У культурі існує три різновиди селери: коренеплідна,черешкова та листкова. В Україні найпоширенніша коренеплідна. В їжу у неї використовують коренеплоди і молоді листки, які багаті на ефірну олію, у листкової — листки, черешкової — черешки і листки. У листкового різновиду до кінця вегетації може сформуватись до 230 і більше листків (дрібніші та більш запашні). У коренеплідних сортів на період збирання — 17-22, черешкової — 18-20 листків.
Головний корінь селери коренеплідних сортів на глибині 6-10 см сильно розгалужується, утворюючи так звану “бороду“. У черешкових і листкових різновидів подібна розгалуженість спостерігається на глибині 3-5 см. Основна масса кореневої системи у них розміщується в шарі грунту 40-50 см. Лише окремі корінці досягають глибини 100-150 см.
Коренеплід у коренеплідних сортів буває округлий або округло-плескатий з великою кількістю бокових корінців біля основи. Довжина його 5-10 см, ширина 4-10 см. Забарвлення — бурувато-біле, бурувато-коричневе. М`якуш нещільний, інколи з порожниною всередині, ароматний.
Селера — рослина дворічна, прехреснозапильна. За тривалістю вегетаційного періоду (від масових сходів до утворення товарної продукції) сорти селери поділяють на ранньостиглі (до 100 діб), середньостиглі (101-120 діб) та пізньостиглі (понад 120 діб).
Селера відноситься до холодостійких культур. Насіння її починає проростати за температури 3-5°С. За оптимальної температури (20-25°С) сходи з`являються на 8-12 добу, за низької (10-15°С) — через 20-25 діб. Молоді сходи та розсада легко витримують зниження температури до мінус 4-5°С, у фазі розетки листків — до мінус 7-10°С. Проте тривале зниження температури до 10°С навесні призводить до передчасного стеблоутворення рослин першого року, внаслідок чого коренеплоди припиняють ріст, грубіють і стають здерев`янілими. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин селери становить 18-22°С, мінімальна — 7-8°С.
Селера — рослина, вимоглива до світла і до тривалості освітлення. В умовах загущення, затінення та забур`яненості посівів черешки у коренеплідних рослин витягуються, наростання коренеплодів сповільнюється. Рослини селери характеризуються високою вимогливістю до вологи. Добре реагують на дещо підвищену вологість ґрунту протягом усього вегетаційного періоду. За нестачі вологи в ґрунті і низької відносної вологості повітря рослини сповільнюють ріст і наростання коренеплодів. Коренеплоди набувають грубуватої консистенції. Тому в південних районах доцільно вирощувати селеру в умовах зрошення. Слід також враховувати, що в умовах перезволоження чи затоплення рослин водою коренева система “задихається“, рослини часто уражуються хворобою “гниль сердечка“. Листки починають жовтіти знизу та поступово відмирають.
Рослини селери вимогливіші до поживних речовин ґрунту, ніж у моркви. Особливо висока вимогливість у першій половині вегетації проявляється до азотного живлення. Тому для селери потрібно виділяти родючі ґрунти з підвищеним вмістом органічної речовини. Кислі (рН нижче 5,5) та слабоокультурені ґрунти непридатні для вирощування селери. Добре реагують рослини на внесення органічних і мінеральних добрив.
Враховуючи те, що коренеплідна селера для формування коренеплодів продовжує рости 150-180 діб, її вирощують розсадним способом, а для утворення розетки листків — безрозсадним. Для одержання розсади насіння коренеплідної та черешкової селери висівають у парники чи розвідні теплиці у другій половині лютого — на початку березня. Насіння у неї найдрібніше у групі коренеплідних, тому перед сівбою його намочують протягом 2-3 діб у воді, міняючи її щоденно. На 1 м² витрачають 1,0-1,2 г насіння. Розсаду вирощують з пікіровкою або без неї. Без застосування пікіровки рослини проривають у рядку на відстань 3-4 см. Температурні умови вирощування селери такі самі, як для розсади ранньостиглих сортів капусти білоголової. Вік розсади 50-60 діб (фаза 5-6 листків).
Безпосередньо у відкритий ґрунт насіння висівають рано навесні з шириною міжрядь 45 см, глибиною загортання насіння 0,5-1,0 см. Норма висіву насіння 2-4 кг/га, сівалками точного висіву — менше. У фазі 3-4 справжніх листків рослини проривають на відстань 10-15 см.
Строки висаджування розсади залежно від зони — друга половина квітня-початок травня, коли мине загроза весняних приморозків. За раніших строків висаджування частина маточних рослин може завершити стадійні зміни (температура знижена, позитивна) і утворити квітконосні стебла. Схема розміщення рослин з міжряддям 45 см і відстанню між рослинами 18-20 см.
Протягом вегетаційного періоду рослин першого року проводять заходи сортового контролю: сортові прочистки, починаючи з розсади, апробацію насінницьких посівів, осінній добір маточників і після зберігання — весняний добір маточників.
Технологічні заходи вирощування маточників селери, збирання і зберігання такі самі, як у моркви. Для збереження центральної ростової бруньки маточників під час обрізування листків залишають черешки 1-2 см.
Відібрані навесні маточні коренеплоди висаджують рано, коли в ґрунті є достатні запаси вологи і знижена температура ґрунту. При цьому враховують вимоги просторової ізоляції між сортами — не менше 2000 м на відкритій ділянці і 600 м — на захищеній. Схема розміщення рослин — 70×30-35 см (від 40,8 до 50 тис. шт. /га). Глибина висаджування 8-12 см з прикриванням маточників шаром ґрунту 3-4 см. Через 10-15 днів після висаджування починає відростати розетка листків. Протягом місяця швидко наростає коренева система і розетка листків на довгих черешках. Коренева система зосереджена переважно в орному шарі, лише незначна частина корінців проникає на глибину до 80-90 см.
Після завершення відростання листків утворюється квітконосне стебло гранчасто-округле, борозенчасте, сильно розгалужене, заввишки до 120 см. Закінчується стебло кулясто-подібним зонтиком, який складається з 10-18 маленьких зонтиків. Насінники починають цвісти через 60-70 діб після висаджування маточників. Спочатку зацвітає центральний зонтик, потім — другого, третього та наступних порядків.
Технологічні заходи вирощування, збирання і обмолочування насінників, очищення насіння, заходи сортового і насінного контролю подібні до моркви.
У зв`язку з неодночасним цвітінням зонтиків з пагонів різних порядків галуження і квіток у них насіння достигає також нерівномірно, а при перестиганні — швидко осипається. Тому його потрібно збирати вибірково. Спочатку зрізують центральні зонтики після побуріння, потім — із пагонів заміщення та першого порядку, пізніше — суцільно.
За механізованого способу збирання насінники селери скошують у фазі воскової стиглості після побуріння зонтиків першого порядку і складають у валки для післязбирального дозрівання та підсушування. Далі насінники обмолочують, насіння очищають і доводять до посівних кондицій. Упаковують насіння у стандартні мішки з масою 40 кг. Урожайність насіння становить 0,4-0,8 т/га, маса 1000 насінин — у середньому 0,4-0,5 г. Схожість зберігає протягом 2-3 років.
За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння повинні бути не нижче 98%, елітного і репродукційного — 97% (як у петрушки). Схожість насіння всіх категорій — 70%. Вологість не вище 10%. У групі коренеплідних у селери вищі вимоги до схожості, ніж у петрушки і пастернаку.
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено сорти Інституту овочівництва і баштанництва НААН України — Іванко та Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України — Красилівська.
