Особенности внекорневой подкормки сельскохозяйственных культур микроэлементами

Мікроелементи – незамінний фактор живлення і розвитку рослин.

Життя рослини – це постійний обмін речовин, хімічних реакцій та фізіологічних процесів.

Як відомо, для нормального розвитку рослин необхідні не тільки азот фосфор і калій, але і мікро- та мезоелементи: залізо (Fe), мідь (Cu), молібден (Mo), марганець (Mn), цинк (Zn), бор (B), сірка (S), та інші, що приймають участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність багатьох ферментів у рослинному організмі та покращують засвоєння рослинами елементів живлення із ґрунту. Більшість мікроелементів є активними каталізаторами, що прискорюють біохімічні реакції та впливають на їх направленість. Саме тому, мікроелементи не можливо замінити ніякими іншими речовинами і їх нестача може негативно вплинути на ріст та розвиток рослин.

Мікроелементи є складовою частиною ґрунту, повітря та рослин та всього навколишнього середовища і приймають участь у всіх хімічних та фізіологічних процесах їх розвитку та формуванню урожаю.

• Бор забезпечує стійкість до хвороб та збільшує урожайність і його якість. Покращує синтез та переміщення вуглеводів, відіграє важливу роль в процесах ділення клітин та синтезі білку. Бор посилює ріст пилкових трубочок та проростання пилку, збільшуючи кількість квіток і плодів.
• Мідь приймає участь у фотосинтезі та утворенні ензимів, входить в склад білків та ферментів. Посилює засвоєння азоту та забезпечує високий урожай.
• Марганець приймає участь в процесах фотосинтезу, утворення хлорофілу та синтезі білку, збільшує цукристість плодів та овочів, прискорює розвиток рослин і їх плодоношення.
• Молібден приймає участь в синтезі вітамінів і хлорофілу та у вуглеводному обміні речовин. Сприяє біологічній фіксації азоту та збільшенню вмісту білку в продукції.
• Цинк активує діє ферментів, бере участь у фотосинтезі, у перетворенні крохмалю та азоту. Під впливом цинку збільшується загальний вміст вуглеводів, крохмалю та білкових речовин.
• Залізо бере участь в утворенні хлорофілу і білків.

Без мікроелементів принципово неможливе повноцінне засвоєння основних добрив (азоту, фосфору і калію) рослинами. Нестача мікроелементів порушує обмін речовин та хід фізіологічних процесів у рослині. Мікроелементи сприяють синтезу в рослинах повного спектру ферментів, які дозволяють інтенсивніше використовувати енергію, воду та макроелементи.

Тільки завдяки збалансованому застосуванню добрив, що містять мікроелементи можливо отримати максимальний урожай належної якості, що генетично закладений у насінні сільськогосподарських культур. Нестача мікроелементів у доступній формі у ґрунті призводить до зниженню швидкості протікання процесів, що відповідають за розвиток рослин. В кінцевому результаті це призводить до втрат урожаю, його класності та незадовільних органолептичних властивостей.

Рослини, що належним чином забезпечені мікроелементами, значно краще споживають та засвоюють основні добрива (на 10-30%), відмінно розвиваються та краще протистоять хворобам, шкідникам, заморозкам, посусі та іншим стресовим чинникам.

Нестачу мікроелементів важко виявити, але коли ми, таки бачимо явні ознаки дефіциту того чи іншого мікроелементу, рослині вже завдано непоправимої шкоди, ріст і розвиток рослин уже затримано, на належний урожай та його якість – годі і сподіватись. Найефективніший метод внесення мікроелементів – позакореневе живлення протягом вегетації, шляхом обприскування рослин в критичні фази розвитку.

Незбалансоване внесення макро- та мікроелементів негативно впливає на розвиток рослин, шкодить навколишньому середовищу, та призводить до неефективних фінансових витрат. Збільшеною кількістю основних добрив не можна компенсувати нестачу мікроелементів.

Сільськогосподарські культури потребують різний асортимент та кількості мікроелементів. Як нестача, так і надлишок мікроелементів (до речі, тяжких металів) може викликати негативну реакцію рослин не лише через їх власну токсичність, а і через блокування надходження у рослини необхідних елементів живлення. Це значно впливає на урожайність та якість самого урожаю. Надлишковий вміст деяких мікроелементів у рослинах, що споживаються, може негативно впливати на людину та тварин.

За узагальненими даними, фізіологічна потреба сільськогосподарських культур у мікроелементах є такою:

Мінеральне живлення рослин суттєво впливає на синтез вітамінів. Як нестача, так і надлишок елементів живлення знижує вміст у рослині каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів.

Чи достатньо мікроелементів у ґрунті?

Головним джерелом мікроелементів для ґрунту є ґрунтоутворюючі породи. Найбільш низький вміст мікроелементів у ґрунтах Полісся. У Лісостепу, Степу та Донбаському регіоні, у зв’язку із наявністю ґрунтів з більш високим вмістом гумусу значно підвищується вміст мікроелементів.

Мікроелементи у ґрунтах знаходяться у різних формах, найчастіше у важкодоступних до засвоєння корінням рослин. За різними даними, мікроелементи з ґрунту, можуть бути засвоєні рослинами від 0 до 3% від загально наявних.

Достовірний аналіз наявності мікроелементів в ґрунті та рослині можуть зробити лише декілька лабораторій в Україні. Зразки мають бути доставлені в лабораторію для аналізу протягом кількох годин (краще – хвилин); вартість аналізів може перевищити вартість обробки поля необхідними мікродобривами.

Ступінь та швидкість засвоєння елементів живлення із добрив через листя значно вище, ніж корінням, але об’єми їх засвоєння через листя обмежені. Так, фосфор, калій, кальцій не може бути засвоєний, в суттєвій кількості листям, а потреба в мікроелементах може бути забезпечена через листя на 100%

Кількість мікроелементів в ґрунті постійно зменшується, шляхом їх засвоєння та винесення вирощеною продукцією та бур’янами. Із зменшенням внесення органіки в ґрунт, ми майже припинили їх природне поповнення.

Ефективність застосування мікроелементів

Позакореневе підживлення рослин найбільш ефективне на належно удобрених ґрунтах при інтенсивній технології вирощування, де лімітуючим фактором зростання урожайності може бути нестача макро- та мікроелементів.

Рослини не пристосовані для повного засвоєння неорганічних солей мікроелементів (з не хелатизованих добрив, або з добрив із незначною хелатизацією), тому процент їх засвоєння незначний.

Рослини можуть засвоювати мікроелементи тільки у водорозчинній формі. Підготовка мікроелементів в рухому біологічно активну форму у вигляді комплексонатів (хелатів) металів здійснюється за допомогою спеціальних речовин – хелатів.

Малюнок 1. Внесення мікродобрив, що не хелатизовані (у вигляді солей). Більша частина мікроелементів залишається на поверхні листя і швидко змиваються опадами чи здуваються вітром.

Малюнок 2. Мікродобриво хелатизоване. Мікроелементи швидко доставляються в життєво важливі органи рослин.

Найбільш доцільним, визнано спосіб позакореневого внесення мікродобрив шляхом обприскування рослин. У цьому випадку, рослини споживають мікроелементи у 30-40 разів ефективніше, ніж корінням.

Загальна практика внесення мікродобрив західними фермерами, заснована на внесенні мікроелементів розрахунковим методом, відповідно до їх виносу, пропорційно до кількості запланованого урожаю, а не на основі лабораторного визначення їх кількостей у ґрунті.

Фактори, що впливають на засвоєння мікроелементів.

Агротехнічні. Кислотність ґрунту, внесення основних добрив, насіння належної якості, проведення заходів захисту рослин. Рослини повинні бути здоровими, рівномірної густини стояння.

Фаза розвитку та стан рослин. Молоді рослини та пагони швидше засвоюють елементи. Здорова рослина засвоює елементи живлення швидше і в більшій кількості.

У кожної культури є, так звані «критичні фази» розвитку, коли вони потребують ті чи інші мікроелементи. Так, наприклад:

• кущіння та початок колосіння зернових колосових
• 3-5 та 8-10 листків кукурудзи
• 6-8 справжніх листків соняшнику
• 7-8 листочків та бутонізації ріпаку
• 4-6 та 8-10 справжніх листків цукрового буряку
• 3-5 листків, бутонізація та формування бобів сої та гороху
• розпускання бруньок, рожевий бутон та налив плодів на плодових культурах
• 5-8 листків, кінець цвітіння та закладання грон винограду

Форма добрива. Хелатизація мікроелементів у мікродобривах повинна бути обов’язковою. Хелати (латинською це «клешня» краба) - це натуральні або синтетичні сполуки, які роблять мікроелементи легкодоступними для рослини. Хелатизуючий агент міцно утримує іон металу в розчинному стані і легко доступній для рослини формі.

Мікроелементи у хелатній формі не мають собі рівних при позакореневому підживленні. Профілактичне внесення мікроелементів у хелатній формі, шляхом позакореневого підживлення, позитивно вплине на стан рослин, практично повністю виключить стан фізіологічної депресії, що призведе до підвищеної стійкості рослин до паразитних захворювань, значно підвищить ступінь засвоєння азоту, фосфору та калію із ґрунту, а це, в свою чергу, призведе до підвищення кількості урожаю, його підвищеної класності, відмінної якості та кращому збереженні та переробці.

Добрива, що містять неорганічні солі мікроелементів, або хелатизовані найпростішими та найдешевшими хелатними агентами, не здатні забезпечити рослини необхідною кількістю мікроелементів, тому що відсоток засвоєння мікроелементів буде незначний.

Солі металів є токсичними речовинами для рослин і у разі перевищення оптимальної норми внесення і можуть визвати опіки у місцях контакту з поверхнею рослинами. Деякі компанії рекламують збільшену кількість мікроелементів у їх продукції, забуваючи вказати ступінь їх доступності та засвоєння рослинами, та можливості отруєння як сільськогосподарських культур, так і забруднення навколишнього середовища важкими металами.

У ґрунті солі металів вступають у реакцію з ґрунтовими компонентами і перетворюються в недоступні для рослини з’єднання.

Склад добрива. Кожна сільськогосподарська культура, протягом розвитку, потребує індивідуальну «дієту» живлення - від обробки насіння, до обробки протягом вегетації, та після збору урожаю. У критичні фази розвитку, рослина потребує свій асортимент мікроелементів у відповідній кількості. Тільки, належним чином, підібрана технологія живлення рослини, дає змогу отримати максимальний урожай найкращої якості. Пам’ятаймо, що внесення мікродобрив сумнівної якості, або таких, що не відповідають потребам рослини, можуть призвести до негативного впливу на саму рослину, аж до повного знищення урожаю, забруднення навколишнього середовища, та фінансових збитків.

Кліматичні. Оптимальна вологість повітря та ґрунту, температурний режим.

У стресових ситуаціях (низькі температури, заморозки, нестача вологи тощо) засвоєння елементів живлення кореневою системою є недостатнім, що сповільнює темпи росту і розвитку рослин. Під час інтенсивного росту культур, в наслідок інтенсивного, швидкого наростання вегетативної маси, з ґрунту вичерпуються запаси легкодоступних форм елементів живлення, та їх засвоєння не встигає за темпами росту рослин.

Ступінь та швидкість засвоєння елементів живлення через листя значно вище (у 30-40 разів) ніж при засвоєнні добрив, внесених у ґрунт, але об’єми засвоєння елементів через листя обмежені. Таким чином, фосфор, калій та кальцій, практично не можливо внести в достатній кількості, шляхом позакореневого підживлення, але потребу у рослин мікроелементах, таким способом, можна задовольнити повністю.

Листове підживлення мікроелементами доцільно проводити разом із обробкою пестицидами (додержуючись рекомендацій виробників, що до змішування). У результаті зменшується стресовий вплив дії засобів захисту рослин на культуру, та підвищується дія пестицидів, завдяки наявності поверхнево-активних речовин у найкращих мікродобривах. Об’єм робочого розчину має бути 50-400 л/га, а саме обприскування треба проводити в пахмурну погоду, краще вранці або ввечері.