Згідно із Земельним кодексом України «моніторинг земель являє собою систему спостереження за станом земельного фонду, в тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів». Ця система є складовою державної системи моніторингу довкілля (далі – система моніторингу), яка Постановою КМ України від 30.03.1998р. № 391 «Положення про державну систему моніторингу довкілля» визначена як система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури, сумісною з аналогічними системами інших країн. Пріоритетами її функціонування є: захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.
Основні завдання суб’єктів системи моніторингу полягають у реалізації таких завдань:
- довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;
- аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;
- інформаційно-аналітичне підтримання прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
- інформаційне обслуговування органів державної влади та місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.
Аналіз цих завдань свідчить, що тільки перше з них забезпечує можливість реалізації всіх інших. З цього випливає актуальність розробки і впровадження сучасних методів спостережень кількісних і якісних характеристик земель, які використовують при бонітуванні ґрунтів, економічних і грошових оцінках земель. Саме до таких методів слід віднести технології ДЗЗ, головні достоїнства яких полягають у:
- високій оглядовості, можливості отримання миттєвої інформації про великі території;
- можливості переходу від дискретної картини значень показників стану навколишнього середовища в окремих пунктах території до безперервної картини просторового розподілу показників;
- можливості отримання інформації у важкодоступних місцях;
- високому рівні генералізації інформації.
У пропонованій читачеві монографії розглянуто особливості застосування методів ДЗЗ для вирішення завдань моніторингу забруднення земель техногенним пилом, що є однією з форм їх деградації.