Особенности засоренности посевов и почвы в севооборотах с короткой ротацией

Постановка проблеми. Організація селянських (фермерських) господарств та інших виробничих вузькоспеціалізованих агроформувань потребує освоєння сівозмін із короткою тривалістю ротації. Характерною особливістю цих сівозмін є висока насиченість окремими культурами та короткий інтервал повторного повернення культур на попереднє місце вирощування. Безперечно, що характер впливу сівозмін із короткою ротацією, порівняно з багатопільними, на стан забур’яненості буде дещо відмінним.

Тому вивчення характеру забур’яненості короткоротаційних сівозмін із різним набором та порядком чергування культур для розробки заходів зменшення міри їх шкодочинності за мінімальних енергетичних витрат є актуальною проблемою сьогодення в практичному землеробстві.

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. За підрахунками окремих вчених, втрати врожаю від бур’янів більші, ніж від шкідників і хвороб польових культур разом узятих. Як свідчать дані О.В. Фісюнова, за середної або сильної забур’яненості (260 і більше бур’янів на 1 м²) посівів кукурудзи вони виносили 190—197 кг/га калію та фосфору, збільшували ураженість хворобами у 3—5 разів, знижували урожайність зерна на 21—26% (5). За даними інституту зернового господарства УААН, через пригнічення надземної біомаси польових культур бур’янами втрачалося від 2,1 до 7,4 ц/га зерна озимої пшениці, 3,6—8,2 ц/га ярого ячменю і 5,5—12,3 ц/га кукурудзи (2).

В інтегрованій системі заходів боротьби з бур’янами провідне місце належить сівозміні: чергуючи різні за біологічними особливостями культури, застосовуючи під них відповідні системи обробітку ґрунту, можна позбутися характерних для них спеціалізованих груп бур’янів.

За даними Ерастівської дослідної станції, забур’яненість посівів озимої пшениці в сівозмінах із короткою ротацією (в середньому за 1980—1982 рр.) у фазі колосіння по чорному пару становила 11,2; після гороху — 19,2 шт./м², тоді як у посівах гороху та ячменю, відповідно, — 27,3 і 50,4 шт./м² (1).

Дослідження О.К. Свиридова, В.В. Черенкова показують, що забур’яненість культур у більшій мірі залежить від чергування і складу культур, ніж від ступеня насичення сівозмін зерновими. Так, за­бур’яненість озимої пшениці найменшою була за сівби по чистих парах. За умов насичення сівозмін зерновими на 70% якої-небудь закономірності щодо зміни за­бур’яненості посівів не відзначається, але за наси­чення на 100% — забур’яненість збільшувалася, особ­ливо за рахунок багаторічних бур’янів (4).

Мета досліджень та методика їх проведення. Дослідження із вивчення даного питання проводили в 1994—1999 роках у Полтавському інституті АПВ у дев’яти 3-пільних сівозмінах із наступною структурою (табл. 1).

У всіх сівозмінах щорічно вносили на 1 га сівозмінної площі: гною — 10 т/га, N₅₃Р₆₀К₆₀. Ґрунт дослідного поля — чорнозем типовий малогумусний важкосуглинковий, орний шар якого характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу — 4,5—5,2%; азоту, що гідролізується, — 5,4—6,8 мг; рухомого фосфору — 10,0—13,1 мг; обмінного калію — 17—20 мг на 100 г ґрунту. Посівна площа ділянки — 175 м². Повторність досліду — чотирьохразова. Облік бур’янів у посівах культур проводили згідно з „Методичними рекомендаціями по боротьбі з бур’янами в колгоспах і радгоспах Полтавської області“ (3).

Мета досліджень та методика їх проведення. Метою досліджень було виявити взаємозалежність ступеня забур’яненості від складу культур, попе­редників і насичення сівозмін зерновими.

У дослідженнях забур’яненість польових культур у значній мірі визначалася їх попередниками та часткою зернових у сівозміні (табл. 2).

Так, у посівах озимої пшениці найменше бур’янів налічувалося за розміщення по чорному пару 11,2 шт./м². За сівби її після гороху на зерно забур’яненість збільшувалася у 3—7 разів, а за вирощування озимої пшениці після озимої пшениці — в 9 разів, порівняно з розміщенням по чорному пару. Збільшення частки зернових культур у структурі посівів від 33,3 до 66,6 і 100% супроводжувалося збільшенням бур’янів у посівах озимини на 24—91 шт./м².

Слід відзначити, що в посівах озимої пшениці по всіх попередниках найпоширенішими були зимуючі види бур’янів (63,2—83,6%) — грицики звичайні, талабан польовий, ромашка непахуча, кучерявець Софії. Ярих бур’янів налічувалося менше (35,2—12,2%), серед яких майже пропорційно представлені ранні і пізні форми. Багаторічні бур’яни в структурі займали від 0,5 до 4,2% (березка польова, осот рожевий).

У Лісостепу України основною фуражною культурою є кукурудза на зерно. Вона забезпечує найбільший вихід зерна з одиниці площі. Тому, фермерські господарства, що спеціалізуються на виробництві зернофуражу, максимально насичують нею сівозміни. Це погіршує склад попередників, а отже, впливає на характер забур’яненості посівів кукурудзи. Так, за умов розміщення кукурудзи після озимої пшениці в її посівах налічувалося 51 шт./м² бур’янів, а за сівби після гороху, кукурудзи на зерно та сої кількість їх зросла, відповідно, в 1,5; 1,6 і 2,2 раза.

У посівах кукурудзи переважали ярі види бур’янів (95—99,5%), серед яких домінували (82—96%) пізні форми — щириця, просо куряче, мишій сизий і зелений. За наявності в сівозміні 33,3% кукурудзи багаторічні бур’яни в структурі займали 2,1%, а за насичення на 66,6% — лише 0,9—1,7%.

Посіви цукрових буряків у сівозміні з чорним паром перед першим міжрядним обробітком, налічували 57,3 шт./м² бур’янів, а у випадку заміни чорного пару горохом на зерно — в 1,2 раза більше. Така тенденція засміченості посівів цукрових буряків збереглася і в середньому за вегетаційний період (відповідно 41,5 і 43,4 шт./м²). У структурі біологічних груп бур’янів в посівах культури переважали ярі види (87—89%).

У середньому за вегетацію найбільше бур’янів у посівах гороху налічувалося при вирощуванні його після озимої пшениці, а найменше — після цукрових буряків. У посівах культури переважав однорічний тип забур’яненості.

Таким чином, польові культури сівозмін, що вивчалися, володіли різною ценотичною здатністю протистояти бур’янам, у зв’язку з чим забур’яненість їх посівів була різною.

З-поміж культур сівозмін найвища конкурентна здатність — по відношенню до бур’янів — відмічена в озимої пшениці. Слід зазначити, що за вирощування цієї культури по попередниках, після яких створюються найкращі умови росту (розміщення її по чорному пару), цей показник істотно підвищується.

Цукрові буряки не володіють високою здатністю протистояти бур’янам, особливо в початкові фази росту. Тому посіви їх до розпушування міжрядь у значній мірі забур’янювалися. Дотримання елементів технології вирощування цієї культури забезпечує високе очищення поля від бур’янів.

Кукурудза на зерно в першій половині вегетації недостатньо конкурує з бур’янами, а в другій — відчутно пригнічує їх.

Горох на зерно слабо протидіє бур’янам, особливо в роки з достатньо великою кількістю опадів у другій половині його вегетації.

Характер забур’яненості посівів основних польових культур визначав його стан і в цілому по сівозмінах (табл. 3).

За результатами досліджень, сівозміна з чорним паром характеризувалася найменшою кількістю бур’янів. Вплив чорного пару на зниження забур’яненості спостерігався на посівах усіх культур сівозміни. Заміна чорного пару горохом на зерно призвела до збільшення засміченості посівів у 2 рази (табл. 3).

Збільшення питомої ваги посівів кукурудзи із 33,3 до 66,6% призвело до підвищення забур’яненості сівозмін у 1,3—1,5 раза.

Введення кукурудзи замість цукрових буряків (вар. 6) збільшило забур’яненість сівозміни на 14%.

Помітне збільшення кількості бур’янів у сівозмінах спостерігалося за насичення їх зерновими культурами на 100%.

Сільськогосподарські культури мають певні відмінності за впливом на потенційну засміченість ґрунту насінням бур’янів. Включення в сівозміну окремих культур або їх груп підвищує потенційну засміченість ґрунту ж навпаки, сприяє його очищенню.

У дослідженнях найбільше насіння бур’янів нараховувалося в орному шарі грунту (0—40 см) після озимої пшениці, що висівалася після озимої пшениці 365 млн. шт./га. За умов розміщення озимини після гороху засміченість грунту помітно знижується (на 39,7%), порівняно з сівбою після пшениці. Після кукурудзи на зерно в ґрунті нагромаджувалася значна кількість насіння бур’янів, проте вона на 49 млн. шт./га менша, ніж у ґрунті повторних посівів пшениці. Цукрові буряки сприяли очищенню орного шару від насіння бур’янів — у ґрунті після цієї культури нараховувалося найменше їх насіння (174 млн. шт./га).

За умов насичення сівозмін зерновими на 66% потенційна засміченість грунту насінням бур’янів становила 214 млн. шт./га, а за умов 100% зернових — 302—377 млн. шт./га.

Висновки. Таким чином, при розробці та введенні короткоротаційних сівозмін необхідно враховувати ценотичну здатність культур протистояти бур’янам. За умов насиченя сівозмін культурами недостатньо конкурентоздатними по відношенню до бур’янів, необхідно планувати додаткові ефективні заходи зниження негативного їх впливу на продуктивність культур.

БІБЛІОГРАФІЯ
• Лебідь Є.М., Трулевич М.Л., Соляник Б.Г. та ін. Сівозміни короткої ротації в Степу УРСР // Вісник
  с.-г. науки. - 1983. - №6. - С.5-8.
• Матюха Л.П., Хейлик С.Й., Матюха В.Л. Бур’яни в зерновиробництві Степу // Карантин і захист рослин. - 2005. - № 1. - С.26-27.
• Методические рекомендации по борьбе с сорняками в колхозах и совхозах Полтавской области // Н.В. Си­нюгин, В.А. Иванов и др. - Полтава, 1988. - 47 с.
• Свиридов А.К., Черенков В.В. Севообороты по производству зерна в Центрально-Черноземной зоне // Агрономические основы специализации севооборотов. - М., 1987. - С.110-117.
• Фисюнов А.В. Биология сорных растений и обоснование приемов борьбы с ними в посевах кукурузы / Автореф. дис. ... д-ра с.-х. наук. - Саратов, 1969. - 49 с.