Родина Гарбузові

Мета:

ознайомлення з походженням, внутрішньовидовою класифікацією; ботанічною характеристикою та біологічними особливостями овочевих рослин огірка, кабачка, патисона; сортимент.

Матеріальне забезпечення:

свіжі зразки видів і сортів, макети, стенди, рисунки, слайди.

9.2.1. Огірок посівний

Завдання 1.

Вивчити походження та класифікацію огірка.

Рід налічує близько 30 видів, поширених в теплих країнах земної кулі. Походить з тропічних і субтропічних районів північної Індії, де ще й зараз в передгір’ї Гімалаїв можна знайти велике різноманіття дикого родича огірка з дуже гіркими плодами – Огірок Хардвіка (C. sativus subsp. agrestis Gab.), який має імунітет проти хвороб, особливо борошнистої роси.

Вважається, що до Європи огірок проникнув завдяки завоюванням стародавніми греками південно-західної Азії. Широкого розповсюдження в Європі огірок досягнув лише в XVI ст., коли огіркова грядка перед будинком стала символом сімейного благополуччя.

До України огірок потрапив, швидше всього, через Крим, із Західної Азії. І хоча перші вітчизняні згадки про огірок відносяться тільки до XVI ст., за даними істориків, огірок був відомий на Русі ще до IX ст. Цар Петро I видав указ про вирощування огірків, однак вже до того моменту він був звичною стравою на столах простих людей. Мандрівники із Західної Європи відмічали, що огірки на Русі «розводяться в неймовірній кількості», і не могли зрозуміти, чому вони ростуть тут кращі, ніж в Європі.

В Україні представники цього виду трапляються лише в культурі. Одна з найпоширеніших городніх культур, яка має дуже багато сортів. Нестиглі плоди огірка є цінним продуктом харчування. Їх споживають як в свіжому, так і в консервованому вигляді, широко використовують і для соління.

В Україні сформувався історичний «огірковий» центр в Ніжині з найкращими засолювальними властивостями, які стали відомими і популярними у всьому світі. На честь цього чудового овочу у центрі Ніжину поставили пам’ятник огірку, який став візиткою міста і торговою маркою.

Ботаніки в роді Cucumis описують майже 40 видів, серед яких три культурних: огірок – C. sativus L., диня – C. melo L. і ангурія – C. anguria L. Огірок з іншими видами роду не схрещується, лише після використання регуляторів росту рослин інколи зав’язуються поодинокі насінини між огірком і динею та огірком й ангурією (африканським огірком). Аналогічно веде себе диня, зате ангурія порівняно добре схрещується з багатьма видами.

Завдання 2.

Вивчити ботанічну характеристику огірка посівного.

Огірок посівний (Cucumis sativus L.)відноситься до однорічних, однодомних, роздільностатевих овочевих культур.

Коренева система – стрижнева, сильно розгалужена, основна маса коренів розташована в орному шарі грунту, а окремі корені можуть проникати на глибину до 1 м (рис. 9.2.1).

Рис. 9.2.1.Коренева система огірка посівного

Стебло шорстковолосисте, до 3 м завдовжки, лежаче або лазяче за допомогою простих вусиків. Опушення стебла, черешків і листків густе (інколи майже відсутнє) і шорстке. Довжина головного стебла і кількість пагонів залежить від сортових особливостей й умов вирощування.

Листки – серцеподібної, 3-5-лопатеві, з гострими лопатями, шорстковолосисті, 5 – 15 см завдовжки, лопаті їх нерівномірно зубчасті.

Квітки перехреснозапильні. На рослині є чоловічі і жіночі, інколи гермафродитні (рис. 9.2.2.).

Рис. 9.2.2.Квітки огірка посівного: а) чоловічі; б) жіночі; в) гермафродитні

Жіночі розташовані здебільшого по одній в пазусі листків (хоча уже створені гібриди з суцвіттями), мають маточку з приймочкою і добре помітну, навіть у молодих бутонів нижню зав’язь. Віночок розсічений на п’ять долей жовтого кольору. Тичинок п’ять, з них – чотири попарно зрослися між собою, а одна – вільна.

Чоловічі квітки зібрані в пазухах листків у суцвітті (щиток), мають п’ять тичинок, рудиментарні залишки маточки без зав’язі. Двостатеві квітки розташовані по три-чотири в пазусі листка, іноді з чоловічими, мають тичинки, маточку з приймочкою, напівнижню або нижню зав’язь (рис. 9.2.3.). У жіночих квітках зав’язь буває еліпсоподібна або овальна, у двостатевих – зрізано еліпсоподібна з широким квітколожем (характерними чалмоподібними плодами).

Рис. 9.2.3.Плоди гермафродитної форми огірка

Цвітіння у скоростиглих сортів огірка розпочинається через 30-35 діб після з’явлення сходів одночасно, як жіночих, так і чоловічих квіток. У пізньостиглих сортів на головному стеблі зацвітають чоловічі квітки, а пізніше на бокових пагонах – жіночі. Через 40-45 діб після запліднення зав’язі настає біологічна стиглість плода.

Плід – багатонасінна ягода (зеленець) з різною формою, розміром, забарвленням, характером опушення (рис. 9.2.4.). Опушення можу бути простим, якщо волоски відростають від поверхні плоду, і складним, якщо на поверхні утвориться бугорок, на якому відростають волоски. Забарвлення волосків може бути білим, бурим (коричневим), або чорним. Вважається, що плоди, придатні для засолення, повинні мати чорне складне опушення.

Насіння жовтувато-біле, плескате, продовгасте, яйцеподібне з гострими краями. Схожість зберігається впродовж 6 - 8 років. Маса 1000 насінин – від 16 до 25 г.

Рис. 9.2.4.Форма плодів огірка посівного

Завдання 3.

Вивчити біологічні особливості огірка посівного.

Вимоги до тепла. Рослини тепловимогливі. Насіння проростає за температури 12-13°C. Оптимальною для розвитку рослин є температура 25-30°C. Після зниження температури до 10 оС ріст їх припиняється. Особливо несприятливі для рослин огірка різкі перепади температури повітря. З початком плодоношення вона не повинна бути нижчою +20°C, а за температури +38°C плодоношення припиняється.

Вимоги до вологи. Огірок дуже вимогливий до вологості ґрунту і повітря. Це пояснюється тим, що коренева система огірків малорозвинена, має слабку всмоктуючу здатність, а надземна частина, навпаки, має велику вегетативну масу і випаровує багато води. Особливо сприяє розвитку рослин підвищена відносна вологість повітря, яка пов’язана з високою температурою. Огірки погано ростуть як у суху жарку погоду, так і у вологу холодну погоду. Повітряна посуха під час цвітіння й зав’язування плодів негативно впливає на запилення квіток, знижує врожайність і їхню товарність.

Оптимальна відносна вологість повітря для огірків 80-90 %. Критичні періоди у вологозабезпеченості огірка бувають після утворення 2-3 листків і під час плодоношення.

Вимоги до світла. Рослини помірно вимогливі до інтенсивності освітлення, належать до короткого світлового дня. Однією з важливих біологічних особливостей огірка є те, що у більшості поширених сортів і гібридів близько 80 % жіночих квіток розміщені на бічних пагонах, а чоловічі – на основному пагоні. Крім того, на співвідношення чоловічих і жіночих квіток на рослинах впливає тривалість денного освітлення. Якщо рослини загущені, розвивається, як правило, основний пагін з чоловічими квітками „пустоцвітами”, бічні пагони ростуть погано, що негативно впливає на врожайність. Огірок добре плодоносить тільки на відкритих, освітлених ділянках.

Вимоги до ґрунту. Добре ростуть на легкосуглинкових чорноземах. Важкі глинисті, холодні та солонцюваті і кислі ґрунти непридатні для вирощування огірка.

Вимоги до поживних речовин. Рослини огірка виносять з ґрунту порівняно мало поживних речовин. Розсада більше засвоює азоту і фосфору, з ростом бічних пагонів підвищується засвоєння калію і фосфору, а у період плодоношення витрачається більше калію.

На ріст і плодоношення позитивно впливає внесення свіжих органічних добрив. Ґрунт, при цьому, збагачується поживними речовинами, а надґрунтове повітря – на CO₂. Внесення свіжого гною також підвищує температуру верхнього шару ґрунту. Досить ефективно впливає на врожайність огірка й одночасне внесення органічних і мінеральних добрив.

Завдання 4.

Вивчити основні сортові ознаки огірка посівного.

Стебло більшості сортів огірка повзуче, розгалужене, п’ятигранне, борознисте з шорстким опушенням, довжина 0,6-2,0 м: коротке (до 60 см), середнє (60-150 см), довге (більше 150 см).

Довжина головного стебла досягає до 250 см. Під час росту стебло розгалужується, утворюючи до 10 пагонів першого порядку, на яких можуть утворюватися пагони другого порядку. Скоростиглість залежить від здатності сорту плодоносити на пагонах різних порядків. Скоростиглі сорти і гетерозисні гібриди плодоносять на головному стеблі та пагонах першого порядку, тоді як пізньостиглі – на пагонах другого-третього порядку.

Важливою особливістю стеблає здатність утворювати додаткові корені у міжвузлях. Для цього рослини злегка підгортають, що підвищує стійкість проти вітру, сприяє додатковому засвоєнню поживних речовин і збільшує врожайність.

Ступінь галуження стебла: слабка (1-4 бокових пагона), середня (5-8 пагонів) і сильна (більше 8).

Плід огірка – несправжня ягода (гарбузина) з 3-5 насінними камерами, які залежно від сорту розрізняють за формою, розміром, масою, забарвленням і характером опушення.

Форма плода – ця сортова особливість варіює від округлої до видовжено-циліндричної (рис. 9.2.5.).

Довжина плода коливається від 5 до 70 см і більше, маса 40-3000 г.

Забарвлення плода: від світло-зеленого до темно-зеленого. У сортів з білими шипами зеленець здебільшого зелений з синюватим відтінком. Забарвлення – від молочно-білого до темно-зеленого.

Поверхня зеленця: великогорбкувата, дрібногорбкувата, гладенька.

Рис. 9.2.5.Форма зеленця огірка: 1–округла; 2–чалмоподібна; 3–обернено-яйцеподібна; 4–яйцеподібна; 5–овальна; 6–веретеноподібна; 7–видовжено-овальна; 8–циліндрична

Характер розміщення шипів: простий (так звана “кропивка”), складний та змішаний (рис. 9.2.6.). За простого – шипи відростають на гладенькій поверхні плоду, за складного – тільки в центрі горбочків і змішаному – на горбочках та між ними. Характерною ознакою сортів з великогорбкуватими плодами є наявність на горбках волосків складного опушення.

Рис. 9.2.6.Характер розміщення шипів на поверхні плоду огірка: 1–простий; 2–складний; 3–змішаний

Забарвлення типів: біле, чорне та коричневе. Огірки з чорними шипами вирощують лише у відкритому ґрунті. Ці огірки, як правило короткоплідні та належать до групи ранньостиглих. Забарвлення опушення можна встановити лише на 4-5 день після запилення, так як на зав’язі воно безбарвне. У сортів з білими шипами зеленець здебільшого зелений з синюватим відтінком.

Наявність витягнутої основи плода: є або відсутнє. За його наявності (здебільшого у тепличних сортів і гібридів з довгими плодами) шийка плоду може бути гладенькою або ребристою.

Візерунок на верхівці зеленця: у вигляді чітких або розпливчастих смужок (різної довжини), без смужок (суцільне забарвлення), а також з білими цятками. Інколи у деяких сортів є біла пляма.

Форма поперечного перерізу зеленця: округла, округлотригранна, тригранна (рис. 9.2.7.).

Рис. 9.2.7.Форма поперечного перерізу плодів огірка посівного

Забарвлення насінника: у сортів з чорними і коричневими шипами – від світло-жовтого до темно-коричневого; у сортів з білими шипами – біле і біло-зеленувате.

Характер візерунка на поверхні насінника: без візерунка, дрібні елементи сітки, велика сітка, дрібна сітка, сітка з повздовжніми розривами, групова сітка (рис. 9.2.9.). На характер сітки насінників огірка впливають умови зовнішнього середовища. Так, за посушливих умов росту, сітка може бути неповною або взагалі відсутня.

Рис. 9.2.8.Характер візерунка на поверхні насінника огірка: 1–дрібні елементи сітки; 2–крупні елементи сітки (продовжні тріщини); 3–дрібноплямиста сітка; 4–великоплямиста сітка; 5–дрібні і великі елементи сітки; 6–луската сітка; 7–подвійна сітка; 8–черепахоподібна сітка; 9–великоплямиста сітка з поздовжніми тріщинами

За строками надходження товарної продукції сорти поділяють на ранньостиглі (від сходів до першого збору врожаю – 40-45 діб), середньостиглі (46-50 діб) і пізньостиглі (понад 50 діб). Для отримання свіжих огірків із відкритого ґрунту у вигляді овочевого конвеєра протягом тривалого періоду, в господарстві необхідно вирощувати: скоростиглих сортів і гібридів – 15-20 %, а середньо- і пізньостиглих – 80-85 %.

Завдання 5.

Сучасний стан сортового різноманіття огірка посівного.

Перші сорти-популяції огірка в Україні з’явились на окраїнах Ніжина ще на початку XVII ст., куди їх привезли греки – торговці. Під впливом клімату, ґрунтів і народної селекції на засолювальні якості сформувалась цінна популяція, з якої взяли початок сорти Ніжинського сортотипу Ніжинський місцевий та Ніжинський 12.

Відомими сортами Ніжинського соротипу в Україні є Гейм, Джерело, Лялюк, Ніжинський 12, Сєвєрянін, Трой; гетерозисні гібриди F₁ – Галіт, Криниця, Ксана, Водограй, Слобожанський, Самородок, Смак, Сувенір, Шебелинський, Водограй, Льоша.

Сучасною тенденцією у технологіях вирощування огірка є збільшення врожайності за рахунок впровадження партенокарпічних гетерозисних гібридів, які забезпечують вищу врожайність (залежно від умов вирощування прибавка до урожаю сягає 20-40 %), відрізняються раннім плодоношенням, високою стійкістю проти хвороб. Популярність партенокарпічних гібридів зумовлена відсутністю гіркоти в плодах, зеленець довго не жовтіє, рослини більш тіньовитривалі, тому можуть вирощуватись із більшою густотою, що веде до формування більшої урожайності. Причому, останнім часом ці гібриди стали популярними як у захищеному, так і відкритому ґрунті.

Відомі консервні компанії все більше використовують партенокарпічні гетерозисні гібриди Кріспіна F₁, Сатіна F₁, Пасадена F₁, Пасамонте F₁, Марінда F₁, Наташа F₁, Афіна F₁, Престо F₁, Караоке F₁, Компоніст F₁, плоди яких однорідні, помірно шипуваті, добре транспортуються. Крім того, гібриди стійкі проти пероноспорозу, кладіоспоріозу, вірусу огіркової мозаїки та стресових умов вирощування. За дотримання необхідних агротехнічних умов урожайність корнішонів становить не менше 55-60 т/га.

Для захищеного ґрунту найбільш відомими є Анджеліна F₁, Кріспіна F₁ (Нунемс Заден), Самба F₁ (Енза Заден) – великогорбкуваті для одержання корнішона; Баккара F₁, Фламінго F₁, Ісатіс F₁, Аламір F₁ (Нунемс Заден), Тристан F₁ (Енза Заден), Дельтастар F₁, Вентура F₁, Медіа F₁ (Рійк Цваан) – з довгими гладенькими плодами.

Зараз на ринку представлений широкий асортимент гібридів і сортів огірка. Тому, підбираючи сорт чи гібрид огірка, потрібно звертати увагу, чи він бджолозапильнийч, чи партенокарпічний. Для закритого ґрунту краще підходять партенокарпічні гібриди, оскільки їхній урожай не залежить від комах-запилювачів. Під тимчасовими плівковими укриттями й у відкритому ґрунті з однаковим успіхом можна вирощувати, як партенокарпічні, так і бджолозапильні сорти і гібриди. Крім того, виробник повинен чітко знати, що сорти огірка призначені для вирощування у відкритому ґрунті, можуть бути придатними й у закритому. Однак не всі тепличні сорти ростуть в «спартанських» умовах відкритого ґрунту. Для цих умов необхідно підбирати сорти і гібриди, які добре адаптовані до певних умов вирощування.

Контрольні завдання:

Описати сорти і гібриди огірка посівного за наведеною формою:

9.2.2. Кабачок і патисон

Завдання 6.

Вивчити походження, біологічні особливості та сортимент кабачка і патисона.

Кабачок і патисон – це різновидності гарбуза звичайного підвиду кущового. Хоча зараз поширеним став і кабачок макаронний, який споживають стиглим. Вживають у недостиглому вигляді як овочі. Це досить популярні культури серед виробників, інтерес до яких, особливо кабачка зростає щорічно. Головні переваги їхні – це високі дієтичні й лікувальні властивості.

Кабачок (Cucurbita pepo var. giraumons Duch.) має плоди циліндричні, білого, жовтого та зеленого забарвлення. М’якуш після достигання насіння білий, прісний.

Серед гарбузових кабачок найбільш холодостійка, але все ж тепловимоглива рослина. Для оптимального росту і розвитку необхідна температура вище 16°C. Плоди кабачки придатні для вживання через 10 діб після запліднення зав’язі.

Переваги кабачка серед інших культур родини Гарбузові полягає у високій урожайності та харчовій цінності. Плоди кабачка бідніші за гарбуз цукрами, але багатші мінеральними солями. Вуглеводи кабачка легко засвоюються організмом людини і швидко перетравлюються завдяки гармонійному поєднанню вітамінів, білків, ферментів. Тому, ця овочева культура користується попитом в Україні, сортимент якої зростає щорічно.

Поширені білоплідні сорти і гібриди: Аспірант, Одеські 52, Чаклун (Україна); Іскандер F₁, Кавілі F₁, Нефріт F₁, Таміно F₁ (Нідерланди).

Сортимент кабачка поповнюється сортотипом цуккіні. Ця різновидність походить з Італії. В європейських країнах вона широко розповсюджена. Відношення довжини плоду до ширини у ціккіні більше, ніж у кабачка. Плоди характеризуються інтенсивно-зеленим, смугастим або золотистим забарвленням. Смакові та дієтичні їхні якості високі, містять більше цукрів, сухої речовини і вітаміну С, порівняно із білоплідними сортами. У них містяться специфічний фермент пептон, який здатний переводити білок в розчинну форму, що дуже важливо для людей з хворобами печінки. Вміст інсуліноподібних речовин у вітчизняних сортах Аеронавт, Золотинка, Світозар, Скворушка, Цукеша робить їх плоди незамінними для харчування хворих із цукровим діабетом.

Патисон (Cucurbita pepo var. melopepo (L.) Filov) має сильно сплюснуті плоди, від дископодібних до тарілкоподібних, білі, оранжеві, темно-зелені. М’якуш в біологічній стиглості білий, прісний.

Патисон порівняно менш популярна овочева культура в Україні. Це пояснюється нижчою урожайністю та більшою вибагливістю до умов вирощування, що впливає на меншу кількість сортів. Поширені сорти: Білі 13, Оранжеві, Махахіт, Перлинка, Сашенька (Україна).

Контрольні завдання:

Описати рослини кабачка і патисона за наведеною формою:

Контрольні запитання для самоперевірки знань до підрозділу 9.2:

1. Вкажіть центр походження огірка посівного.
2. Яка оптимальна концентрація диоксиду карбону (CO₂) в повітрі для рослин огірка?
3. До яких рослин за вимогливістю до світлового режиму відноситься огірок?
4. Яка оптимальна денна температура повітря для росту і розвитку рослин огірка?
5. Яка оптимальна відносна вологість повітря в період плодоношення огірка?
6. Як називається плід огірка?
7. Яка оптимальна нічна температура повітря для росту і розвитку рослин огірка?
8. Вкажіть оптимальну вологість ґрунту для рослин огірка.
9. Вкажіть латинську назву огірка.
10. Що таке партенокарпія?
11. За якої стиглості збирають урожай кабачка?