Тема 7. Метод розсади в овочівництві

Мета:

вивчити типи культиваційних споруд, де вирощують розсаду для відкритого ґрунту, навчитись проводити розрахунки потреби господарства у розсаді, парниках (плівкових теплицях), біопаливі і ґрунтосумішах для вирощування овочевих культур.

Матеріальне забезпечення:

таблиці, підручники, довідники, калькулятори.

Завдання 1.

Вивчити особливості вирощування розсади та навчитись розраховувати потреби розсади овочевих культур.

Для раціонального використання закритого ґрунту і одержання високоякісної розсади застосовують науково обґрунтовану технологію з урахуванням термінів вирощування, віку розсади та площі її живлення.

Розсадою називають молоді, вирощені для висаджування на постійне місце рослини, які ще не розпочали формувати продуктові органи.

Метод розсади – спосіб вирощування, за якого рослини спочатку ростуть у спеціально пристосованому для цього місці (теплиці, парнику, розсаднику, ділянці відкритого ґрунту) з наступним пересаджуванням у поле чи споруду закритого ґрунту, де вони продовжують рости, розвиватися і формувати врожай.

Розсаду вирощують двома способами – безпосереднім висіванням у ґрунт парника, теплиці чи розсадника, або сівбою накільченого насіння у поживні горщечки або кубики, касети. За безпосередньої сівби у ґрунт рослини вирощують спочатку загущено (сіянці) з наступним пікіруванням (пересаджуванням), або розріджено (без пікірування). Загущена сівба називається шкілкою сіянців.

Пікірування розсади дає можливість раціональніше використовувати площу закритого ґрунту, економніше витрачати насіння, мати більш вирівняну розсаду з добре розвиненою кореневою системою (рис. 7.1). Пікірування досить трудомісткий процес, тому здебільшого пікірують розсаду ранньої капусти, цвітної капусти, помідорів, перцю. Хоча останнім часом розсаду перцю не рекомендують пікірувати, так як вона погано приживається.

Розсаду, яка гірше приживається (огірка, кавуна, дині, баклажана) вирощують в горщечках, або касетах без пікірування. Сіянці вирощують в ящиках, висіваючи насіння на глибину до 2 см з шириною міжрядь 3-4 см. Пікірують сіянці у фазі сім’ядольних листочків, або на початку утворення першого справжнього листка.

Під час пікірування кінець стрижневого корінця прищипують, внаслідок чого бічні корені розгалужуються. Потім сіянці висаджують, заглиблюючи до сім’ядоль, злегка ущільнюють біля них ґрунт і поливають. Це сприяє швидкому утворенню додаткових коренів.

Розсаду для масового висаджування здебільшого вирощують без пікірування. Насіння висівають з нормою висіву, у 2-3 рази меншою, ніж для сіянців. З появою першого справжнього листка посіви проріджують.

Потрібну кількість розсади для відкритого ґрунту визначають з урахуванням відповідної схеми розміщення і кількості рослин на 1 га. Схеми розміщення рослин і їхньої площі живлення у відкритому ґрунті залежать від біологічних особливостей овочевої культури, групи стиглості, сорту, родючості ґрунту, зрошення, способу збирання врожаю тощо (табл. 7.1).

Плануючи потребу в розсаді враховують страховий фонд для підсаджування. Для розсади в горщечках або у касетах страховий фонд становить 3-5%, а для безгорщечкової – 7-10% від теоретично розрахованої кількості.

Касетний спосіб вирощування розсади є найбільш поширеним у сучасному овочівництві і він дає змогу збільшити її вихід з одиниці площі закритого ґрунту, у 2-3 рази зменшити витрату насіння і ґрунтосуміші, зменшити вік розсади та забезпечити високий ступінь приживання рослин після пересаджування.

Приклад розрахунків потреби розсади овочевих культур

Визначити потребу господарства в розсаді помідора середньостиглого на 5 га поля. Технологічна інформація подана у табл. 7.1.:

1. Площа живлення однієї рослини за схеми висаджування 50+90x25 см становить 1750 см² (0,175 м²)
2. Кількість розсади на 1 га поля (без страхового фонду) становить 57143 шт.



3. Розмір страхового фонду для безгорщечкової розсади 10% (на 1 га) становить:



4. Потреба розсади з врахуванням страхового фонду на 1 га становить 62857 шт./га:

57143 шт./га + 5714 шт./га=62857 шт./га

5. Сумарна потреба господарства в розсаді становить 314285 шт.:

   62857 шт./га х 5 га =314285 шт. =314500 шт.

Отже, для забезпечення 5 га відкритого ґрунту розсадою помідора середньостиглого господарству потрібно виростити, чи закупити її у кількості 314500 шт.

Завдання 2.

Вивчити споруди закритого ґрунту для вирощування розсади овочевих культур та навчитись розраховувати їхню потребу для вирощування необхідної кількості розсади.

Основними типами культиваційних споруд, де вирощують розсаду для відкритого грунту та овочеву продукцію є плівкові теплиці. У деяких невеликих фермерських господарствах ще продовжують використовувати парники.

За конструкцією парники поділяють на одно- і двосхилі. Вони бувають заглибленими або наземними. Наземні парники, в свою чергу, поділяють на стаціонарні і переносні. Для вирощування розсади і ранніх овочів найбільш придатні заглиблені парники. У наземних та двосхилих гірше зберігається тепло, тому їх використовують у більш пізні строки.

Заглиблені парники складаються з котлована, короба і рами. Котлован парників має трапецієподібну форму. Глибина становить 50-70 см. Стандартний парник має 20 рам. Площа парникової рами становить 1,7 м² (17000 см²), корисна площа ґрунту під парниковою рамою становить 1,5 м² (15000 см²).

Для розрахунку потреби площі парників або теплиць для вирощування розсади потрібно враховувати вік розсади, строк сівби насіння і вибирання розсади, площу живлення рослин, вихід розсади з парникової рами чи з 1 м² розсадної теплиці, загальну потребу у розсаді з врахуванням страхового фонду.

Вік розсади визначають кількістю діб від з’явлення сходів до висаджування. Він залежить від біологічних особливостей овочевої культури, умов середовища і технології вирощування. Добре розвинена розсада повинна мати відповідну висоту, міцне стебло з добре розвиненими листками.

Молода розсада після пересаджування швидше в’яне, погано переносить несприятливі умови, а рослини – пізніше плодоносять. Переросла розсада також погано приживається, бо в неї обривається значна частина кореневої системи під час її вибирання, а порівняно велика листкова поверхня витрачає багато води, що також затримує плодоношення. Крім того, з віком рослини розростаються і потребують більшої площі живлення.

Вік розсади і площа живлення рослин наведено в таблиці 7.2.

Календарні терміни сівби насіння для одержання розсади визначають залежно від терміну висаджування у відкритий грунту і її оптимального віку.

Приклад розрахунків потреби господарства в парникових рамах для вирощування розсади овочевих культур:

1. Потреба господарства в парникових рамах за вирощування розсади у парниках помідора середньостиглого в кількості 314500 шт. Технологічна інформація подана у табл. 7.1.
   • Визначаємо кількість сіянців, які можна виростити під однією парниковою рамою до пікірування, якщо одна рослина займає площу 6x1 см=6 см²:

   1,5 м² : 0,0006 м², або 15000 см² : 6 см² = 2500 шт.

   • Розраховуємо кількість парникових рам, необхідних для вирощування 314500 шт. сіянців до пікірування:

   314500 шт. : 2500 шт. = 125,8 рам=126 рам.

   • Визначаємо кількість розсади, яку можна виростити під однією парниковою рамою після пікірування сіянців з площею живлення 8x8 см=64 см²:

   1,5 м² : 0,0064 м², або 15000 см² : 64 см² = 234 шт.

   • Визначаємо кількість парникових рам, необхідних для вирощування 314500 шт. розсади після пікірування сіянців:

   314500 шт. : 234 шт. = 1344 рами = 1360 рам*

   *Заокругленість роблять у бік збільшення до одержання першого числа кратного 20.

   • Розраховуємо кількість парників для забезпечення розсадою помідора на 5 га площі відкритого ґрунту становить 68 парники:

   1360 рами : 20 рам = 68 парники

   Отже, для забезпечення 5 га відкритого ґрунту розсадою помідора середньостиглого господарство має використати 68 парників.

   У разі вирощування розсади у плівкових теплицях, або розсадниках використовують формулу:

   Пт= Пр х П,

   де Пт – площа плівкової теплиці, м² або см²;

   Пр – сумарна потреба господарства в розсаді;

   П – остаточна площа живлення однієї рослини у випадку вирощування без пікірування, або після пікірування, м² або см².

Приклад розрахунків потреби у площі плівкової теплиці для вирощування розсади овочевих культур:

1. Потреба господарства в площі плівкової теплиці за вирощування розсади помідора середньостиглого в кількості 314500 шт.
• Площа живлення однієї рослини розсади помідора середньостиглого після пікірування сіянців становить 64 см²:

8х8 см =64 см².

• Площа плівкової теплиці, яка потрібна для вирощування 314500 шт. розсади помідора становить:

314500 шт. х 64 см² = 20128000 см² = 2012,8 м²=2013 м²

Отже, для забезпечення 5 га відкритого ґрунту розсадою помідора середньостиглого господарство має використати в плівкових теплицях площу 2013 м².

Завдання 3.

Вивчити способи обігріву парників для вирощування розсади овочевих культур та навчитись розраховувати потребу в біопаливі для вирощування необхідної кількості розсади.

Календарні терміни сівби насіння для одержання розсади визначають залежно від строку висаджування у відкритий грунт і оптимального віку розсади.

Вирощуючи розсаду у парниках, важливо враховувати терміни їхнього використання, від чого залежатиме глибина котловану. За термінами використання розрізняють ранні, середні і пізні парники:

• ранні на біологічному або технічному обігріві закладають наприкінці січня – на початку лютого. Глибина котловану 60-80 см
• середні – наприкінці лютого – на початку березня. Глибина 40-60 см
• пізні – наприкінці березня. Глибина – до 40 см

Обігрів парників може бути біологічним, технічним і сонячним.

Суть сонячного полягає в тому, що пряма і розсіяна сонячна радіація надходить у споруди крізь прозору поверхню і там перетворюється у теплову енергію. Одначе, за сонячного обігріву спостерігається досить велика амплітуда коливань температури протягом доби.

Технічний обігрів дає можливість регулювати температуру повітря і ґрунту в спорудах залежно від потреби рослин. Обігрів здійснюють за рахунок використання енергіїї різних видів палива, елекроенергії тощо (ТЕЦ, теплові відходи промислових підприємств). Залежно від джерела теплової енергії технічний обігрів може бути водяним, паровим, електричним або повітряним.

За біологічного обігріву застосовують біопаливо. Органічні речовини, які швидко розігріваються і виділяють велику кількість тепла, називають біопаливом. До них належать: гній (усіх тварин – кінський, овечий, ВРХ, свинячий); побутове сміття; зволожена і загнила солома; відходи деревообробної промисловості (кора, тирса); листки; нерозкладений торф.

Теплотворна здатність окремих видів органічної речовини залежить від інтенсивності процесів бродіння (горіння), вмісту поживних речовин, вологості та повітропроникності.

Найціннішим біопаливом є кінський та овечий гній. Температура його на 7-8 добу після закладання у парники досягає 70-75°C потім швидко знижується до 55°C, а через 45-50 діб – до 30°C цей вид біопалива насамперед треба використовувати під час закладання ранніх парників.

Для визначення потреби господарства в біопаливі використовують формулу:

Пб=1,7 х Бт х Кm х Р,

де Пб – потреба господарства в біопаливі, т;

1,7 – площа парникової рами, м²;

Бт – товщина шару біопалива у парнику, м;

Кm – питома маса 1 м³ біопалива, т;

Р – кількість парникових рам у господарстві, шт.

Приклад розрахунків потреби господарства в біопаливі

Наприклад, потреба господарства в біопаливі за вирощування розсади помідора у кількості 314500 шт. в парникових рамах загальною кількістю 1360 рам становить:

1,7 м² х 0,6 м х 0,8 т х 1360 рам= 1109,76=1110 т*

*Заокругленість проводять до ±10 т

Отже, для забезпечення 5 га відкритого грунту розсадою помідора середньостиглого господарство має використати 1110 т біопалива для закладання його в 1360 парникових рамах.

У розрахунках потреб господарства в біопаливі необхідно звернути увагу на товщину його шару, яка залежить від терміну використання парника. У вищенаведеному прикладі для розрахунку кількості розсади помідора середньостиглого, який вирощувався у середніх парниках із глибиною котлована 40-60 см. Від календарних термінів сівби насіння на розсаду залежить і питома маса біопалива, яке закладають у парник. Для цього використовують довідники для агрономів-овочівників.

Завдання 4.

Вивчити вимоги до ґрунтосуміші для засипки у парники і виготовлення поживних горщечків та навчитись розраховувати їхню потребу для вирощування необхідної кількості розсади.

Потребу в ґрунтосуміші для засипання в парники і виготовлення поживних горщечків розраховують за рекомендаціями, взятими з довідників.

Шар ґрунтосуміші в парниках з біологічним обігрівом, для вирощування сіянців віком до 16-20 діб становить не менше 12-14 см; для вирощування розсади без пікірування від сівби до висаджування розсади у відкритий грунт – 18-25 см; для вирощування рослин в поживних горщечках – 6-8 см.

Під час виготовлення ґрунтосуміші, необхідно дотримуватись основних вимог, а саме: вони повинні містити достатню кількість поживних речовин; мати добру повітропроникність; мати добру вбирну здатність і водостійку структуру; не містити збудників хвороб і шкідників.

Для засипання в парники найчастіше використовують такі ґрунтосуміші, %:

• перегній 30-35 + дернова земля 50 + низинний торф 15-20;
• структурний супісковий чорнозем 60-70 + перегній 30-40;
• структурний суглинковий чорнозем 40 + пісок 20 + перегній 40.

Для збагачення парникової ґрунтосуміші поживними речовинами на 1 м³ рекомендують додавати 2-3 кг суперфосфату, 1-2 кг аміачної селітри, 0,5-1 кг сульфату калію.

З метою покращення гранулометричних властивостей ґрунту в розсадних ґрунтових теплицях перед вирощуванням розсади вносять до 10% піску та розпушуючі матеріали (деревна тирса, січка соломи, торф, перегній) до 30% об’єму поживного шару. Оптимальна товщина такого шару має становити 10-12 см.

Для визначення потреби господарства в ґрунтосумішах за вирощування розсади у парниках використовують формулу:

Пб=1,7 х Гт х Кm х Р,

де Пб – потреба господарства в ґрунтосумішах, т;

1,7 – площа парникової рами, м²;

Гт – товщина шару ґрунтосуміші у парнику, м;

Кm – питома маса 1 м³ ґрунтосуміші, т;

Р – кількість парникових рам у господарстві, шт.

Загальну потребу ґрунтосуміші для виготовлення поживних горщечків визначають на підставі необхідної загальної їхньої кількості та виходу з 1 м³ ґрунтосуміші. Перед виготовленням поживних горщечків чи кубиків потрібно враховувати вихід з 1 м³ грунтосуміші залежно від їхнього розміру, а саме: 4,5х4,5 см – 10000 шт.; 6х6 см – 4500 шт., 8х8 см – 2000 шт., 10х10 см – 1200-1500 шт.

Потребу окремих компонентів ґрунтосуміші визначають відповідно до їхнього рекомендованого пропорційного складу.

Щодо потреби у мінеральних добривах для підготовки ґрунтосуміші, то її визначають за довідковими даними.

Приклад розрахунків потреби господарства в ґрунтосумішах

Потреба господарства в ґрунтосуміші за вирощування розсади помідора у кількості 314500 шт. в парникових рамах загальною кількістю 1360 рам:

1,7 м² х 0,2 м х 1,0 т х 1360 рам= 462,4=463 т*

*Заокругленість проводять до ±10 т

Отже, для забезпечення 5 га відкритого грунту розсадою помідора середньостиглого господарство має використати 463 т грунтосуміші для закладання в 1360 парникових рам.

Питома маса ґрунтосуміші, яке закладається в парник визначають за довідковими даними.

Приклад розрахунків потреби господарства в ґрунтосумішах для виготовлення поживних горщечків

Потреба господарства в ґрунтосуміші для виготовлення поживних горщечків за вирощування розсади помідора у кількості 314500 шт.:

1. За вирощування помідора в горщечках розміром 8х8 см, їхній вихід з 1 м³ ґрунтосуміші становить 2000 шт.
2. Загальна потреба ґрунтосуміші для виготовлення поживних горщечків за вирощування розсади помідора у кількості 314500 шт. становить: 314500 шт.рослин/2000 шт.= 157,25=158 м³ грунтосуміші.

Отже, з метою забезпечення 5 га відкритого грунту розсадою помідора середньостиглого господарство має використати 158 м³ ґрунтосуміші для виготовлення поживних горщечків у кількості 314500 шт.

Завдання для самостійного опрацювання:

Виконати розрахунки, які забезпечать вирощування і реалізацію в період з 25 травня до 15 червня 200 т товарної продукції ранньостиглих сортів капусти білоголової. Врахувати, що її середня врожайність за останні 3-5 років становила 25 т/га.

Порядок виконання:

1. Визначити площу відкритого ґрунту, виходячи з рівня середньої врожайності і кількості товарної продукції, яку господарство зобов’язалось виростити відповідно до укладеного контракту.
2. Визначити необхідну кількість розсади для 100% забезпечення нею попередньо визначеної площі.
3. Визначити потрібне для господарства число парникових рам і парників, для вирощування попередньо розрахованої кількості розсади.
4. Визначити потреби господарства у біопаливі та ґрунтосумішки, необхідних для забезпечення визначеної кількості культиваційних споруд.

Контрольні завдання.

За індивідуальним завданням розрахувати потребу господарства в розсаді для 100% забезпечення нею попередньо визначеної площі; площу культиваційних споруд для її вирощування, об’єм біопалива та грунтосуміші для засипки в парники.

Контрольні запитання для самоперевірки знань до теми 7:

1. Що таке метод розсади?
2. Назвати способи вирощування розсади овочевих культур?
3. Що таке пікірування і для яких цілей проводять?
4. Назвати оптимальний вік розсади овочевих рослин і необхідну площу живлення для рослин розсадного віку.
5. Назвати недоліки молодої і перерослої розсади.
6. Від яких умов залежать площі живлення сіянців і розсади після пікірування чи проріджування?
7. В яких культиваційних спорудах вирощують розсаду овочевих культур?
8. Назвати конструкції парників?
9. Які парники є за строками використання?
10. Назвати переваги і недоліки способу вирощування розсади в касетах і кубиках.
11. Який обігрів використовують для парників?
12. Що таке біопалива? Назвати види біопалива.
13. Від чого залежить потреба у біопаливі за вирощування розсади овочевих рослин у парниках?
14. Назвати компоненти ґрунтосуміші для засипки в парники, виготовлення горщечків і заповнення касет.