Пасинкування застосовують з метою регулювання росту рослин, зменшення ураження їх грибковими хворобами та поліпшення плодоношення деяких овочевих культур. Під час пасинкування видаляють бічні пагони здебільшого у культур, бруньки яких мають короткий період спокою (помідор, кукурудза, баштанні культури, насінники капусти, коренеплоди тощо). Пасинкування запобігає надмірному розросганню вегетативної маси куща, сприяє росту продуктових органів (плоди, качани) і прискорює їх достигання, а також зменшує ураження рослин грибковими хворобами. Під час пасинкування вирізують або виламують пагони довжиною 4—5 см, які живляться за рахунок материнської рослини і ослаблюють її.
Щоб одержати ранній врожай помідора, рослини формують в одне або два стебла, залишаючи на них 5—6 плодоносних китиц. За одностебельної форми куща бічні пагони видаляють, а за двостебельної, крім центрального стебла, залишають ще один пагін над першою китицею. Центральне стебло прищипують над третьою китицею, а пасинок — над другою. Після продовження росту центральних пагонів всі утворювані пасинки видаляють, а за 15—20 діб до настання осінніх приморозків прищипують над останньою (верхньою) китицею 2—3 листки. Це впливає на наливання та достигання плодів. У спорудах закритого фунту формують рослини помідора в одне стебло, а всі пасинки видаляють. За 15—20 діб до завершення збирання врожаю прищипують стебло над останньою китицею, залишаючи над нею 2—3 листки.
У рослин огірка відкритого ґрунту, які вирощуються на шпалері, видаляють усі неплодоносні пагони. Під час вирощування огірка в спорудах закритого ґрунту до висоти 50—60 см видаляють усі бокові пагони довжиною 2—5 см і квіткові бутони (проводять так зване осліплення). До висоти 100 см бокові пагони прищипують на один листок і одну зав’язь, а до висоти 1,5—1,7 м — на два листки і дві зав’язі, а вище — на 3—4 листки і таку ж кількість зав’язі залежно від гібриду.
Для підвищення врожаю качанів та поліпшення їх якості, кукурудзу цукрову пасинкують. Пасинки виламують біля основі, коли вони досягнуть висоти 20—25 см. Це сприяє підвищенню товарного врожаю на 15—20%.
У баштанних культур у період вегетації видаляють пагони, на яких відсутні зав’язі плодів. У насінницьких посівах в основному насіння формується на центральних стеблах та пагонах першого і рідше другого порядків. Тому пагони, які формуються після другого порядку, доцільно пасинкувати. Цей прийом сприяє одержанню повноцінного, виповненого та якісного насіння.
Останніми роками створено сорти і гібриди огірка та помідора з обмеженою здатністю до утворення пагонів. У насінництві практикують загущені насадження, де галуження стебел зменшується.
Прищипування (верхівкової бруньки) здійснюють з метою припинення росту центрального стебла. В рослин огірка воно сприяє формуванню бічних пагонів, на яких утворюється більше жіночих квіток, що сприяє підвищенню врожаю. У деяких випадках воно також посилює надходження поживних речовин у рослину до генеративних органів та сприяє формуванню більш раннього та вищого врожаю. Так, у помідора, перцю, баклажана за 15—20 діб до закінчення вирощування або перед приморозками прищипування верхівки сприяє інтенсивному відтоку пластичних речовин у плоди, завдяки чому збільшується їх маса. Верхівку прищипують також у брюссельської капусти, гарбуза, дині та кавуна.
Видалення генеративних органів в овочевих культур. У технології підвищення врожайності деяких овочевих культур певне значення має й видалення генеративних органів. В основному це стосується таких культур як цибуля ріпчаста, часник озимий, катран. Так, у цибулі ріпчастої при вирощуванні з сіянки окремі рослини, замість формування товарних цибулин, стрілкують. Тому видалення стрілок на початку їх утворення сприяє пробудженню сплячої бруньки, з якої формується товарна цибулина. В озимих сортів часнику виривання з піхв листків молодих стрілок (до їх вирівнювання) сприяє підвищенню товарного врожаю на 20—25%. Вирвані стрілки використовують для тушкування або маринування.
Після появи на рослинах ревеню квітконосних стебел їх також потрібно виривати біля основі. Зрізувати їх не можна, оскільки стебла в середині пусті, а після випадання дощів у них накопичується вода, і кореневище загниває. В технологіях вирощування щавлю на другий та наступні роки на його посівах рослини переходять до генеративного типу розвитку і масово стрілкують. Це призводить до зниження врожайності культури та погіршення якості товарної продукігії. Тому з появою квітконосних стебел їх зрізують або зкошують. На плантаціях катрану, якщо в першій чи другій рік окремі рослини стрілкують, їх викопують і корінці використовують за призначенням. У разі утворенні цвітухи (квітконосних стебел) на посівах моркви і буряка столового, пастернаку та петрушки, рослини виривають.