- Тепловий режим
- Світловий режим
- Повітряно-газовий режим
- Водний режим
- Вимоги овочевих культур до вмісту в ґрунті поживних речовин
- Удобрення овочевих культур
- Вирощування овочевих культур в екстремальних умовах
- Вплив факторів навколишнього середовища на ріст і розвиток рослин овочевих культур
Овочеві культури, як уже зазначалося, виносять з ґрунту багато поживних речовин і помітно знижують родючість його, якщо під них не вносити добрив. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив. Найбільш ефективні органічні добрива на опідзолених середньо- і важкосуглинкових ґрунтах у зоні достатнього зволоження. За даними ІОБ УААН, у Лівобережному Лісостепу при внесенні 60 т/га гною і 29 ц/га мінеральних добрив на чорноземі малогумусному вилугуваному в умовах зрошення в середньому за 4 роки врожайність овочевих культур за одну ротацію збільшилася на 419 ц/га. На внесення органічних добрив найбільше реагують капуста, огірок, цибуля, часник, помідор, баклажан, перець. Під цибулю, перець, баклажан і цвітну капусту з органічних добрив слід вносити перегній, під інші напівперепрілий гній або торфокомпости.
Внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у ґрунті і збагачує приземний шар повітря на вуглекислий газ. Під овочеві культури вносять такі органічні добрива: гній, перегній, пташиний послід, торфокомпости, гноївку. Різні види органічних добрив характеризуються неоднаковим вмістом поживних речовин (табл. 1).
Добриво | N | Р2O5 | к2O |
Гній великої рогатої худоби: | |||
свіжий | 0,45 | 0,13 | 0,60 |
напівперепрілий | 0,55—0,60 | 0,25—0,38 | 0,70 |
перегній | 0,73 | 0,48 | 0,75 |
Гноївка з гноєсховищ | 0,26—0,39 | 0,06—1,20 | 0,36—0,58 |
Пташиний послід: | |||
вологий | 0,70—1,90 | 1,50—2,00 | 0,80—1,00 |
сухий | 5,00 | 4,00 | 2,00—3,00 |
Фекалії | 0,80—1,10 | 0,26 | 0,22 |
Компост: | |||
торфофекальний | 1,10 | 0,80 | 0,10 |
торфогнойовий | до 0,80 | до 0,20 | до 0,38 |
Гній і торфогнойові компости вносять здебільшого під зяблеву оранку і лише на ґрунтах, які запливають, навесні під переорювання зябу. Під огірок і капусту в південних областях його вносять із розрахунку 20—40, а в західних — 40—60 т/га. Перегній і пташиний послід доцільніше вносити під культивацію: перегною — 20—40 т/га, залежно від зони вирощування, а пташиного посліду — 4—5 т/га. Гноївку використовують переважно для виготовлення компостів. У ґрунт її вносять у таких же дозах, як і пташиний послід.
Мінеральні добрива застосовують під усі овочеві культури. Приріст урожаю від них при достатньому зволоженні ґрунту досить високий. Так, У дослідах ІОБ УААН при внесенні на чорноземі малогумусному повного мінерального добрива (N120P120K90) при зрошенні приріст урожаю пізньої капусти становив 231, а на темно-сірому опідзоленому ґрунті (N180P180K180) без зрошення — 238 ц/га.
Усі види азотних добрив найдоцільніше вносити безпосередньо в ґрунт (особливо рідкі). Фосфатшлак і фосфоритне борошно ефективніше вносити на кислих і слабокислих ґрунтах восени під зяблеву оранку, рідше — під культивацію. З калійних добрив краще вносити сульфат калію і калімагнезію. Цінним калійним добривом є попіл, який містить 15—20% калію, 5% фосфору і 6—9% кальцію. Застосовують також складні добрива: нітроамофос, карбоамофос, карбоамофоску, амофос, діамонійфосфат, метафосфат калію, калійну селітру, нітрофоску. Мікродобрива (борну кислоту, буру, бормагнієве добриво, молібденовокислий амоній, сірчанокислий марганець тощо) використовують під овочеві культури в незначних нормах. Найкраще вони діють при застосуванні хелатних форм з внесенням шляхом фертигації при краплинному зрошенні.
При вирощуванні овочів слід дотримуватися рекомендованих норм внесення мінеральних добрив. Підвищення норми азотних добрив призводить до нагромадження в овочевій продукції нітратів і нітритів. Так у вегетаційних дослідах із редькою при внесенні азоту з розрахунку 300 мг/кг сухого ґрунту коренеплоди нагромадили їх 1700 мг/кг (норма — 1200мг/кг). Внесення подвійної норми азоту (N240P120K120) під пізню капусту підвищило вміст нітратів у продукції до 1130 мг/кг (норма — 500 мг/кг). Вирощування картоплі на азотному фоні (760 кг/га) при дефіциті вологи підвищило в бульбах вміст нітратів до 370 мг/кг (при оптимальній кількості їх було 80 мг/кг). Значна кількість нітратів нагромаджується в овочах, вирощених на багатих на органічну речовину ґрунтах у спорудах закритого ґрунту.
Нагромадження нітратів в овочевій продукції значною мірою залежить і від форми застосовуваних азотних добрив. Внесення нітратних добрив підвищує їх вміст більше, ніж амідних. Так, при внесенні натрієвої селітри порівняно з сульфатом амонію концентрація нітратів у капусті білоголовій підвищилась на 30%. Незбалансоване азотне живлення також призводить до збільшення вмісту нітратів. Найбільше їх нагромаджується в зеленних культурах і буряку столовому. Це спостерігається і на ґрунтах, бідних на мікроелементи (молібден, залізо, мідь, марганець, бор, сірка).
Підвищення вмісту радіонуклідів і важких металів в овочах спостерігається при вирощуванні їх біля центральних шосейних і залізничних доріг. Тому овочеві культури треба вирощувати на відстані не менш, як 300—500 м від них. Велика кількість радіонуклідів накопичується у забруднених зонах на торфовищах.
Коефіцієнт використання овочевими культурами елементів живлення з ґрунту і добрив наведено в таблиці 2.
Ґрунт, добриво | N | P2O5 | K2O |
Ґрунт | 20—25 | 5—7 | 10—12 |
Мінеральні добрива | 50—70 | 20—25 | 70—80 |
Гній | 18—30 | 30—35 | 45—55 |
Компост | 20—25 | 30—50 | 50—70 |
Перегній | 5—20 | 30—35 | 45—50 |
Гноївка | 45—60 | - | 70—80 |
Пташиний послід | 25—35 | 35—40 | 80—90 |
Попіл | - | 20—25 | 60—70 |
Фекалії | 40—50 | 35—40 | 60—70 |
На основі даних про вміст поживних речовин у ґрунті, коефіцієнта використання і виносу поживних речовин визначають потребу в добривах на запланований урожай. Розрахунок норм внесення добрив на запланований урожай наведено в таблиці 3.
Норми мінеральних добрив із розрахунку на запланований урожай визначають за формулою:
де Д — норма добрива, ц/га; В — винос елементів живлення з запланованим урожаєм основної та побічної продукції, кг/га; П — вміст у ґрунті доступних поживних речовин, кг/га; КГ — коефіцієнт використання поживних речовин ґрунту,%; КД — коефіцієнт використання елементів живлення добрив,%; С — вміст у добривах діючої речовини,%.
Якщо розрахунок роблять на діючу речовину (кг/га), у наведеній вище формулі не беруть до уваги вміст діючої речовини в добриві. Якщо під культуру вносять органічні добрива, то дозу мінеральних добрив розраховують за формулою:
де Д — доза добрива, ц/га; В — винос елементів живлення, кг/га; П — вміст у ґрунті доступних поживних речовин, кг/га; КГ — коефіцієнт використання поживних речовин ґрунту,%; Н — кількість поживних речовин, які вносять з органічними добривами, кг/га; К0 — коефіцієнт використання елементів живлення з органічного добрива,%; КМ — коефіцієнт використання елементів живлення з мінерального добрива; С — вміст у добриві діючої речовини,%. Приклад розрахунків необхідної кількості добрив наведено в таблиці 3.
Якщо розрахунків норм мінеральних і органічних добрив не зроблено, користуються рекомендованими нормами мінеральних добрив з урахуванням агрохімічних показників ґрунтів. Ці норми залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті уточнюють, користуючись поправочними коефіцієнтами.
Показник | Капуста пізня | Помідор | ||||
N | Р205 | К2O | N | Р2O5 | К2O | |
Винос поживних речовин з урожаєм, кг/га | 215 | 45 | 150 | 130 | 40 | 145 |
Вміст у ґрунті, мг на 100 г (орний шар) | 10 | 9 | 17 | 10 | 9 | 17 |
Вміст у ґрунті доступних елементів живлення, кг/га | 300 | 270 | 510 | 300 | 270 | 510 |
Коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту,% | 20 | 5 | 10 | 20 | 5 | 10 |
Буде використано з ґрунту, кг/га | 60 | 13,5 | 51 | 60 | 13,5 | 51 |
Внесено з 30 т/га гною, кг | 150 | 75 | 180 | - | - | - |
Можливий винос із гною, кг/га | 45 | 30 | 108 | - | - | - |
Потрібно внести з мінеральними добривами, кг/га | 110 | 1,5 | - | 70 | 26,5 | 94 |
Буде використано з добрив,% | 70 | 25 | 70 | 60 | 25 | 60 |
Потрібно внести на запланований урожай з урахуванням використання з добрив, кг/га | 157 | 6 | - | 115 | 106 | 157 |
Діюча речовина мінеральних добрив,% | 34 | 19 | 40 | 34 | 19 | 40 |
Кількість мінеральних добрив, які треба внести, ц/га | 4,6 | 0,3 | - | 3,4 | 5,6 | 4,9 |
За одиницю беруть норму, рекомендовану для даного виду ґрунту із середнім вмістом фосфору і калію. На ґрунтах із високим вмістом цих елементів норми добрив зменшують (множать на коефіцієнт 0,7), а з низьким — збільшують в 1,4 рази. Норму внесення азотних добрив при розміщенні культур по пласту багаторічних трав зменшують на 33—50%.
Ефективність використання органічних і мінеральних добрив визначають за умовно чистим доходом і рентабельністю. Умовно чистий доход розраховують за формулою:
де Д — умовно чистий доход, грн; С — вартість додаткової продукції, одержаної за рахунок добрив, грн; АД — затрати на придбання і транспортування добрив, грн; АВ.Н. — затрати на підготовку і внесення добрив, грн; АД.П. — затрати на збирання і транспортування додаткової продукції, грн; В — тривалість дії добрив, років.
Рентабельність застосування добрив у господарстві (Р) визначають у процентах за формулою:
Строки та способи внесення добрив. Ефективність використання добрив, їх вплив на ріст, розвиток і врожайність рослин значною мірою залежать від строків і способів внесення. Добрива вносять під основний обробіток ґрунту, перед висіванням насіння або висаджуванням розсади, в рядки під час сівби та в період вегетації (підживлення).
У південних і центральних районах органічні добрива і до 60—65% загальної потреби мінеральних вносять восени під зяблеву оранку або культивацію. Восени вносять здебільшого фосфорно-калійні добрива і лише частково (до 50%) — азотні. Решту азотних добрив використовують під передпосівну культивацію. На зрошуваних землях із мінеральних добрив восени вносять 50—70% фосфорно-калійних, а решту — під передпосівну культивацію, в рядки і підживлення. У лісостепових районах на суглинкових і глинистих ґрунтах мінеральні добрива доцільно вносити під зяблеву оранку. В західних областях і на Поліссі восени вносять органічні добрива і лише важкорозчинні форми фосфорно-калійних (фосфоритне борошно, каїніт тощо). Основну кількість мінеральних добрив вносять тут навесні під передпосівну культивацію та в рядки. Під пізні овочеві культури частину органічних добрив (гній) у цих районах можна вносити під мілке весняне переорювання зябу, а перегній — під культивацію.
Внесення мінеральних добрив у рядки сприяє більш інтенсивному використанню їх рослинами. Оскільки біля проростків рослин підвищується концентрація ґрунтового розчину, вносити великі норми добрив у рядки не можна, бо це призведе до загибелі сходів.
Овочеві культури, як уже зазначалося, вирощують на ґрунтах, достатньо забезпечених поживними речовинами. На підзолистих і опідзолених ґрунтах мінеральні добрива доцільніше вносити у 2 прийоми — в основне удобрення і в рядки, а на чорноземних — в один (основне). За даними ІОБ УААН, у Лісостепу на чорноземі в умовах зрошення при внесенні під зяблеву оранку повного мінерального добрива (N120Р120K90) урожайність пізньої капусти становила 681 ц/га, а при роздрібненні цієї ж норми добрив на основне, в ямки і підживлення — 680 ц/га. У дослідах Київського науково-дослідного центру ІОБ на чорноземі без зрошення при внесенні добрив під зяблеву оранку, в рядки і підживлення врожайність огірка становила 372 ц/га, помідора — 482, капусти — 643, а при одноразовому внесенні під зяблеву оранку — відповідно 384, 481 і 625 ц/га.
Підживлювати потрібно лише багаторічні і зимуючі культури — рано навесні по мерзлоталому ґрунту азотними добривами. Ефективне також підживлення ранньої капусти першого строку азотними добривами з розрахунку 30—60 кг/га діючої речовини. Це зумовлено тим, що при низьких температурах нітрифікаційна здатність ґрунтів досить низька. Ефективно підживлювати рослини також одночасно з поливами. Для цього розчиняють 20—25% норми мінеральних добрив. Концентрація їх у воді не повинна перевищувати 0,3%.
Овочеві культури підживлюють також органічними добривами: пташиним послідом (5—7 ц/га), гноївкою (2—4 т/га). Пташиний послід після зброджування розбавляють водою у співвідношенні 1:10, гноївку — 1:6—7. До гноївки додають суперфосфат із розрахунку 0,75 ц/га. При встановленні строків підживлення і норм добрив беруть до уваги біологічні особливості культури і вік рослин. Так, помідор у фазі від 2 до 6 листків добре реагує на підживлення фосфорними добривами, на початку цвітіння — фосфорно-азотними, а при формуванні плодів — фосфорними, азотними і калійними.
Позакореневе підживлення — це обприскування вегетуючих рослин розчином мінеральних добрив. Якщо добрива використовують кожне окремо, то кількість їх у розчині має становити, г/л: суперфосфату (дводобова витяжка) — 10—15, азотних і калійних — 3—4, сірчанокислої міді і магнію — 1, борної кислоти та молібденовокислого амонію — 0,6, сірчанокислого марганцю, цинку, заліза, кобальту — 0,3. Суміш макро- і мікродобрив при позакореневому підживленні не повинна перевищувати 10—15 г/л. При підживленні розсади концентрацію розчину зменшують на 30—40%. Робочого розчину витрачають 600—1000 л/га, а за допомогою авіації — до 300 л/га. Нанесені на листя розчинені добрива добре вбираються рослинами, що підвищує інтенсивність фотосинтезу на 10—40%. Урожайність овочів після такого підживлення підвищується до 15% і поліпшується якість продукції.
Слабокислі ґрунти для підвищення ефективності добрив вапнують. На вапнування найбільше реагують капуста, цибуля, часник, буряк столовий, горох; менше — огірок; найменше — морква столова, помідор, редиска. Норма внесення вапняних добрив становить 0,5—1 норми за гідролітичною кислотністю (4—4,5 т/га меленого вапняку). Дія вапняних добрив найбільше виявляється на другийтретій рік після внесення.
Солонцюваті ґрунти гіпсують. У сівозміні фосфогіпс краще вносити під багаторічні трави або після збирання врожаю ранніх культур з розрахунку 5—10 т/га.
На Поліссі і в західних районах Лісостепу овочеві культури частково вирощують на торфово-болотних ґрунтах, які містять багато азоту і значно менше фосфору, калію і мікроелементів. Тому тут під капусту вносять повне мінеральне добриво (N20—30P80—120K180—240) під коренеплоди —