Екологічна безпека — це такий стан навколишнього середовища, при якому унеможливлюється погіршення екології та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Складовими елементами екологічної безпеки є:
- екологічно чиста продукція — матеріали або продукти (харчового, технічного призначення), що не містять у собі шкідливих домішок у концентраціях, небезпечних для природного середовища, тварин та рослин і здоров’я людей. Надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище при цьому також має бути цілком виключене;
- екологічно чисті ґрунти — це ті, які не містять шкідливих домішок у кількостях, що загрожують стану ґрунтової біоти і здоров’ю людини;
- екологічно чисте виробництво — забезпечення такого рівня організації виробництва, при якому встановлюється відповідність екологічним вимогам, нормам і нормативам. Близьким за значенням є поняття «безвідходне виробництво», але в даному випадку мається на увазі не тільки виробничий процес, а всі стадії життєвого циклу товарів, включаючи транспортування, обмін і споживання, утилізацію відходів;
- екологічна експертиза — комплексний аналіз технологій, матеріалів, устаткування, техніки, проектів, планів, прогнозів та іншої документації, який проводять висококваліфіковані спеціалісти та експерти з метою визначення відповідності поданих матеріалів чинному законодавству, екологічним нормам. Поділяється на державну та громадську екологічну експертизу.
Відповідно до Національної програми охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, при виборі пріоритетів мають враховуватись такі основні критерії і чинники:
- погіршення стану здоров’я людей, що пов’язано з якістю навколишнього середовища і умовами життєдіяльності;
- зменшення продуктивності, зумовлене збитками або руйнуванням фізичного капіталу, деградацією природного середовища;
- погіршення стану або загроза біосфері в цілому і, зокрема, болотам, лукам, озерам, водоймищам, рікам, прибережним і морським екосистемам, лісовим і гірським районам, біологічному різноманіттю живої природи;
- еколого-економічна ефективність природоохоронних заходів.
Пріоритети слід віддавати малозатратним, економічно вигідним заходам.
До основних пріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів належать:
- гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та навколишнього середовища;
- зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків катастрофи Чорнобильської АЕС;
- покращання екологічного стану басейну Дніпра та якості питної води;
- покращання екологічного стану у містах та промислових центрах Донецько-Дніпровського регіону;
- відновлення екологічного стану річок і боліт Поліського регіону;
- запобігання забрудненню Чорного і Азовського морів;
- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті і в житлово-комунальному господарстві;
- формування раціональної системи природокористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки.
Визначені пріоритети передбачають виконання таких завдань:
- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;
- захист атмосферного повітря від забруднення;
- захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження, деградації і нераціонального використання;
- знешкодження, утилізація, захоронения промислових та побутових відходів;
- захист підземних вод від забруднення;
- зменшення та припинення скидання забруднених стічних вод у водойми;
- створення державної системи моніторингу навколишнього середовища;
- створення єдиної системи екологічної безпеки і виховання та інші.
Національна програма охорони навколишнього середовища і раціонального використання природник ресурсів формується з окремих міждержавних, державних, галузевих, регіональних та місцевих програм, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів на відповідних рівнях.