Селекцію ріпаку ведуть по трьох основних напрямах: створення високоолійних сортів харчового використання, технічного використання, на зелений корм. Ряд ознак, за якими проводять добір, є загальними для всіх напрямів: високий урожай високоолійного і високобілкового насіння, скоростиглість, стійкість до розтріскування стручків, осипання і вилягання, несприятливих умов середовища, пошкодження хворобами і шкідниками. Сорти повинні володіти високою стабільністю урожаю по роках, а озимий ріпак — високою морозозимостійкістю.
Селекція ріпаку розвивається у напрямі виведення сортів з оптимальним вмістом харчової олії. Для вживання в їжу рапсова олія з великою кількістю ерукової кислоти непридатна, її піддають складному рафінуванню. Сорти харчового напряму повинні мати високий вміст олеїнової (до 70%) і лінолевої (до 25%) кислот. Бажана повна відсутність ерукової, а також ліноленової кислоти, яка за тривалого зберігання надає гіркого смаку олії. Для безпечного згодовування тваринам відходи олійної промисловості обох напрямів не повинні містити глікозінолатів і мати підвищений вміст білка (до 37%).
Велику увагу в селекції сортів харчового напряму звертають на забарвлення насіння. Переважають жовтонасінні сорти ріпаку і свиріпи, оскільки вони мають підвищений вміст білка і олії, низький — клітковини (лушпиння). Завдання селекції — створення сорту типу 000, тобто що поєднують безеруковість, низькоглікозинолатність і жовтонасінність.
В умовах Центральної Європи розроблений ідеотип озимого ріпаку, який підходить для обробітку цієї культури в нашій країні: висота — 130 см, число гілок першого порядку — 6, число стручків на рослині — 80, число стручків на 1 м² — 2400, маса 1000 насінин — 6 г, урожай насіння — 3,53,6 т/га, олійність — 4850%. Сорти не повинні містити ерукової кислоти, повинні мати низький вміст глікозинолатів в насінні і зеленій масі, бути стійкими до несправжньої борошнистої роси, сірої гнилі і кили і бути пристосованими до грунтово-кліматичних умов зони обробітку.
У ряді країн успішно ведеться селекція не тільки на підвищення білковості шроту, але і на зміну амінокислотного складу білка. У Польщі створений сорт озимого ріпаку Віполь, що містить лізину на 30% більше, ніж вихідні форми.
В останнє десятиріччя фактично в усьому світі широке розповсюдження отримав напрямок створення сортів ріпаку на генетично модифікованій основі, стійких до гербіцидів (раундап та ін.), з модифікованим складом жирних кислот та контролем запилення.