Забезпечення населення свіжою та переробленою плодоовочевою продукцією в умовах несприятливого зовнішнього та внутрішнього середовища є однією з найважливіших проблем сучасного продовольчого ринку.
Аналіз ринку плодоовочевої продукції продовжимо з дослідження поведінки покупців та зясування основних мотивів придбання ними товарів та послуг, адже покупці по-різному використовують товари, а головне купують їх, керуючись різними мотивами. Тому характеристику загального стану ринку плодоовочевої продукції логічно буде починати оцінкою ступеня повноти виконання ним своєї соціальної функції забезпечення належного споживання овочами, фруктами та ягодами населення країни.
Цінова нестабільність і нееквівалентність обміну на промислову й сільськогосподарську продукцію призвела до перекосів у рівнях спеціалізації господарств і в обсягах виробництва окремих видів продукції, і в першу чергу овочів. Це призвело до заниження нормативного рівня їх споживання. Так, Київський НДІ гігієни харчування рекомендує норму споживання овочів - 110-158 кг, фруктів та ягід - 42-84 кг на рік. Колишній ВНДІ консервної і овочесушильної промисловості для умов України рекомендував із середньої норми споживання овочів 134-143 кг в рік, баштанних - 18-27кг на рік. Враховуючи порушення міжгалузевих і міжгосподарських фінансово-економічних звязків та інші процеси економічної перебудови країни, сьогодні за науково-обгрунтовану норму обрана нижня межа норми споживання овочів - 134 кг на рік, в тому числі капусти білоголової - 29 кг, помідорів - 39, моркви, огірків, буряка столового, цибулі ріпчастої - приблизно по 9, інших овочів - 28, зелених - 7,8 кг на 1 людину протягом року (табл. 1). Овочева продукція є не тільки основним джерелом надходження в організм людини вітамінів і мікроелементів, а водночас використовується як лікувально-дієтична продукція. Якщо середньорічна норма споживання 134-143 кг овочів, то середньомісячна становитиме 11,2 11,9 кг з відповідною диференціацією надходження овочів свіжими безпосередньо з поля, з культиваційних споруд закритого грунту, свіжих із сховищ і в переробленому вигляді по окремих місяцях року.
Слід відмітити, що за останні роки споживання овочів у розрахунку на душу населення збільшилося. При загальній тенденції до збільшення споживання відмічається значне скорочення чисельності населення країни. Слід зазначити, що особливості формування рівня споживання в розрізі регіонів мають відмінності. Найвищий рівень споживання овочів у Херсонській, Черкаській та Кіровоградській областях. У цілому ж від південних до північних областей і на захід він зменшується. Значні зміни спостерігаються в окремі роки і в окремих областях, тобто є особливості у формуванні регіональних ринків овочевої продукції.
Збільшення споживання овочів на одну особу в певній мірі є результатом скорочення чисельності населення. Так, якщо у 1990 р. населення України складало 51 млн. чол., то у 2004 р. 47 млн. чол., або 91,4% до рівня 1990 р. Розрахунки свідчать, що якби чисельність населення залишилася б незмінною, то показник споживання 2004 р. складав би 105 кг на 1 людину, а по відношенню до 1990 р. був би на рівні 102,4%.
Вид овочів | Річна норма | У тому числі | ||||||||
свіжі | перероблені | |||||||||
всього | з поля | зі сховищ | закритий грунт | свіжо-заморо-жені | всього | кон-серво-вані | ква-шені і сол-ені | суш-ені | ||
Овочі всього: | 134 | 94,3 | 48,2 | 32,4 | 9,9 | 3,8 | 39,7 | 29,1 | 8,6 | 2,0 |
у т. ч. капуста білоголова | 29 | 23,8 | 11,6 | 12,2 | - | - | 5,2 | - | 5,2 | - |
помідори | 39 | 21,1 | 18,4 | - | 2,7 | - | 17,9 | 17,9 | - | - |
огірок | 10 | 6,6 | 2,3 | - | 4,3 | 1,7 | 3,4 | - | 3,4 | - |
морква | 9 | 8,0 | 2,0 | 4,3 | - | - | 1,0 | 0,5 | - | 0,5 |
буряк столовий | 10 | 8,5 | 2,1 | 6,4 | - | - | 1,5 | 1,0 | - | 0,5 |
цибуля на ріпку | 9 | 7,4 | 2,0 | 5,4 | - | - | 1,6 | 0,8 | - | 0,8 |
Інші овочі | 28 | 18,9 | 9,8 | 4,1 | 2,9 | 2,1 | 9,1 | 8,9 | - | 0,2 |
в т. ч. часник | 0,8 | 0,6 | - | 0,6 | - | - | 0,2 | 0,2 | - | - |
капуста цвітна | 4,2 | 4,2 | 1,6 | 1,1 | - | 1,5 | - | - | - | - |
кабачки і патисони | 3,2 | 0,9 | 0,9 | - | - | - | 2,3 | 2,3 | - | - |
редиска і редька | 3,6 | 3,6 | 1,7 | 1,9 | - | - | - | - | - | - |
перець | 2,8 | 0,8 | 0,8 | - | - | - | 2,0 | 2,0 | - | - |
баклажан | 2,8 | 0,8 | 0,8 | - | - | - | 2,0 | 2,0 | - | - |
бобові | 2,8 | 0,6 | - | - | - | 0,6 | 2,2 | 2,2 | - | - |
Зелені овочі: | 7,8 | 7,4 | 4,0 | 0,5 | 2,9 | - | 0,4 | 0,2 | - | 0,2 |
у т. ч. цибуля зелена | 2,4 | 2,4 | 1,2 | - | 1,2 | - | - | - | - | - |
салат, шпинат, щавель | 1,4 | 1,4 | 0,8 | - | 0,6 | - | - | - | - | - |
петрушка, кріп | 4,0 | 4,0 | 2,0 | 0,5 | 1,1 | - | - | - | - | - |
Дослідженнями Рудь В.П. було встановлено, що в Україні у 2004 році залежності рівня споживання овочів від середньомісячної заробітної плати та середньомісячними доходами (в розрізі областей) практично не існує. Подібне становище з математичної точки зору пояснюється тим, що, наприклад, регіони з низьким рівнем доходів мають відносно високий рівень споживання. Причому, відмічається диференціація такої залежності по окремих регіонах. Регіони з найменшими доходами, як то Чернівецька, Черкаська, Херсонська області, які мають низькі рівні доходів, споживають більшу (порівняно з іншими регіонами) кількість овочів на одну особу.
Отже, з одного боку, встановлено, що рівень споживання у ряді регіонів не залежить від рівня доходів і рівня заробітної плати, в той же час статистичні дані по окремих категоріях населення з різним середньодушовим рівнем доходу в цілому по Україні переконливо свідчить про існування такої залежності. Пояснення цього явища знаходиться на тлі процесів самозабезпечення, ступінь якого має різний прояв в окремих регіонах, враховуючи ту обставину, що рівень споживання формується виробництвом не тільки в крупнотоварному секторі, а і в дрібнотоварному, де значна кількість овочевої продукції споживається, не набуваючи товарної форми. З іншого боку, забезпечення норми споживання плодоовочевої продукції залежить від кількості, щільності, питомої ваги міського і сільського населення, віку, статі, розміру сімї, освіти, сукупності споживання овочів, їх конкретних видів, які характеризуються спільністю потреб.
При аналізі даних таблиці 2 перш за все привертає увагу та обставина, що у сільській місцевості явно переважає та частка овочів, яка споживається безпосередньо виробниками.
Так, за період 20012004 рр. частка спожитих овочів у домогосподарствах сільської місцевості, які вироблені дрібнотоварними господарствами, становить 92%, або 152 кг овочів на одну людину за рік. Причому, відмічено зниження споживання овочів, вироблених у дрібнотоварних господарствах міських поселень до 61,2 кг на рік однією людиною, що на 90,8 кг менше, ніж і у сільській місцевості. Цей показник доволі високий і у міських поселеннях, його загальна величина по всіх домогосподарствах, яка дорівнює 63,6%, свідчить про те, що ця особливість овочевого ринку має суттєве значення при подальшому поясненні цілої низки залежностей, які будуть розглянуті нами пізніше.
Дослідженнями Рудь В.П. було встановлено, що в Україні у 2004 році залежності рівня споживання овочів від середньомісячної заробітної плати та середньомісячними доходами (в розрізі областей) практично не існує. Подібне становище з математичної точки зору пояснюється тим, що, наприклад, регіони з низьким рівнем доходів мають відносно високий рівень споживання. Причому, відмічається диференціація такої залежності по окремих регіонах. Регіони з найменшими доходами, як то Чернівецька, Черкаська, Херсонська області, які мають низькі рівні доходів, споживають більшу (порівняно з іншими регіонами) кількість овочів на одну особу.
Отже, з одного боку, встановлено, що рівень споживання у ряді регіонів не залежить від рівня доходів і рівня заробітної плати, в той же час статистичні дані по окремих категоріях населення з різним середньодушовим рівнем доходу в цілому по Україні переконливо свідчить про існування такої залежності. Пояснення цього явища знаходиться на тлі процесів самозабезпечення, ступінь якого має різний прояв в окремих регіонах, враховуючи ту обставину, що рівень споживання формується виробництвом не тільки в крупнотоварному секторі, а і в дрібнотоварному, де значна кількість овочевої продукції споживається, не набуваючи товарної форми. З іншого боку, забезпечення норми споживання плодоовочевої продукції залежить від кількості, щільності, питомої ваги міського і сільського населення, віку, статі, розміру сімї, освіти, сукупності споживання овочів, їх конкретних видів, які характеризуються спільністю потреб.
При аналізі даних таблиці 2 перш за все привертає увагу та обставина, що у сільській місцевості явно переважає та частка овочів, яка споживається безпосередньо виробниками.
Так, за період 20012004 рр. частка спожитих овочів у домогосподарствах сільської місцевості, які вироблені дрібнотоварними господарствами, становить 92%, або 152 кг овочів на одну людину за рік. Причому, відмічено зниження споживання овочів, вироблених у дрібнотоварних господарствах міських поселень до 61,2 кг на рік однією людиною, що на 90,8 кг менше, ніж і у сільській місцевості. Цей показник доволі високий і у міських поселеннях, його загальна величина по всіх домогосподарствах, яка дорівнює 63,6%, свідчить про те, що ця особливість овочевого ринку має суттєве значення при подальшому поясненні цілої низки залежностей, які будуть розглянуті нами пізніше.
Домогосподарства | Загальне споживання | в т. ч. спожиті овочі, вироблені в дрібнотоварних господарствах | ||
кг/люд. | % | кг/люд. | % | |
Всі домогосподарства | 10,7 | 100 | 6,8 | 63,6 |
- в міських поселеннях | 9,5 | 100 | 5,1 | 53,7 |
- в сільських поселеннях | 13,8 | 100 | 12,7 | 92,0 |
Всі домогосподарства з дітьми | 9,5 | 100 | 5,9 | 62,3 |
- в міських поселеннях | 8,1 | 100 | 4,5 | 54,7 |
- в сільських поселеннях | 10,9 | 100 | 9,9 | 91,4 |
* Розраховано за даними Держкомстату України (2006 р.) |
Наступний етап аналізу зясування змін у виробництві та споживанні овочевої продукції в Україні у 1990 та 20022006рр. по регіонах (табл. 3). Як видно з таблиці, споживання овочевих і продовольчих баштанних культур, як уже зазначалося, збільшилося у середньому з 102,5 кг на людину, у 1990 р. до 108,7 кг на людину у середньому за 20022006рр. Слід відмітити, що у межах окремих областей на величину споживання досить суттєвий вплив має вивіз продукції овочівництва для однієї групи областей і ввіз продукції з інших регіонів України для іншої групи областей.
Область | 1990 р. | У середньому за 20022006 рр. | ||||||
Споживання | Виробництво | Споживання | Виробництво | |||||
кг | У % до серед-нього | кг | У % до серед-нього | кг | У % до серед-нього | кг | У % до серед-нього | |
Вінницька | 94,3 | 92,0 | 124,0 | 96,9 | 92,8 | 85,4 | 115,0 | 87,5 |
Волинська | 79,6 | 77,7 | 117,0 | 91,4 | 87,7 | 80,7 | 133,8 | 101,8 |
Дніпропетровська | 110,3 | 107,6 | 117,0 | 91,4 | 119,7 | 110,1 | 119,0 | 90,6 |
Донецька | 103,7 | 101,2 | 116,0 | 90,6 | 121,1 | 111,4 | 96,5 | 73,4 |
Житомирська | 83,9 | 81,9 | 98,0 | 76,6 | 111,7 | 102,8 | 135,8 | 103,3 |
Закарпатська | 84,9 | 82,8 | 102,0 | 79,7 | 88,5 | 81,4 | 146,7 | 111,6 |
Запорізька | 126,6 | 123,5 | 148,0 | 115,6 | 117,0 | 107,6 | 127,5 | 97,0 |
Івано-Франківська | 93,0 | 90,7 | 69,0 | 53,9 | 78,2 | 71,9 | 102,6 | 78,1 |
Київська | 106,7 | 104,1 | 101,0 | 78,9 | 103,8 | 95,5 | 151,3 | 115,1 |
Кіровоградська | 128,1 | 125,0 | 147,0 | 114,8 | 162,0 | 149,0 | 265,7 | 202,2 |
Крим | 111,2 | 108,5 | 169,0 | 132,0 | 76,8 | 70,7 | 72,6 | 55,3 |
Луганська | 99,7 | 97,3 | 100,0 | 78,1 | 88,7 | 81,6 | 73,3 | 55,8 |
Львівська | 78,5 | 76,6 | 66,0 | 51,6 | 97,0 | 89,2 | 115,3 | 87,7 |
Миколаївська | 123,1 | 120,1 | 213,0 | 166,4 | 112,7 | 103,7 | 141,7 | 107,8 |
Одеська | 83,3 | 81,3 | 175,0 | 136,7 | 103,6 | 95,3 | 161,6 | 123,0 |
Полтавська | 109,9 | 107,2 | 163,0 | 127,3 | 144,1 | 132,6 | 201,5 | 153,3 |
Рівненська | 88,3 | 86,1 | 108,0 | 84,4 | 90,6 | 83,3 | 129,3 | 98,4 |
Сумська | 106,3 | 103,7 | 134,0 | 104,7 | 104,7 | 96,3 | 119,9 | 91,2 |
Тернопільська | 86,1 | 84,0 | 120,0 | 93,8 | 89,8 | 82,6 | 109,5 | 83,3 |
Харківська | 95,8 | 93,5 | 87,0 | 68,0 | 91,4 | 84,1 | 152,8 | 116,3 |
Херсонська | 159,8 | 155,9 | 338,0 | 264,1 | 175,1 | 161,1 | 375,3 | 285,6 |
Хмельницька | 78,0 | 76,1 | 122,0 | 95,3 | 96,2 | 88,5 | 130,2 | 99,1 |
Черкаська | 128,1 | 125,0 | 210,0 | 164,1 | 150,0 | 138,0 | 215,3 | 163,9 |
Чернівецька | 97,4 | 95,0 | 132,0 | 103,1 | 115,9 | 106,6 | 147,3 | 112,1 |
Чернігівська | 110,5 | 107,8 | 125,0 | 97,7 | 144,4 | 132,8 | 141,9 | 108,0 |
У середньому по Україні | 102,5 | 100,0 | 128,0 | 100,0 | 108,7 | 100,0 | 131,4 | 100,0 |
* Розраховано за даними Держкомстату України „Баланси та споживання продуктів харчування населенням України” (2006р.) |
Разом з тим, дані по областях країни свідчать про дуже значну диференціацію як виробництва, так і споживання: варіювання показників споживання у 1990 р. показало, що при середній величині споживання овочів і продовольчих баштанних культур на душу населення по Україні, яка дорівнювала 102,5 кг, показники в окремих областях коливалися у великому інтервалі. Найменшим він був у Хмельницькій області (78 кг), Волинській (79,6 кг) та Житомирській областях (83,9 кг). З іншого боку, у трьох областях рівень споживання цих продуктів на душу населення перевищив 128 кг. У Кіровоградській та Черкаських областях становив 128,1 кг, а у Херсонській 159,8 кг.
Що стосується змін у співвідношенні виробництва та споживання овоче-баштанної продукції в розрахунку на душу населення у 20022006 рр., то простежується основна тенденція у більшості випадків: більшому рівню виробництва відповідає і більший рівень споживання цієї продукції на душу населення (рис. 1). Безумовно, має місце перевищення споживання над виробництвом. Найбільш суттєвим воно було у Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Чернівецькій областях та АР Крим.
Задоволення пропозиції на ринку овочевої продукції в Україні в межах окремих регіонів значно відрізняється, причому ці відмінності посилюються з роками, що свідчить про посилення міжобласних відмінностей споживачів за грошовими доходами, соціальними, культурними та іншими характеристиками, що мають вплив на спроможність задовольняти свої потреби у придбанні овочевої продукції.
Слід зазначити, що спостерігається така ситуація, коли найбільш високому рівню споживання овочів в окремих випадках відповідає порівняно не високий рівень виробництва. Так, у 1990 р. до таких областей належали Львівська, Київська, Харківська, Івано-Франківська області, у яких відношення середнього рівня споживання до виробництва становить 115,8%. У 20022006рр. до таких областей відносилися 5 областей: Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Чернівецька та АРК Крим. Середнє значення споживання у відношенні до середнього значення виробництва у цих областях складало 130,9%. Зростання такого співвідношення свідчить про поглиблення відносин між регіонами України, що в свою чергу призводить до покращання забезпечення овочевою продукцією індустріально розвинених областей, особливо Донецької, Луганської та Дніпропетровської. Поряд з такими областями знаходиться і АРК Крим, у якій у 20022006 рр. на відміну від 1990 р. споживання перевищило виробництво. Якщо врахувати, що Крим є найбільшою курортною зоною, то така відмінність у виробництві і споживанні овочів є абсолютно природною, особливо якщо врахувати те, що овочеві ринки саме цього регіону стали привабливими для виробників Херсонської, Миколаївської та інших областей.
З переходом агропромислового комплексу на ринкові засади відбулися суттєві зміни у системі реалізації плодоовочевої продукції. У командно-адміністративній економіці сільськогосподарське виробництво і торгівля були елементами планової системи і функцію просування продукції до споживача у більшості здійснювала держава, яка закуповувала близько 85% товарної продукції сільського господарства, в тому числі і плодоовочевої. Починаючи з 1992 р., закупівлі у державні фонди різко скоротилися і з 1997 р. практично припинилися, набувши якісно нових форм. Подальші стадії просування продукції все в меншій мірі залишалися під державним впливом. Насамперед це повязано з швидкою приватизацією сфери торгівлі, громадського харчування та переробки сільськогосподарської продукції. В умовах цінової лібералізації державне регулювання тут було обмеженим і стосувалася, головним чином, зернових. Регулювання роздрібних цін, що мало місце в регіонах, хоча і зберігалося відносно довго, не мало систематичного характеру. З іншого боку, лібералізація торгівлі відкрила внутрішній ринок як для імпорту, так і для експорту плодоовочевої продукції та продуктів її переробки.
Коливання споживання відбулося за рахунок змін у балансі пропозиції (табл. 4).
Статті | Маркетингові роки (з 1 липня по 30 червня) | ||||
2001/02 | 2002/03 | 2003/04 | 2004/05 | 2005/06 | |
Загальна пропозиція, тис.т | 6598 | 6487 | 7015 | 7573 | 8095 |
- запаси на початок року | 273 | 178 | 6 | 196 | 426 |
- виробництво | 6261 | 6231 | 6921 | 7333 | 7605 |
- імпорт | 64 | 78 | 88 | 44 | 64 |
Загальне використання | 6420 | 6481 | 6819 | 7147 | 7558 |
Внутрішнє споживання | 6384 | 6446 | 6759 | 7062 | 7468 |
- продоволь-ство | 5099 | 5208 | 5430 | 5478 | 5688 |
- корми | 1047 | 1014 | 1098 | 1276 | 1430 |
- насіння | 91 | 87 | 91 | 88 | 100 |
- втрати | 147 | 137 | 140 | 220 | 250 |
Експорт | 36 | 35 | 60 | 85 | 90 |
Залишок на кінець року | 178 | 6 | 196 | 426 | 537 |
Відношення кінцевих залишків до загального попиту | 0,03 | 0,001 | 0,03 | 0,06 | 0,07 |
З даних таблиці видно, що збільшення фонду споживання овочів та баштанних культур в останні роки було зумовлено підвищенням їх виробництва. Але усе це зумовлено збільшенням долі приватного сектора у загальному виробництві, а не за рахунок державних ресурсів, як основного джерела надходження плодоовочевої продукції до торговельної мережі.
Аналіз реалізації овочевої продукції сільськогосподарськими товаровиробниками по областях України свідчить про значне скорочення її обсягів (табл. 5). Так, за період 19902006рр. продаж овочів сільськогосподарськими підприємствами зменшився майже у 21 раз в цілому по Україні. Слід зазначити, що зміни в обсягах реалізованої продукції в Україні були зумовлені регіональними змінами у обсягах реалізації овочевої продукції. На рівні окремих областей ці процеси протікали з дуже значними відмінностями, особливо це стосується сільськогосподарських підприємств. Наприклад, в Херсонській, Одеській, Миколаївській областях продаж відповідно знизився за цей період у 8,7, 7,4 та у 9 разів, а у Харківській області у 52 рази. Відносно найбільше скорочення обсягів реалізації овочевої продукції відзначається у Полтавській, Чернівецькій, Житомирській, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, у яких реалізація овочевої продукції сільськогосподарськими підприємствами практично припинилася.
Область | 1990 р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2004р. | 2005р. | 2006р. | 2006 р. у % до 1990 р. |
Крим | 336,2 | 62,0 | 42,8 | 36,0 | 30,8 | 24,4 | 7,2 | 2,1 |
Вінницька | 128,3 | 11,0 | 10,2 | 9,2 | 7,2 | 6,5 | 4,2 | 3,3 |
Волинська | 65,9 | 5,2 | 3,6 | 3,3 | 3,5 | 3,8 | 1,3 | 2,0 |
Дніпропетровська | 290,9 | 38,7 | 37,5 | 28,4 | 26,5 | 27,0 | 16,4 | 5,6 |
Донецька | 495,9 | 75,1 | 83,7 | 63,5 | 55,9 | 49,9 | 32,5 | 6,6 |
Житомирська | 70,5 | 6,1 | 4,9 | 3,5 | 3,6 | 1,8 | 0,7 | 1,0 |
Закарпатська | 82,9 | 2,0 | 1,5 | 1,9 | 1,4 | 1,2 | 0,2 | 0,2 |
Запорізька | 188,3 | 19,7 | 16,3 | 14,5 | 9,9 | 8,9 | 3,9 | 2,1 |
Івано-Франківська | 48,9 | 7,8 | 5,5 | 4,4 | 3,8 | 4,0 | 0,2 | 0,4 |
Київська | 273,2 | 48,2 | 46,4 | 42,0 | 39,8 | 43,3 | 7,5 | 2,7 |
Кіровоградська | 97,5 | 6,7 | 7,2 | 5,6 | 5,1 | 4,4 | 1,5 | 1,5 |
Луганська | 218 | 28,1 | 25,8 | 15,2 | 9,4 | 6,7 | 4,3 | 2,0 |
Львівська | 121,3 | 5,7 | 4,3 | 4,7 | 4,7 | 5,6 | 1,5 | 1,2 |
Миколаївська | 188,2 | 31,1 | 24,2 | 22 | 19,2 | 20,6 | 20,9 | 11,1 |
Одеська | 337,7 | 61,8 | 44,2 | 53,2 | 49,4 | 60,4 | 45,4 | 13,4 |
Полтавська | 153,6 | 6,8 | 6,4 | 4,6 | 4,0 | 2,0 | 1,3 | 0,8 |
Рівненська | 64,4 | 6,3 | 5,8 | 4,6 | 5,7 | 5,2 | 2,4 | 3,7 |
Сумська | 92,6 | 5,3 | 6,3 | 5,0 | 4,7 | 4,5 | 1,8 | 1,9 |
Тернопільська | 83,5 | 4,0 | 4,1 | 3,3 | 2,2 | 3,9 | 0,7 | 0,8 |
Харківська | 156 | 30,5 | 26,2 | 16,7 | 10,2 | 11,6 | 3 | 1,9 |
Херсонська | 310,5 | 129,5 | 90,5 | 60,2 | 62,9 | 72,7 | 35,7 | 11,5 |
Хмельницька | 113 | 10,5 | 9,4 | 9,9 | 4,6 | 3,9 | 2,5 | 2,2 |
Черкаська | 162,2 | 17,5 | 19,8 | 12,7 | 14,7 | 13,9 | 5,2 | 3,2 |
Чернівецька | 58,5 | 4,6 | 2,9 | 2,1 | 1,9 | 0,8 | 0,8 | 1,4 |
Чернігівська | 86,1 | 6,5 | 6,2 | 7,6 | 3,7 | 5,6 | 1,9 | 2,2 |
Всього по Україні | 4224 | 631,6 | 535,7 | 434,1 | 384,8 | 392,6 | 203,8 | 4,8 |
Слід зазначити, що на формування овочевого ринку особливий вплив мають дрібнотоварні сільськогосподарські підприємства, тоді як в кінцевій реалізації овочевої продукції їх частка значно меншає, хоча вони залишаються домінуючими при функціонуванні овочевого ринку. У нових продовольчих ланцюгах нині домінують недержавні субєкти економіки, між ними встановлюються звязки нового типу, що формуються переважно під впливом ринкової конюнктури. Зміни, які відбулися у функціонуванні овочевого ринку України, досить динамічні, в той час, як в інших продовольчих ринках значно повільніші. Діяльність комерційних посередників переважно повязувалась із загостренням цінового диспаритету, вимиванням фінансових ресурсів сільськогосподарських виробників тощо. Водночас в умовах втрати колишніх планових ринків і з точки зору загального конкурентного процесу, перерозподіл капіталу в супутні ланки продовольчого ланцюга, в першу чергу, у нерозвинуті маркетингові, був, очевидно, обєктивно неминучим і необхідним.
У Полтавському регіоні нараховується близько 20 супермаркетів, що становить 10% від їх потреби. Також на території області діє близько 50 різних за розміром продовольчих роздрібних ринків. Серед гуртових компаній можна відзначити добре налагоджену мережу гуртових поставок групи цитрусових та екзотичних фруктів. Лише одна гуртова компанія торгує традиційними овочами та фруктами ТОВ „Полтаваплодопт”, яка має досить потужне холодильне обладнання, декілька плодоовочевих сховищ, а також підтримку обласного державного рівня. На неї покладені обовязки забезпечення свіжими овочами комунальних підприємців, дитячих дошкільних та навчальних закладів. Також існує велика кількість невеликих оптових посередників плодоовочевого ринку, які в більшості представлені приватними підприємцями, що мають особистий транспорт та інколи невеликі овочесховища. Такі підприємства є мобільними та економічно гнучкими. Рівень розвитку їх бізнесу різний, але разом з цим вони є рушіями потоків продукції в сучасних умовах і одним із суттєвих звязувальних елементів між виробниками та споживачами продукції. Їх розвиток, а саме перетворення в більш міцні економічні структури, дозволить вже в найближчій перспективі вийти на якісно новий рівень в маркетингу плодів і овочів.
Гуртова компанія ТОВ „Полтаваплодопт” (м. Полтава). Компанія, яка закуповує плодоовочеву продукцію у фермерських і приватних господарствах Полтавської та інших областей, доробляє її, зберігає в пристосованих складських приміщеннях (або в холодильниках), формує товарні партії та асортимент і на постійній основі поставляє в зазначені вище заклади та на ринки Полтави і Полтавської області.
ТОВ „Полтавський центральний продуктовий ринок”. Основний напрямок роботи ринку організація торгівлі продуктами харчування і в тому числі плодоовочевою продукцією, що вирощується особистими господарствами та фермерами Полтавської області і Півдня України. При Центральному ринку організований нічний оптовий плодоовочевий ринок, на якому протягом ночі закупляють продукти дрібні посередники, роздрібні магазини і, навіть, ощадливі полтавчани. У планах керівництва є пропагувати цей ринок серед місцевих виробників для збільшення товарообігу та запобігання різких коливань ціни на плодоовочеву продукцію. На жаль, місце розташування торговельного майданчика (в самому центрі м. Полтава) не залишає надії на його розширення та перетворення у цивілізований оптовий плодоовочевий ринок з високим маркетинговим і технологічним рівнем обслуговування.
У м. Полтаві існує лише три мережі супермаркетів (Полагросервіс, Сервіспродукт, Фуршет). Всі вони в цілому представлені 14 супермаркетами, які існують у форматі супермаркетів-магазинів. Серед полтавських продовольчих торгових мереж найбільш відомі марки:
„Полагросервіс” (8 магазинів), „Сервіспродукт” (5 магазинів) (м. Полтава) статус супермаркет-гастроном. Особливістю роботи даної групи магазинів є орієнтація на продукти як економ, так і преміум класу. В обсязі реалізованої продукції плодоовочева група складає до 5%. Це в свою чергу обумовлює дуже незначну кількість постачальників овочів у ці роздрібні мережі. В основному це 23 невеликих перекупники, які мають змогу поставляти продукцію в широкому асортименті та за гнучким графіком.
„Фуршет” (очікується відкриття в Полтаві ще одного магазину та будівництво дистрибуційного центру). Перший супермаркет відкритий в Полтаві восени 2004 р. Спочатку постачання всієї продукції було централізовано з Київського ДЦ. На сьогоднішній день плодоовочева група повністю закрита місцевим оптовим посередником. Особливістю роботи є зацікавленість у невеликих за обсягом, з широким асортиментом та ритмічним графіком (2 рази на тиждень) поставках.
У м. Кременчук існує кілька мереж магазинів, значна частина з яких працює у форматі супермаркетів:
„Весна” (8 магазинів). Обсяг реалізації продукції плодоовочевої секції складає від 5 до 10%. До специфіки роботи даної компанії можна віднести стратегію цікавого магазину зоопарку. В кожному магазині є акваріуми з екзотичними рибками, клітки з ящірками, вольєри з черепахами і навіть крокодилами. Це зумовлює додаткову зацікавленість відвідування магазину з метою спостереження за різними тваринами (особливо це цікаво дітям) і, таким чином, залучення більшої кількості покупців. Існує зацікавленість у постачанні асортименту плодоовочевої продукції на тривалий період від одного або декількох гуртових посередників. Причому продукція має бути упакованою та пройти передпродажну підготовку (сортування й миття).
„Сударь” (5 магазинів). Магазини цієї торговельної мережі працюють у форматі супермаркет-гастроном, кожен з яких має великі торговельні площі (близько 100 кв. м). У кожному магазині є досить великий плодоовочевий відділ, який торгує як екзотичними, так і традиційними видами плодоовочевої свіжої продукції. Вона розміщена на звичайних полицях, без морозильного устаткування, зазвичай не помита, крім огірків, помідорів, перцю та екзотичних видів продукції). В магазинах є також відділ готових салатів, продукція в який постачається з Дніпропетровська та Харкова.
„Три товстуни” (8 супермаркетів). Майже всі магазини мережі працюють у форматі супермаркетів, 2 магазини з цієї мережі функціонують і в м. Києві.
Особливістю цих супермаркетів є наступне:
ціни на плодоовочеву продукцію представлені не за кілограм, а за 100 грам;
практично у кожному супермаркеті є морозильне устаткування для викладки плодоовочевої продукції, кожен покупець має прямий доступ до товару, у кожному магазині є салатний відділ (виробниками салатів є Дніпропетровськ, Харків та Дніпродзержинськ);
у більшості супермаркетів такі види продукції, як: капуста, петрушка, цибуля запаковані у целофанові пакети, а у деяких запаковується також картопля та морква, що вигідно відрізняє мережу цих супермаркетів від конкурентів.
У 2005 році у м. Кременчук відкрилося 2 найбільших у місті супермаркети „Сільпо” та „Еко”. Площа кожного з них понад 200 кв. м. У супермаркетах представлений найширший асортимент різноманітної продукції. На даний час значна увага приділяється плодоовочевому відділу магазинів. У магазині є холодильне устаткування для зберігання на полицях плодоовочевої продукції, відділи готових салатів. У магазинах постійно проводяться акції, знижки, що заохочує покупців купувати продукцію саме тут.
Потреба покупців Полтавського регіону в цивілізованих формах торгівлі за останній час значно зросла. Але через низку причин темпи їх розвитку в Полтавській області залишаються невисокими. Винятком є лише один районний центр досить велике промислове місто Кременчук, у якому відносно існують як місцеві, так і зарубіжні роздрібні мережі. На кременчуцькому ринку зараз представлені наступні роздрібні мережі: Сударь (5 магазинів), Три товстуни (8 магазинів), АТБ (2 магазини), ЕКО (1магазин), Континенталь (З магазини), Смачне поросятко (3 магазини), Богдан (12 магазинів), 2 найбільших супермаркети Сільпо та Еко. Загалом мережа супермаркетів включає в себе близько 44 магазини, тобто у 2,5 рази більше, ніж у м. Полтаві. Це повязано з тим, що місто має велику кількість працюючих промислових підприємств. Оператори ринку прогнозують розвиток супермаркетів (найближчим часом планується будівництво супермаркетів торгових мереж: „АТБ”, „Фуршет”, „Біла”, російська мережа супермаркетів „Простір”). Потенціал розвитку галузі полтавські оператори також вбачають у зниженні обсягів продаж, що здійснюються через місцеві продовольчі ринки і магазини з традиційною формою обслуговування.
Загальною рисою для супермаркетів Полтавщини є досить незначний товарообіг плодоовочевої групи (510%). Тому цій групі поки що не приділяють значної уваги. До потенційних постачальників плодоовочевої продукції висуваються жорсткі вимоги стосовно якості, асортименту та графіку поставок. Як показує досвід, фермери поки що не зацікавлені і не можуть співпрацювати на таких умовах. Тому супермаркети використовують, як правило, невеликих посередників або самостійно закуповують продукти на ринках для підтримання асортименту.
Мережа закладів громадського харчування Полтави поки що не обєднана в асоціацію. Як правило, закупівлею плодоовочевої продукції займається окремо менеджер підприємства. Закупівля здійснюється на ринку або на нічному оптовому ринку. Найбільш перспективним напрямом є вирощування нетрадиційних овочів у невеликих обсягах, наприклад, різні сорти картоплі, котрі орієнтуються на різні рецепти приготування, а також на постачання асортименту мало поширених овочів та фруктів.
У м. Кременчук є кілька великих підприємств, котрі мають на території власні їдальні для забезпечення харчування своїх співробітників. Найбільшими є: „КрАЗ”, „Кременчукмясо”, „Колісний завод”, „Вагонобудівний завод”, „Нафтопереробний завод”. Асортимент плодоовочевої продукції закуповується постійно протягом року, а деякі види продукції закуповують для власного закладання у сховища, для заморожування, засолювання.
У Полтавській області діють близько 17 різних за розмірами закладів відпочинку і санаторіїв. В основному їх робота має сезонний характер і лише 15% працюють цілорічно. Постачанням плодоовочевої продукції до цих закладів займаються приватні підприємці (80%) і фермери (20%).