Мрія кожного господаря, що займається овочівництвом отримати якісну продукцію та реалізувати її за найбільш високою ціною. За звичай це можливо зробити отримавши продукцію поза сезоном масового виробництва певної культури. А чи діє це стосовно такої культури як цибуля ріпчаста? Що роблять виробники щоб випередити інших колег? Звісно це не є таємниця необхідно висівати ультраранні гібриди культури або виробляти цибулю розсадним методом. Кожен з цих шляхів застосовується в Україні давно та має своїх прибічників. А чи існує інший шлях? Ще коротший, ще менш затратний? І відповідь на це питання – Так!
Виробництво озимої цибулі ріпчастої в промислових обсягах новий та перспективний напрямок для отримання ранньої продукції. Перевага цього методу не потребує зайвих коментарів. Адже збирання цибулі починається на 11,5 місяці раніше порівняно з цибулею весняного посіву і на 23 тижні раніше за розсадну культуру. В більшості країн де культивують озиму цибулю її виробляють для отримання пучкової продукції та реалізації з зеленим пером. Але можливо його використовувати і у якості ріпки, якщо проводити збирання по досягненню стиглості. Озима цибуля, якщо вдало перезимує дає результати не гірше, а іноді і краще за весняні посіви. При дотриманні певних технологічних прийомів та вимог культури до умов вирощування можливо отримати по 4045 т/га цибулі ріпки або від 80 до 100 тисяч пучків.
Що це за незнайома культура озима цибуля? Рослини досить легко переносять низькі температури. І навіть за відсутності снігового покриву температура у −15°С не призводить до загибелі культури, а за наявності снігу бодай у декілька сантиметрів ще більший мороз не страшний. Але дійсно при виробництві цієї культури існує загроза вимерзання посівів. В Україні, згідно з багаторічними метеорологічними даними, це може траплятися раз на 34 роки.
Для озимого виробництва цибулі призначені гібриди короткого або середнього дня. Вони формують нормальну товарну продукцію за тривалості світлового дня 1214 годин. Не слід використовувати для під зимової сівби гібриді для весняного сівби оскільки вони гірше переносять перезимівлю, стрілкуються, а дозрівання ріпки та збір врожаю затримується. Одним з таких гібридів озимої цибулі в Україні є Вольф F1.
Розглянемо які ж особливості виробництва цієї культури. Біологічні та агротехнічні вимоги що до попередників, удобрення, боротьби з шкідниками та хворобами дуже близькі до звичайної ярої цибулі. Найкращими попередниками для цибулі є зернові, рапс, гірчиця, кукурудза, горох, томат, всі види капуст, огірок, морква. Не слід висаджувати цибулі по цибулевих раніше ніж за 34 роки. Можлива висадка цибулі другим обертом після попередників, але за умови збирання їх не пізніше кінця липня. Рослини цибулі досить вимогливі до родючості ґрунту. На 10 т врожаю цибуля виносить із ґрунту в середньому до 40,2 кг азоту, 11,6 фосфору і 21,0 кг калію. Тому посіви цибулі потрібно розміщати на високородючих, пухких, багатих на органічну речовину, структурних, чистих від бурянів ґрунтах. Непридатні для її вирощування важкі, перезволожені та кислі ґрунти. Підвищена вимогливість цибулі до родючості ґрунту повязана з тим, що вона формує порівняно з іншими овочевими культурами невелику та слабо розгалужену кореневу систему, більша частина якої розміщена в орному шарі ґрунту. З органічних добрив під цибулю треба вносити перегній із розрахунку 2535 т/га та мінеральні добрива залежно від даних аналізу ґрунту. Поживні речовини рослини цибулі протягом вегетаційного періоду засвоюють неоднаково. Азот інтенсивно використовують у період наростання листкового апарату. В період формування цибулин потреба в азоті дещо знижується, а надлишок його, особливо при дефіциті калію, сприяє дальшому наростанню листків і затримує визрівання цибулин. Тому потреба у фосфорі та калію в період формування і дозрівання цибулин зростає. На початку вегетації рослини цибулі негативно реагують на високу концентрацію ґрунтового розчину, тому не рекомендується вносити в рядки високі норми мінеральних добрив.
Відмінність в удобренні озимої цибулі полягає лише у кількості азоту, що вноситься. При озимій висадці 1/3 дози азоту вносять перед висадкою, а інші 2/3 на весні в два прийоми рівними частинами. Першу частину на початку відновлення вегетації, а другу через 23 тижні. Для основного удобрення придатна аміачна селітра, а от для передпосівного бажано внести натрієву селітру. Удобрення фосфором та калієм застосовується одноразово за 12 тижні до сівби цибулі. У разі літньої оранки після попередника бажано половину дози фосфору та калію внести перед оранкою, а другу після неї. Перед зимою не слід вносити під культури підвищені дози азоту, адже це негативно вплине на перезимівлю цибулі. А підвищені дози фосфору та калію навпаки сприятимуть збільшенню зимостійкості.
Вимоги до вологи у рослин цибулі змінюються залежно від росту і розвитку. Так, для проростання насіння кращою вологістю ґрунту є 8590% НВ. За недостатньої вологості в період інтенсивного росту цибулі він сповільнюється і навіть припиняється. Рослини швидко формують дрібні цибулини, коренева система їх відмирає, несправжнє стебло розмякшується і листки вилягають
Оптимальні строки висіву припадають на 1525 серпня. Норма висіву складає 3,44,5 кг/га або 0,91,2 млн. шт. Найкращім способом висіву є стрічковий з трьома рядками при ширині стрічки 135 см або трьома при ширині 150 см. При цьому відстань між рядками складає 55×40×40 або 54×32×32×32 відповідно. Для запобігання вимерзання посіві озимої цибулі ефективним заходом є накривання агроволокном. Матеріал розкладають безпосередньо перед настанням морозів та вбирають перед початком відновлення вегетації.
Під час вегетації восени та навесні необхідно утримувати посіви в чистому від бур’янів стані та при необхідності їх зрошувати. Особливо важливим є питання зрошення в другому оберті. Для забезпечення оптимальної вологості ґрунту посіви 24 разів поливають, залежно від погодних умов року. Норма витрати води 300400 м³ на гектар за один полив. За 2030 діб до збирання врожаю поливи припиняють. Це сприяє доброму визріванню цибулин, швидкому вкриванню їх покривними лусками, розмякшенню несправжнього стебла, виляганню листків та відмиранню кореневої системи.
На весні необхідно провести глибоке міжрядне рихлення ґрунту, що став твердим та ущільненим за зимовий період. Цей агрозахід слід виконати як можна раніше, як тільки ґрунт підсохне та бажано після підживлення азотом.
Ознакою доброго визрівання цибулин є розмякшення несправжнього стебла та вилягання пера (листків).
Збирають цибулю в ясну сонячну погоду і вкладають її у валки для просушування. Після доброго просушування від цибулин відмирають залишки листків та корінців, сортують і використовують за призначенням.