У культурі існує три різновиди селери: коренеплідна,черешкова та листкова. В Україні найпоширенніша коренеплідна. В їжу у неї використовують коренеплоди і молоді листки, які багаті на ефірну олію, у листкової листки, черешкової черешки і листки. У листкового різновиду до кінця вегетації може сформуватись до 230 і більше листків (дрібніші та більш запашні). У коренеплідних сортів на період збирання 17-22, черешкової 18-20 листків.
Головний корінь селери коренеплідних сортів на глибині 6-10 см сильно розгалужується, утворюючи так звану “бороду“. У черешкових і листкових різновидів подібна розгалуженість спостерігається на глибині 3-5 см. Основна масса кореневої системи у них розміщується в шарі грунту 40-50 см. Лише окремі корінці досягають глибини 100-150 см.
Коренеплід у коренеплідних сортів буває округлий або округло-плескатий з великою кількістю бокових корінців біля основи. Довжина його 5-10 см, ширина 4-10 см. Забарвлення бурувато-біле, бурувато-коричневе. М`якуш нещільний, інколи з порожниною всередині, ароматний.
Селера рослина дворічна, прехреснозапильна. За тривалістю вегетаційного періоду (від масових сходів до утворення товарної продукції) сорти селери поділяють на ранньостиглі (до 100 діб), середньостиглі (101-120 діб) та пізньостиглі (понад 120 діб).
Селера відноситься до холодостійких культур. Насіння її починає проростати за температури 3-5°С. За оптимальної температури (20-25°С) сходи з`являються на 8-12 добу, за низької (10-15°С) через 20-25 діб. Молоді сходи та розсада легко витримують зниження температури до мінус 4-5°С, у фазі розетки листків до мінус 7-10°С. Проте тривале зниження температури до 10°С навесні призводить до передчасного стеблоутворення рослин першого року, внаслідок чого коренеплоди припиняють ріст, грубіють і стають здерев`янілими. Оптимальна температура для росту й розвитку рослин селери становить 18-22°С, мінімальна 7-8°С.
Селера рослина, вимоглива до світла і до тривалості освітлення. В умовах загущення, затінення та забур`яненості посівів черешки у коренеплідних рослин витягуються, наростання коренеплодів сповільнюється. Рослини селери характеризуються високою вимогливістю до вологи. Добре реагують на дещо підвищену вологість ґрунту протягом усього вегетаційного періоду. За нестачі вологи в ґрунті і низької відносної вологості повітря рослини сповільнюють ріст і наростання коренеплодів. Коренеплоди набувають грубуватої консистенції. Тому в південних районах доцільно вирощувати селеру в умовах зрошення. Слід також враховувати, що в умовах перезволоження чи затоплення рослин водою коренева система “задихається“, рослини часто уражуються хворобою “гниль сердечка“. Листки починають жовтіти знизу та поступово відмирають.
Рослини селери вимогливіші до поживних речовин ґрунту, ніж у моркви. Особливо висока вимогливість у першій половині вегетації проявляється до азотного живлення. Тому для селери потрібно виділяти родючі ґрунти з підвищеним вмістом органічної речовини. Кислі (рН нижче 5,5) та слабоокультурені ґрунти непридатні для вирощування селери. Добре реагують рослини на внесення органічних і мінеральних добрив.
Враховуючи те, що коренеплідна селера для формування коренеплодів продовжує рости 150-180 діб, її вирощують розсадним способом, а для утворення розетки листків безрозсадним. Для одержання розсади насіння коренеплідної та черешкової селери висівають у парники чи розвідні теплиці у другій половині лютого на початку березня. Насіння у неї найдрібніше у групі коренеплідних, тому перед сівбою його намочують протягом 2-3 діб у воді, міняючи її щоденно. На 1 м² витрачають 1,0-1,2 г насіння. Розсаду вирощують з пікіровкою або без неї. Без застосування пікіровки рослини проривають у рядку на відстань 3-4 см. Температурні умови вирощування селери такі самі, як для розсади ранньостиглих сортів капусти білоголової. Вік розсади 50-60 діб (фаза 5-6 листків).
Безпосередньо у відкритий ґрунт насіння висівають рано навесні з шириною міжрядь 45 см, глибиною загортання насіння 0,5-1,0 см. Норма висіву насіння 2-4 кг/га, сівалками точного висіву менше. У фазі 3-4 справжніх листків рослини проривають на відстань 10-15 см.
Строки висаджування розсади залежно від зони друга половина квітня-початок травня, коли мине загроза весняних приморозків. За раніших строків висаджування частина маточних рослин може завершити стадійні зміни (температура знижена, позитивна) і утворити квітконосні стебла. Схема розміщення рослин з міжряддям 45 см і відстанню між рослинами 18-20 см.
Протягом вегетаційного періоду рослин першого року проводять заходи сортового контролю: сортові прочистки, починаючи з розсади, апробацію насінницьких посівів, осінній добір маточників і після зберігання весняний добір маточників.
Технологічні заходи вирощування маточників селери, збирання і зберігання такі самі, як у моркви. Для збереження центральної ростової бруньки маточників під час обрізування листків залишають черешки 1-2 см.
Відібрані навесні маточні коренеплоди висаджують рано, коли в ґрунті є достатні запаси вологи і знижена температура ґрунту. При цьому враховують вимоги просторової ізоляції між сортами не менше 2000 м на відкритій ділянці і 600 м на захищеній. Схема розміщення рослин 70×30-35 см (від 40,8 до 50 тис. шт. /га). Глибина висаджування 8-12 см з прикриванням маточників шаром ґрунту 3-4 см. Через 10-15 днів після висаджування починає відростати розетка листків. Протягом місяця швидко наростає коренева система і розетка листків на довгих черешках. Коренева система зосереджена переважно в орному шарі, лише незначна частина корінців проникає на глибину до 80-90 см.
Після завершення відростання листків утворюється квітконосне стебло гранчасто-округле, борозенчасте, сильно розгалужене, заввишки до 120 см. Закінчується стебло кулясто-подібним зонтиком, який складається з 10-18 маленьких зонтиків. Насінники починають цвісти через 60-70 діб після висаджування маточників. Спочатку зацвітає центральний зонтик, потім другого, третього та наступних порядків.
Технологічні заходи вирощування, збирання і обмолочування насінників, очищення насіння, заходи сортового і насінного контролю подібні до моркви.
У зв`язку з неодночасним цвітінням зонтиків з пагонів різних порядків галуження і квіток у них насіння достигає також нерівномірно, а при перестиганні швидко осипається. Тому його потрібно збирати вибірково. Спочатку зрізують центральні зонтики після побуріння, потім із пагонів заміщення та першого порядку, пізніше суцільно.
За механізованого способу збирання насінники селери скошують у фазі воскової стиглості після побуріння зонтиків першого порядку і складають у валки для післязбирального дозрівання та підсушування. Далі насінники обмолочують, насіння очищають і доводять до посівних кондицій. Упаковують насіння у стандартні мішки з масою 40 кг. Урожайність насіння становить 0,4-0,8 т/га, маса 1000 насінин у середньому 0,4-0,5 г. Схожість зберігає протягом 2-3 років.
За вимогами ДСТУ 7160:2010 сортові якості оригінального насіння повинні бути не нижче 98%, елітного і репродукційного 97% (як у петрушки). Схожість насіння всіх категорій 70%. Вологість не вище 10%. У групі коренеплідних у селери вищі вимоги до схожості, ніж у петрушки і пастернаку.
До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено сорти Інституту овочівництва і баштанництва НААН України Іванко та Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України Красилівська.