, середній показник витрат на маркетинг значно збільшився цього року завдяки збільшення відповідного показника у Львівській області та в інших регіонах.

У 2005 році відбулося також збільшення показника змінних витрат. Так, у Черкаській області змінні витрати при вирощуванні моркви зросли на 7% у 2005 році, порівняно з 2004 роком, а у Криму, Полтавському та Львівському регіонах відбулося збільшення на 44%, 38% та 41% відповідно. А у 2006 році збільшення цей показник зазнав тільки у Закарпатті, в цілому ж по Україні ми отримали показник змінних витрат, який склав 76,4% від рівня 2005 року.

Збільшення середнього показника по Україні (на 26%) можна пояснити за рахунок тих областей, які більш інтенсивно стали вирощувати моркву у 2005 році, а саме: у Одеській та Закарпатській.

Збільшення змінних витрат також можна пояснити за рахунок збільшення статей витрат, які є складовими змінних витрат. Однією з цих складових є витрати на добрива. Але якщо поглянути на динаміку зміни цих витрат, то в Полтавській області, наприклад, відбулося незначне зменшення, а у Львівській області зменшення склало 18%, порівняно з відповідним показником 2004 року. Цього ж року, навпаки, на добрива витрачали значно більше у Полтавській, Львівській та Закарпатській областях.

Цілком зрозуміло, що і середній показник по Україні зменшився (на 6%), незважаючи на зростання витрат у Черкаській (на 30,8%) та у Криму (на 38%), та на те,що фермери Одеської та Закарпатської областей стали вирощувати моркву більш інтенсивно у 2005 році, ніж у 2004, та мали достатньо високі затрати на добрива. В середньому в Україні фермери витрачали на добрива у 2006 році 826 грн/га.

Якщо ж розглянути наступну статтю витрат, а саме витрати на засоби захисту, то збільшення змінних витрат при виробництві даного виду сільськогосподарської продукції стає більш зрозумілим. Нагадаємо, що витрати на засоби захисту рослин також є невід’ємною частиною статті змінних витрат та мають безпосередній вплив на її зміни.

Не слід забувати також ще про одну складову статті змінних витрат — витрати на оплату праці (рис №12). Тут, якщо брати середньозважений показник по Україні, відбулося зменшення 2005 року на 4% у цих витратах порівняно з попереднім роком. Це відбулося, незважаючи на те, що оплата праці зросла майже у всіх регіонах країни, але у Полтавській області оплата праці у 2005 році стала майже на 90% меншою, порівняно з рівнем 2004 року. Також дещо підвищилася оплата праці у 2006 році завдяки тому, що при вирощуванні моркви фермери менше витрачали на цю статтю витрат у Криму, Черкаській та Львівській областях.

У всіх областях зросли також і постійні витрати при вирощуванні моркви (рис №13), за винятком зменшення цього показника за 2005 рік у Полтавській області на 15%. Середній показник по Україні зазнав великої зміни (Збільшився на 1338 грн/га у 2005 році, порівняно з 2004 роком) завдяки надзвичайному збільшенню прямих витрат у фермерів Криму, де у 2004 році було витрачено в середньому 342 грн/га, а у 2005 витратили вже 6628 грн/га вирощуваної моркви. Зазнав збільшення цей показник і в минулому сезоні (на 13,7%). Незважаючи на те, що у Полтавській області витрачалося менше по цій статті, але збільшення постійних витрат у 2006 році відбулося в усіх регіонах.

Таке велике збільшення прямих витрат у Криму пояснюється тим, що відбулося придбання окремими фермерами нової техніки, обладнання та сховищ для зберігання продукції. Слід зазначити, що зберігання овочів для продажу протягом зимового та весняного періоду є досить прибутковою справою. Адже ціни на овочі завжди в кілька разів вищі протягом зимово-весняного періоду. Але, щоб отримати більші надходження від реалізації своєї продукції, сільськогосподарський виробник повинен володіти технологіями зберігання та мати для цього відповідне обладнання та приміщення.

Якщо аналізувати вирахувану середню собівартість продукції (Рис №14), то видно, що у Полтавській та Черкаській областях не відбулося значних змін у 2005 році порівняно з попереднім Так, збільшення ціни моркви за собівартістю у Полтавській області склало у 2005 році 0,02 грн/кг, а у Черкаській області, навпаки відбулося зменшення на 0,01 грн/кг. У 2006 році відбулася зміна собівартості у напрямі збільшення.

Середньозважений показник по Україні зазнав збільшення на 28,5% порівняно з попереднім роком, та склав 0,27 грн/кг. Збільшення цього показника спричинило збільшення собівартості даного виду продукції у АР Крим. Суттєве збільшення собівартості кримської моркви (у 2,8 раза) відбулося за рахунок того, що у 2005 році виросли постійні та маркетингові витрати у фермерів цього регіону. У 2006 році собівартість моркви виросла на 11%.

З середніх бюджетів по столовому буряку за 2004—2006 роки видно, що у 2005 році фермери Закарпаття почали вирощувати буряк більш інтенсивно та отримали достатньо високу врожайність. У 2006 році зросла врожайність столового буряку у таких областях, як Закарпатська, Черкаська та АР Крим.

Середня врожайність столового буряку по Україні знизилась , порівняно з 2004 роком (на 18,4%). Це зменшення відбулося за рахунок зменшення врожайності у 2005 році у всіх областях спостереження, так як у Черкаській області відбулося суттєве зменшення врожайності — на 52%, а у Львівській та Полтавській областях відбулося зменшення на 15% та 17,5% відповідно, та у Криму порівняно невелике — 0,4%. У 2006 році, навпаки, зросла на 6,6%.

Відбулося значне зростання середньої реалізаційної ціни на буряк у всіх регіонах. Так, у Криму буряк продавали у 2005 році по ціні, яка на 25% вища за ціну 2004 року. У інших регіонах зростання ціни виявилося ще більшим і склало на 44% вище у Черкаській області, та на 74% вище у фермерів Львівської області.

Найнижчий рівень середньої реалізаційної ціни спостерігався у 2005 році у Полтавській області , де вона була 0,67 грн/кг, але цей показник, тим не менше, зріс на 63% у прівнянні з 2004 роком. Всі ці зміни спричинили зростання ціни на буряк у 2005 році в середньому по Україні на 73%. Минулого року найдешевше купували столовий буряк у Криму та Львівській області, але загалом відбулося зростання ціни. Так, відповідний середньозважений показник по Україні становив 0,93 грн за 1 кг.

Чистий прибуток виробників столового буряку (рис №15) в Україні зріс на 46% у 2005 році, порівняно з 2004 роком, за рахунок стрімкого зростання цього показника у Закарпатському регіоні разом з початком більш інтенсивного вирощування даної культури фермерами області. У 2006 році прибутки фермерів з Черкаської та Львівської областей дещо зменшилися, але в цілому чистий прибуток у 2006 році виріс порівняно з 2005 роком на 18,7%.

Як видно з графіка порівняння маркетингових витрат при виробництві буряка у 2004—2005 роках (рис №16), витрати значно зменшилися у Полтавській та Черкаській областях (сума у 2005 році майже у шість разів менша, ніж було у 2004 році). Таке стрімке зменшення статті маркетингових витрат у господарствах зазначених областей можна пояснити за рахунок того, що переробні підприємства, які закуповували продукцію, могли забирати її у фермерів прямо з поля. Таким чином, деякі фермери не мали витрат на зберігання, сортування та транспортування продукції до споживачів продукції.

Таке зменшення показника маркетингових витрат спричинило зменшення відповідного середньозваженого показника по Україні, а саме, в середньому у 2005 році витрати на маркетинг даної продукції зменшилися на 26,6% порівняно з рівнем 2004 року.

Незважаючи на це, як можна пересвідчитись, фермери Криму підвищили маркетингові витрати у 2005 році на 11,5%, а у Львівській області відбулося зростання цього показника більше, ніж у два рази. Цю тенденцію можна спостерігати і в 2006 році, коли фермери Закарпаття стали приділяти більшу увагу маркетингу овочів, також підвищили свої витрати по даній статті і фермери Львівщини, що і спричинило зростання вдвічі середнього показника по Україні порівняно з попереднім роком.

Витрати на добрива, витрати на насіння, витрати на засоби захисту рослин та вартість праці впливають на зміну загальної статті змінних витрат (Рис №17) та є її складовими.

Змінні ж витрати, згідно з отриманими даними, зросли на 15% у 2005 році, порівняно з 2004 роком, якщо розглядати середній показник по Україні. Найбільші витрати, як і у 2004 році, у 2005 році мали фермери Криму (а у 2005 році ще й на 28% більше, порівняно з попереднім), найменші — фермери Львівщини (зросли змінні витрати на 37,6% у 2005 році). У Полтавській та Черкаській областях змінні витрати виросли на 25% та 27% відповідно. У 2006 році відбулося зростання статті змінних витрат у Закарпатті та Полтавській області, а у Черкаській, Львівській областях та Криму навпаки — зменшення. Середній же показник зменшився майже на 16 %.

Вартість праці (рис №18), яка, як правило, має великий вплив на зміну в статті змінних витрат, зазнала незначної зміни у середньому показнику по Україні (зростання на 1% порівняно з показником 2005 року, до речі таке ж зростання було і у 2005 році порівняно з 2004).

Тільки у Полтавській області відбулося зменшення на 8% у 2005 році, у інших областях відбулися зрушення у бік зростання. А саме, у Криму фермери збільшили оплату праці на 57% у 2005 році порівняно з 2004 роком, у Львівській області цей показник становив 20%, а у Черкаській — 39%. Інша картина у 2006 році, коли збільшення вартості праці було тільки у Закарпатській та Полтавській областях.

Значні зміни відбулися у 2005 році у статті постійних витрат (рис №19). Як уже зазначалося вище, вплив на суму постійних витрат має придбання фермерами нового обладнання та техніки. Таким чином, з відповідного графіка ми можемо побачити, фермери яких областей у 2005 році збільшили витрати на придбання техніки. Зокрема, це такі області, як Крим, Черкаська та Львівська області. Подекуди ця сума збільшилася майже у шість разів. Середній показник по Україні теж зазнав збільшення вдвічі порівняно з попереднім роком.

Незважаючи на значне збільшення постійних витрат майже у всіх областях спостереження, даний показник зменшився майже у п’ять разів у Полтавській області у 2005 році.

У 2006 році постійні витрати зазнали зниження. Незважаючи на те, що у всіх областях спостереження вони зростали, зменшення цієї статті витрат майже у два рази у АР Крим спричинило зниження середнього показника.

Відбулися значні зміни у рівні середньої собівартості столового буряку (рис №20). У фермерів-виробників Полтавської області ці зміни були не настільки помітними (на 3,7% — зростання собівартості у 2005 році), як, наприклад, у Черкаській області — вдвічі, та у Львівській області — на 93 % порівняно з попереднім 2004 роком. У 2006 році майже навпаки: у Черкаській області майже не змінилася собівартість, а у Полтавській області — на 25%, у Львівській області — на 26,5%.

Зростання у Криму середньої собівартості було трохи меншим і склало на 41% більше за рівень 2004 року, а у 2006 році зменшилося. Загалом же по Україні середня собівартість столового буряку у 2005 році була 28 коп/кг продукції, що на 33% більше, ніж у 2004 році, та 32 коп/кг, що більше за попередній рік на 14,3%.

Протягом трьох років — з 2004 по 2006 рік — було проведено спостереження понад дев’яноста окремих бюджетів по капусті білокачанній.

Проведений аналіз виробництва капусти показав, що фермерські господарства України у 2005 році отримали більш, як у чотири рази більший прибуток, ніж у 2004 році. У 2006 році цей показник дещо зменшився в порівнянні з попереднім роком (рис №21).

Зростання даного показника по всій Україні обумовлене достатньо невисокою собівартістю та різким підвищенням цін на капусту у 2005 році.

Згідно з отриманими даними за 2004, 2005 та 2006 роки (рис №22), середньозважена врожайність по капусті в цілому по Україні суттєво не змінилась, так, у 2004 році вона складала 33,3т/га, у 2005 році 34,5 т/га, а у 2006 році 35т/га. Таке незначне зростання обумовлене зменшенням врожайності у АР Крим та у Полтавській області.

Однак у Львівській, Черкаській та Закарпатській областях році спостерігається невелике підвищення врожайності, що істотно не вплинуло на показники врожайності в цілому по Україні.

Як засвідчують результати спостереження розрахунків бізнес — моделей фермерських господарств, протягом 2005 року ціна на капусту в цілому по Україні зросла практично у три рази (рис №23). Так, якщо у 2004 році максимальна реалізаційна ціна на капусту у Черкаській області становила 0,56 грн/кг, то у 2005 році фермери Закарпатської та Одеської областей реалізовували свою продукцію за ціною 1,75грн/кг — 1,53 грн/кг. У 2006 році цей показник дещо зменшився в порівнянні з 2005 роком.

Дослідження змінних витрат (рис №24) показали, що впливовий внесок на формування цих витрат по капусті, як і по всіх інших культурах, становлять витрати на добрива, засоби захисту та вартість праці.

У 2005 році середній показник змінних витрат по Україні зріс практично у півтора рази порівняно з 2004 роком.

Аналізуючи усі перераховані вище витрати, слід відмітити, що великий вплив на формування змінних витрат в цілому по областях, в яких проводились дослідження, склала оплата праці.

Провівши аналіз всіх затрат на вирощування капусти, треба відмітити, що за три роки спостережень у цілому по Україні собівартість цієї культури поступово зростає (рис №25). Однак у Закарпатській області та АР Крим вона зросла майже у два рази та у 2005 році становила від 0,36 грн/кг до 0,44грн/кг. Середня собівартість по Україні у 2006 році зросла майже в 1,5 раза у порівнянні з попередніми роками.

Цибуля за обсягами реалізації та вирощування є одним з найдинамічніших овочів. У 2005 році користувалася підвищеним попитом особливо рання цибуля. Доречно сказати, що цибуля показує досить стабільний попит з боку споживачів. Причому, найкращим попитом користувалася відбірна дозріла цибуля: діаметр цибулин — 40—80 мм, мінімальна наявність луски (не більше 1%).

Якщо говорити про масову цибулю, то особливу увагу торгівельні мережі та оптові компанії приділяли цибулі салатного типу, попит на яку зростає. Подібна цибуля може бути різних кольорів — золотиста, біла та червона. Зовнішній вигляд цибулі, яку охоче купували, — відбірні калібровані цибулини, цілі, чисті, сухі, свіжі, діаметром 40—90 мм; мінімальна кількість луски допускається (не більше 2%), стрілка не більше 20 мм. Найкраща упаковка — сітки: 15—18, 30 кг (оптова), 1—3—5 кг (роздріб).

Сорти та гібриди, які користувалися попитом: Таппіло, Комета, Дайтона, Тамара, Ред барон, Кенді, Стерлінг, Луганський, Халцедон, Універсо, Марс.

Протягом трьох років — з 2004 по 2006 рік — на основі бізнес-моделі фермерського господарства було проведено спостереження понад вісімдесяти окремих бюджетів по цибулі.

Проведений аналіз виробництва цибулі показав, що фермерські господарства України у 2005 році отримали майже вдвічі більший прибуток у порівнянні з 2004 роком (за виключенням Львівської області, де відбулося зменшення). Хоча загалом по Україні показники 2006 року зменшились майже до рівня 2004 року (рис №26).

Згідно з отриманими даними за 2004 - 2006 рр. (рис №27), середньозважена врожайність по цибулі в цілому по Україні суттєво не змінилась. Так у 2004 році вона складала 33,6т/га, у 2005 році 33,1 т/га, а у 2006 році вона дещо зменшилась до 27 т/га

Таке зменшення у 2005 та 2006 роках обумовлене зменшенням врожайності у деяких областях . Однак це істотно не вплинуло на показники врожайності в цілому по Україні.

Як засвідчують результати спостереження розрахунків бізнес — моделей фермерських господарств, протягом останнього 2006 року ціна на цибулю в цілому по Україні зросла майже в півтора рази. Так, якщо у 2004 році середня реалізаційна ціна на цибулю по Україні становила 0,78 грн/кг, то у 2005 році фермери реалізовували свою продукцію за ціною 1,15грн/кг. Цей показник дещо зменшився у 2006 році (рис №28).

Також зростання цін частково було спричинене покращанням післязбиральної доробки цибулі та подовження маркетингового сезону. Основними каналами збуту були переробні підприємства, гуртові компанії та мережі роздрібної торгівлі.

Аналізуючи отримані маркетингові витрати (рис №29), слід відмітити, що за рахунок високого попиту на цибулю фермери менше приділяють увагу післязбиральній доробці.

Зважаючи на це, середній показник даних витрат по Україні порівняно з попередніми роками дещо зменшився, оскільки попит переробних підприємств зріс, і продукція, вирощена фермерами, практично реалізовувалась з поля, мінімізуючи маркетингові витрати.