В овочівництві значної шкоди тепловимогливим культурам можуть завдати пізньовесняні і ранньосінні приморозки. Навесні насамперед потерпають вимогливі до тепла овочеві культури і рання картопля, а восени — гарбуз, кавун, диня, огірок, помідор, перець, баклажан та квасоля, кукурудза цукрова пізніх строків сівби. Швидке охолодження рослин призводить до утворення кристаликів льоду всередині клітин і міжклітинниках, які руйнують їхню структуру. Великої шкоди сильні раптові приморозки завдають не тільки рослинам, а й системам водо- та тешюзабезпечення закритого ґрунту.
Про вірогідність приморозків дізнаються через засоби інформації (радіо, телебачення або інтернет) із завбачливістю до п’яти діб, або овочівник сам прогнозує їх з’явлення перед заходом сонця з допомогою психрометра і спеціальних таблиць. В першому випадку овочівник має багато часу для підготовки всіх можливих заходів, а в другому — необхідна велика оперативність і завчасна підготовка.
Розрізняють три види приморозків — адвентивні, радіаційні та адвективно-радіаційні. Перші виникають після проникнення в Україну холодних північно-східних вітрів з температурою повітря нижче 0°С. Такі приморозки утримуються кілька діб. Вони повторюються періодично через певну кількість років. Захистити від них тепловимогливі овочеві культури на великих площах практично неможливо. Важливим способом боротьби проти такого приморозку є дотримування рекомендованих строків сівби і висаджування розсади, коли його вірогідність найменша.
Радіаційні приморозки виникають в тихі, безхмарні ночі та відносно низьких середньодобових температур. Ступінь пошкодження овочевих культур такими приморозками суттєво залежить від форм рельєфу. Ранкові радіаційні приморозки найчастіше проявляються в низинах річок і в понижених частинах овочевого поля, де застоюється холодне повітря.
Проти радіаційних і частково адвентивних приморозків розроблено чотири основні групи способів захисту:
- правильним розміщенням полів і лісосмуг на схилах;
- підбором стійких проти низьких температур видів і сортів овочевих культур;
- управлінням фізіологічного стану рослин через загартування розсади, застосування відповідних співвідношень добрив і поливів;
- застосуванням різних пристосувань для накривання рослин і перемішування повітря.
В низинах розміщують найбільш холодостійкі культури — різні види капусти, а на вершині схилу — вимогливі до тепла (помідор, квасолю спаржеву, перець, огірок, баштанні). Лісосмуги продувного типу висаджують вздовж схилу, і не продувного — впоперек вірогідних холодних північно-східних вітрів.
Найбільшу стійкість проти приморозків мають такі овочеві культури як капуста, редька, редиска, гірчиця салатна, кріп, горох, біб та практично всі багаторічні види. В межах кожного виду проявляються сортові особливості за ступенем стійкості. Вивчення світової колекції ВІР дало можливість виявити зразки всіх овочевих культур з різним ступенем стійкості проти тимчасового стресу низькими температурами. Наприклад, у капусти білоголової пізньостиглі сорти з Північно-Західної Європи (сортотипи Амагер і Лангендейкер) в фазі господарської придатності головок витримують короткочасні приморозки від мінус 5 до мінус 8°С. Листові салатні і декоративні сорти добре переносять приморозки до мінус 10°С, тоді як головки скоро — та середньостиглих сортів менш витривалі.
Стійкість рослин проти приморозків сильно залежить від умов росту. Підвищений азотний фон живлення, перезволоження і недостатнє освітлення різко знижують їх стійкість. Концентрацію клітинного соку і стійкість протоплазми проти утворення кристалів льоду підвищують фосфорно-калійними добривами. Важливе значення в підвищенні стійкості розсади має правильне її загартування, яке розпочинають за 10—15 діб до висаджування у відкритий ґрунт.
Різке зниження температури повітря 5—7 травня 1999 року до мінус 3,5°С на висоті 2м і до
Проти радіаційних приморозків овочівники використовують димові завіси, накривання матами, мішковиною, гілками з листками, відрами, скляним і пластмасовим посудом, папером, соломою, різними плівками та іншими утеплюючими матеріалами. Для одержання утеплюючого ефекту від густих димових завіс завчасно навкруги поля розвозять суху і мокру солому, її складають в купи через кожні 5—10 м з підвітряного боку. Суху солому вкладають у центри куп і підпалюють о 3—4-ой годині ранку в період різкого зниження температури. Головне щоб купи не горіли, а тліли і давали багато диму. Цього досягають прикриванням сухих куп гнилою соломою або соломистим гноєм.
В зонах з найбільшою вірогідністю приморозків встановлюють стаціонарні вітряки, які приводяться в дію електромоторами в момент найбільшої їх загрози. Перемішуючи теплі верхні шари повітря з холодними приземними, вдається ефективно захистити рослини від згубної дії низьких температур. За можливості з цією метою можна ефективно використати гелікоптери.
Пізно ввечері проводять дощування, добре змочивши верхній шар грунту з таким розрахунком, щоб з’єднати його з нижніми вологими теплими шарами грунту. Через підвищену теплопровідність вологого ґрунту тепло обігріватиме надземну частину рослин. Інколи дощування продовжують і вночі, що дає додаткове тепло. Захисна дія дощування проти приморозків зумовлена віддачею 335 Дж тепла кожним грамом води протягом періоду її замерзання.
Німецький вчений в галузі овочівництва Г. Круг (2000р.) зазначає, що захисний ефект проти приморозків від дощування залежить від його інтенсивності. Так, за вірогідного різкого зниження температури повітря до мінус 4,5°С інтенсивність дощування повинна становити 1,5 мм/год, та мінус 6,0°С — 3,0, за мінус 7,5°С — 4,5 і за мінус 10,0°С — до 6,0 мм/год. Але навіть за такої інтенсивності не завжди вдається захистити дуже тепловимогливі рослини.
На невеликих площах перед загрозою приморозків можна захистити молоді рослини підгортанням. В останні роки овочівники в технологіях вирощування почали широко використовувати неткані синтетичні матеріали, так зване агроволокно із питомою масою від 17 до 50 г/м². Чим щільніше агроволокно, тим більший захисний ефект. За спостереження чи кафедри овочівництва НАУ перша цифра марки агроволокна приблизно відповідає мінімальному зниженню температури за якого тепловимогливі овочеві рослини не пошкоджуються тимчасовими ранковими приморозками. Якщо на агроволокно випадає тонкий шар снігу, тоді рослинам не страшкі приморозки до мінус 8—10°С.
Агроволокном захищають рослини від приморозків як навесні, так і восени. Напередодні осінніх приморозків накривають плодоносні рослини перцю, баклажана і помідора, що продовжує період використання плодів до глибокої осені. Остаточно агроволокно знімають після повного відмирання рослин.
Пошкоджені та переохолоджені овочеві рослини після приморозків вимагають повільної адаптації (акламації, або пристосування) до різкого підвищення температури. Пошкоджені рослини прикривають, щоб відтавання і прогрівання відбувалося поступово. Обприскують холодною водою. Підсилюють провітрювання. Після адаптації такі рослини обов’язково обприскують проти грибкових і бактеріальних хвороб. Згладжують дію температурних стресів найновіші біопреперати, виготовлені з деяких штамів бактерій роду Pseudomonas fluorescens — Гаупсин, Планріз тощо.
Похолодання часто супроводжується сильними поривами вітру понад 5 км/год, які завдають овочевим культурам великої шкоди — ламають розсаду, обривають листки, квітки і плоди. Найбільш потерпають високорослі рослини — кукурудза цукрова, перець і баклажан, високорослі сорти помідора, виткі сорти квасолі. Посіви гороху вилягають, що унеможливлює механізоване збирання.
Значної шкоди завдає вітер спорудам закритого грунту, зриваючи плівку і розбиваючи скло. Вітер часто не дає можливості провести хімічний захист рослин, поливи і розкласти поливні тейпи для краплинного зрошування. В посушливих районах суховії сильно висушують ґрунт, зневоднюють рослини, а пилові бурі засипають і підсікають молоді рослини. Підсікання сходів піском найчастіше спостерігається на Донеччині, Херсонщині та в Криму. На плантаціях багаторічних овочевих культур і часнику вітер здуває сніг, чим зменшується зимостійкість рослин. Сильний вітер шкодить також насінникам овочевих культур.
Враховуючи вірогідність сильних вітрів, в овочівництві застосовують різні способи захисту. Найбільш ефективними є вітрорегулюючі лісосмуги і живоплоти. Ці насадження повинні лише гальмувати вітер на 50% і не створювати завихрень, а також не бути місцем розмноження шкідників та хвороб. На великих полях баштанних культур ефективний захист забезпечують куліси з високорослих рослин — соняшнику, кукурудзи, сорго.
Зменшує швидкість вітру смугове розміщення в межах одного поля шляхом чергування низько- і високорослих овочевих культур. В овочівництві закритого грунту широкого поширення набули вітрозахисні сітки, якими захищають плівкові покриття.