Стрімке вторгнення людини у природні процеси та вплив на навколишнє середовище в ході науково-технічного прогресу набули глобального характеру і можуть призвести до незворотних наслідків, якщо не вживати заходів щодо їх знешкодження та ліквідації причин порушень навколишнього природного середовища. Розв’язуючи конкретні виробничі завдання із задоволенням своїх матеріальних і духовних потреб, людина активно змінює природу, в більшості випадків негативно впливає на її рівновагу, допускає надто багато порушень вимог і норм охорони довкілля. Проте і сама природа може негативно впливати на рівновагу компонентів навколишнього природного середовища, справляє зворотну дію, призводить до порушення стану еколого-економічних систем. Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті.
Отже, за способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:
- природні (природничі);
- антропогенні, техногенні.
Особливо небезпечні порушення — антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно, і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.
За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:
- глобальні;
- регіональні;
- локальні.
За типом діяльності людини (антропогенний чинник) порушення навколишнього природного середовища класифікуються на:
- організаційні недоліки;
- технологічні недоліки;
- експлуатаційні недоліки.
Приклади:
- недисциплінованість, безвідповідальність керівників, спеціалістів та працівників підприємств різних галузей;
- недосконалість технологій виробництва, відсутність захисних приладів та обладнання;
- втрати при транспортуванні та переробці, низький коефіцієнт використання добутих матеріалів і продуктів.
Основні причини порушень:
- безгосподарне використання природних ресурсів (надр землі, ґрунтів, лісових, водних, атмосферних);
- забруднення ґрунтів і водойм стоками, атмосфери — викидами, розміщенням виробничих відходів у навколишньому середовищі;
- безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;
- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та інше), а також фактори, що наведені вище в прикладах.
Основні джерела порушень навколишнього природного середовища:
- автомобільний транспорт;
- підприємства чорної і кольорової промисловості;
- ТЕЦ, атомна енергетика;
- нафто-, газопереробна, та хімічна промисловість;
- сільське та лісове господарство (меліорація, хімізація, застосування енергоємної техніки);
- промислові та комунально-побутові відходи.
Так, наприклад, обсяги забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел (автотранспорт, залізничний транспорт тощо) сягають 34—67%; решта викидів поділяються таким чином:
- енергетика — 33%;
- металургія — 28%;
- вугільна промисловість — 18%;
- хімічна промисловість — 3%;
- інші галузі — 18%.
Споживацьке ставлення до природи дедалі більше переростає в нераціональне витрачання природних ресурсів, посилення надзвичайно негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Класифікація економічних збитків
Збитки виникають внаслідок:
- зміни кількості та якості природних ресурсів та інших зовнішніх умов технологічних процесів і, як наслідок, — зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві — екологічні збитки;
- погіршення здоров’я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану — соціальні збитки;
- наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків — економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.
За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого-економічні збитки поділяються на:
- фактичні;
- прогнозні;
- попереджені.
Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього природного середовища, можна класифікувати:
- за галузями народного господарства;
- збитки промисловості;
- збитки сільського господарства;
- збитки комунальних підприємств;
- збитки оздоровчих закладів та інші.
За компонентами навколишнього природного середовища — водними, земельними, атмосферними, лісовими ресурсами.
За елементами процесу праці (предмети праці, знаряддя праці, самі робітники — трудові ресурси).
Межі між економічними збитками та їх формами дуже умовні. Проте в кінцевому підсумку будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть проявлятися в зниженні урожайності, продуктивності худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15—30%, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20—30%.
Отже, економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.
Методи визначення економічних збитків Існує кілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов’язаних із забрудненням) від порушень стану навколишнього природного середовища. В них із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо:
- одні пропонують визначати за витратами валової продукції;
- інші — за приведеними витратами на заходи з ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається;
- треті — за зміною економічної оцінки ресурсу;
- можна розраховувати також за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об’єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими та рифами.
Особливості розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля в агропромисловому секторі.
Удосконалення системи природокористування і раціональне використання природних ресурсів у сільському господарстві неможливі без впровадження в цю сферу госпрозрахункових відносин. Вони потребують економічної (грошової, вартісної) оцінки сільськогосподарських природних ресурсів, особливо земельних, лісових і водних.
Під раціональним землекористуванням розуміють не тільки використання ґрунтів за прямим призначенням, але й їх охорону. Розрізняють дві основні проблеми охорони землі: перша проблема економічна — охорона від виснаження, друга — екологічна — охорона від забруднення та деградації. Обидві проблеми тісно взаємопов’язані між собою.
Відмітними особливостями розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля в агропромисловому секторі є такі:
- земля є малорухомим середовищем і міграція в ній забруднених речовин відбувається повільніше, ніж в атмосфері і воді, а їх концентрації постійно зростають (акумулюються), особливо важких металів, радіонуклідів, деяких хлорорганічних речовин (діоксинів);
- забруднення ґрунту на людину впливає не прямо, а опосередковано через кількість і якість врожаю та вироблених з нього продуктів харчування;
- використання землі супроводжується перетворенням і зміною її природних первісних властивостей, виникненням нових. Перетворення сільськогосподарських угідь у ріллю, зрошення в засушливих та осушення у зволожених регіонах нерідко мають небажані наслідки;
- відсутність водоочисних споруд на тваринницьких комплексах та невисока ефективність їх роботи на підприємствах переробної промисловості;
- безгосподарне використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, які завдають значних пошкоджень земельним ресурсам і впливають на якість продукції АПК;
- найбільшої шкоди завдає використання потужної техніки, що призводить до ущільнення ґрунтів, збитки від якого практично неможливо обрахувати;
- диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.
Відмінністю розрахунку збитків у сільському господарстві є і те, що їх можна оцінити за натуральними показниками (скільки втрачено продукції рослинництва і тваринництва). Проте така оцінка не може вирішити проблему вибору найбільш ефективного варіанта раціонального використання природних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, тому що натуральні показники мають різні спрямованість і розмірність. Таким чином, впровадження узагальнюючого показника оцінки економічних збитків від антропогенного впливу на довкілля в агропромисловому секторі є необхідністю, яку треба ще вирішувати.