Удобрение овощных культур

Вплив факторів навколишнього середовища на ріст і розвиток рослин овочевих культур
• Тепловий режим
• Світловий режим
• Повітряно-газовий режим
• Водний режим
• Вимоги овочевих культур до вмісту в ґрунті поживних речовин
• Удобрення овочевих культур
• Вирощування овочевих культур в екстремальних умовах

Овочеві культури, як уже зазначалося, виносять з ґрунту багато поживних речовин і помітно знижують родючість його, якщо під них не вносити добрив. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив. Найбільш ефективні органічні добрива на опідзолених середньо- і важкосуглинкових ґрунтах у зоні достатнього зволоження. За даними ІОБ УААН, у Лівобережному Лісостепу при внесенні 60 т/га гною і 29 ц/га мінеральних добрив на чорноземі малогумусному вилугуваному в умовах зрошення в середньому за 4 роки врожайність овочевих культур за одну ротацію збільшилася на 419 ц/га. На внесення органічних добрив найбільше реагують капуста, огірок, цибуля, часник, помідор, баклажан, перець. Під цибулю, перець, баклажан і цвітну капусту з органічних добрив слід вносити перегній, під інші — напівперепрілий гній або торфокомпости.

Внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у ґрунті і збагачує приземний шар повітря на вуглекислий газ. Під овочеві культури вносять такі органічні добрива: гній, перегній, пташиний послід, торфокомпости, гноївку. Різні види органічних добрив характеризуються неоднаковим вмістом поживних речовин (табл. 1).

Гній і торфогнойові компости вносять здебільшого під зяблеву оранку і лише на ґрунтах, які запливають, навесні під переорювання зябу. Під огірок і капусту в південних областях його вносять із розрахунку 20—40, а в західних — 40—60 т/га. Перегній і пташиний послід доцільніше вносити під культивацію: перегною — 20—40 т/га, залежно від зони вирощування, а пташиного посліду — 4—5 т/га. Гноївку використовують переважно для виготовлення компостів. У ґрунт її вносять у таких же дозах, як і пташиний послід.

Мінеральні добрива застосовують під усі овочеві культури. Приріст урожаю від них при достатньому зволоженні ґрунту досить високий. Так, У дослідах ІОБ УААН при внесенні на чорноземі малогумусному повного мінерального добрива (N₁₂₀P₁₂₀K₉₀) при зрошенні приріст урожаю пізньої капусти становив 231, а на темно-сірому опідзоленому ґрунті (N₁₈₀P₁₈₀K₁₈₀) без зрошення — 238 ц/га.

Усі види азотних добрив найдоцільніше вносити безпосередньо в ґрунт (особливо рідкі). Фосфатшлак і фосфоритне борошно ефективніше вносити на кислих і слабокислих ґрунтах восени під зяблеву оранку, рідше — під культивацію. З калійних добрив краще вносити сульфат калію і калімагнезію. Цінним калійним добривом є попіл, який містить 15—20% калію, 5% фосфору і 6—9% кальцію. Застосовують також складні добрива: нітроамофос, карбоамофос, карбоамофоску, амофос, діамонійфосфат, метафосфат калію, калійну селітру, нітрофоску. Мікродобрива (борну кислоту, буру, бормагнієве добриво, молібденовокислий амоній, сірчанокислий марганець тощо) використовують під овочеві культури в незначних нормах. Найкраще вони діють при застосуванні хелатних форм з внесенням шляхом фертигації при краплинному зрошенні.

При вирощуванні овочів слід дотримуватися рекомендованих норм внесення мінеральних добрив. Підвищення норми азотних добрив призводить до нагромадження в овочевій продукції нітратів і нітритів. Так у вегетаційних дослідах із редькою при внесенні азоту з розрахунку 300 мг/кг сухого ґрунту коренеплоди нагромадили їх 1700 мг/кг (норма — 1200мг/кг). Внесення подвійної норми азоту (N₂₄₀P₁₂₀K₁₂₀) під пізню капусту підвищило вміст нітратів у продукції до 1130 мг/кг (норма — 500 мг/кг). Вирощування картоплі на азотному фоні (760 кг/га) при дефіциті вологи підвищило в бульбах вміст нітратів до 370 мг/кг (при оптимальній кількості їх було 80 мг/кг). Значна кількість нітратів нагромаджується в овочах, вирощених на багатих на органічну речовину ґрунтах у спорудах закритого ґрунту.

Нагромадження нітратів в овочевій продукції значною мірою залежить і від форми застосовуваних азотних добрив. Внесення нітратних добрив підвищує їх вміст більше, ніж амідних. Так, при внесенні натрієвої селітри порівняно з сульфатом амонію концентрація нітратів у капусті білоголовій підвищилась на 30%. Незбалансоване азотне живлення також призводить до збільшення вмісту нітратів. Найбільше їх нагромаджується в зеленних культурах і буряку столовому. Це спостерігається і на ґрунтах, бідних на мікроелементи (молібден, залізо, мідь, марганець, бор, сірка).

Підвищення вмісту радіонуклідів і важких металів в овочах спостерігається при вирощуванні їх біля центральних шосейних і залізничних доріг. Тому овочеві культури треба вирощувати на відстані не менш, як 300—500 м від них. Велика кількість радіонуклідів накопичується у забруднених зонах на торфовищах.

Коефіцієнт використання овочевими культурами елементів живлення з ґрунту і добрив наведено в таблиці 2.

На основі даних про вміст поживних речовин у ґрунті, коефіцієнта використання і виносу поживних речовин визначають потребу в добривах на запланований урожай. Розрахунок норм внесення добрив на запланований урожай наведено в таблиці 3.

Норми мінеральних добрив із розрахунку на запланований урожай визначають за формулою:

де Д — норма добрива, ц/га; В — винос елементів живлення з запланованим урожаєм основної та побічної продукції, кг/га; П — вміст у ґрунті доступних поживних речовин, кг/га; К_Г — коефіцієнт використання поживних речовин ґрунту,%; К_Д — коефіцієнт використання елементів живлення добрив,%; С — вміст у добривах діючої речовини,%.

Якщо розрахунок роблять на діючу речовину (кг/га), у наведеній вище формулі не беруть до уваги вміст діючої речовини в добриві. Якщо під культуру вносять органічні добрива, то дозу мінеральних добрив розраховують за формулою:

де Д — доза добрива, ц/га; В — винос елементів живлення, кг/га; П — вміст у ґрунті доступних поживних речовин, кг/га; К_Г — коефіцієнт використання поживних речовин ґрунту,%; Н — кількість поживних речовин, які вносять з органічними добривами, кг/га; К₀ — коефіцієнт використання елементів живлення з органічного добрива,%; К_М — коефіцієнт використання елементів живлення з мінерального добрива; С — вміст у добриві діючої речовини,%. Приклад розрахунків необхідної кількості добрив наведено в таблиці 3.

Якщо розрахунків норм мінеральних і органічних добрив не зроблено, користуються рекомендованими нормами мінеральних добрив з урахуванням агрохімічних показників ґрунтів. Ці норми залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті уточнюють, користуючись поправочними коефіцієнтами.

За одиницю беруть норму, рекомендовану для даного виду ґрунту із середнім вмістом фосфору і калію. На ґрунтах із високим вмістом цих елементів норми добрив зменшують (множать на коефіцієнт 0,7), а з низьким — збільшують в 1,4 рази. Норму внесення азотних добрив при розміщенні культур по пласту багаторічних трав зменшують на 33—50%.

Ефективність використання органічних і мінеральних добрив визначають за умовно чистим доходом і рентабельністю. Умовно чистий доход розраховують за формулою:

де Д — умовно чистий доход, грн; С — вартість додаткової продукції, одержаної за рахунок добрив, грн; А_Д — затрати на придбання і транспортування добрив, грн; А_В.Н. — затрати на підготовку і внесення добрив, грн; А_Д.П. — затрати на збирання і транспортування додаткової продукції, грн; В — тривалість дії добрив, років.

Рентабельність застосування добрив у господарстві (Р) визначають у процентах за формулою:

Строки та способи внесення добрив. Ефективність використання добрив, їх вплив на ріст, розвиток і врожайність рослин значною мірою залежать від строків і способів внесення. Добрива вносять під основний обробіток ґрунту, перед висіванням насіння або висаджуванням розсади, в рядки під час сівби та в період вегетації (підживлення).

У південних і центральних районах органічні добрива і до 60—65% загальної потреби мінеральних вносять восени під зяблеву оранку або культивацію. Восени вносять здебільшого фосфорно-калійні добрива і лише частково (до 50%) — азотні. Решту азотних добрив використовують під передпосівну культивацію. На зрошуваних землях із мінеральних добрив восени вносять 50—70% фосфорно-калійних, а решту — під передпосівну культивацію, в рядки і підживлення. У лісостепових районах на суглинкових і глинистих ґрунтах мінеральні добрива доцільно вносити під зяблеву оранку. В західних областях і на Поліссі восени вносять органічні добрива і лише важкорозчинні форми фосфорно-калійних (фосфоритне борошно, каїніт тощо). Основну кількість мінеральних добрив вносять тут навесні під передпосівну культивацію та в рядки. Під пізні овочеві культури частину органічних добрив (гній) у цих районах можна вносити під мілке весняне переорювання зябу, а перегній — під культивацію.

Внесення мінеральних добрив у рядки сприяє більш інтенсивному використанню їх рослинами. Оскільки біля проростків рослин підвищується концентрація ґрунтового розчину, вносити великі норми добрив у рядки не можна, бо це призведе до загибелі сходів.

Овочеві культури, як уже зазначалося, вирощують на ґрунтах, достатньо забезпечених поживними речовинами. На підзолистих і опідзолених ґрунтах мінеральні добрива доцільніше вносити у 2 прийоми — в основне удобрення і в рядки, а на чорноземних — в один (основне). За даними ІОБ УААН, у Лісостепу на чорноземі в умовах зрошення при внесенні під зяблеву оранку повного мінерального добрива (N₁₂₀Р₁₂₀K₉₀) урожайність пізньої капусти становила 681 ц/га, а при роздрібненні цієї ж норми добрив на основне, в ямки і підживлення — 680 ц/га. У дослідах Київського науково-дослідного центру ІОБ на чорноземі без зрошення при внесенні добрив під зяблеву оранку, в рядки і підживлення врожайність огірка становила 372 ц/га, помідора — 482, капусти — 643, а при одноразовому внесенні під зяблеву оранку — відповідно 384, 481 і 625 ц/га.

Підживлювати потрібно лише багаторічні і зимуючі культури — рано навесні по мерзлоталому ґрунту азотними добривами. Ефективне також підживлення ранньої капусти першого строку азотними добривами з розрахунку 30—60 кг/га діючої речовини. Це зумовлено тим, що при низьких температурах нітрифікаційна здатність ґрунтів досить низька. Ефективно підживлювати рослини також одночасно з поливами. Для цього розчиняють 20—25% норми мінеральних добрив. Концентрація їх у воді не повинна перевищувати 0,3%.

Овочеві культури підживлюють також органічними добривами: пташиним послідом (5—7 ц/га), гноївкою (2—4 т/га). Пташиний послід після зброджування розбавляють водою у співвідношенні 1:10, гноївку — 1:6—7. До гноївки додають суперфосфат із розрахунку 0,75 ц/га. При встановленні строків підживлення і норм добрив беруть до уваги біологічні особливості культури і вік рослин. Так, помідор у фазі від 2 до 6 листків добре реагує на підживлення фосфорними добривами, на початку цвітіння — фосфорно-азотними, а при формуванні плодів — фосфорними, азотними і калійними.

Позакореневе підживлення — це обприскування вегетуючих рослин розчином мінеральних добрив. Якщо добрива використовують кожне окремо, то кількість їх у розчині має становити, г/л: суперфосфату (дводобова витяжка) — 10—15, азотних і калійних — 3—4, сірчанокислої міді і магнію — 1, борної кислоти та молібденовокислого амонію — 0,6, сірчанокислого марганцю, цинку, заліза, кобальту — 0,3. Суміш макро- і мікродобрив при позакореневому підживленні не повинна перевищувати 10—15 г/л. При підживленні розсади концентрацію розчину зменшують на 30—40%. Робочого розчину витрачають 600—1000 л/га, а за допомогою авіації — до 300 л/га. Нанесені на листя розчинені добрива добре вбираються рослинами, що підвищує інтенсивність фотосинтезу на 10—40%. Урожайність овочів після такого підживлення підвищується до 15% і поліпшується якість продукції.

Слабокислі ґрунти для підвищення ефективності добрив вапнують. На вапнування найбільше реагують капуста, цибуля, часник, буряк столовий, горох; менше — огірок; найменше — морква столова, помідор, редиска. Норма внесення вапняних добрив становить 0,5—1 норми за гідролітичною кислотністю (4—4,5 т/га меленого вапняку). Дія вапняних добрив найбільше виявляється на другий—третій рік після внесення.

Солонцюваті ґрунти гіпсують. У сівозміні фосфогіпс краще вносити під багаторічні трави або після збирання врожаю ранніх культур з розрахунку 5—10 т/га.

На Поліссі і в західних районах Лісостепу овочеві культури частково вирощують на торфово-болотних ґрунтах, які містять багато азоту і значно менше фосфору, калію і мікроелементів. Тому тут під капусту вносять повне мінеральне добриво (N_20—30P_80—120K_180—240) під коренеплоди — N_30—35P_80—120K_160—240 і мікродобрива, особливо мідні, цинкові й кобальтові. Урожайність при цьому становить 60—100 т/га і більше.