Біоценоз — це історично складена сукупність організмів, які населяють певну площу суші або водоймища з більш-менш однорідними умовами для існування. У взаємодії з умовами зовнішнього середовища живих і неживих організмів, пов’язаних між собою обміном речовин та виділенням енергії, формується біогеоценоз. Він може існувати і розвиватися лише на основі взаємодії основних екологічних категорій. У ньому постійно підтримується складний, динамічний біологічний зв’язок. Якщо, наприклад, повністю або тимчасово зникає один із компонентів, частину його на себе беруть інші, внаслідок чого підтримується стійкість біогеоценозу. Однак, це не може тривати довго, тобто, коли з біогеоценозу зникає багато різних видів рослин або тварин, внаслідок чого стабільність екологічної частини порушується. Останнє призводить до поширення нових видів або розподілу простору чи поживи для інших. Це стосується також макро- і мікрофлори.
Всі ці явища, які відбуваються в природі, тісно пов’язані з екологічними умовами (екосистемою) даної території. Тому вивчення біогеоценозу й екосистеми має особливо велике значення в овочівництві, продукція якого широко використовується людиною як в сирому, так і вареному, тушкованому та переробленому вигляді.
За останні 50 років в Україні порушилися процеси утилізації різних речовин, а в районах Полісся виникали великі пожежі торфовищ. Екологічно небезпечне становище спостерігається в районах розташування важкої промисловості, вугільних шахт і нафтових промислів, де відновлення середовища (реконструкція) поступається перед руйнівною силою машин. Великої шкоди екосистемі завдала й аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Все це спричинило зменшення чисельності популяцій деяких видів рослин у біогеоценозі чи екосистемі.
Звичайно, природа має певний запас міцності, і один біоценоз в екосистемі повільно, але поступово змінюється іншим. Так було завжди, коли під впливом природних катаклізмів (виверження вулканів, потопів, геоекологічних і кліматичних змін) рослинні формації, трофічні зв’язки і самі біоценози змінювалися.
Як складова частина біогеоценозу біоценози швидше змінюються внаслідок діяльності антропогенного фактора. Так при осушенні земель, створенні штучних водойм, розорюванні земель існуючі природні ценози частково або зовсім змінються іншими агрофітоценозами. У них складаються якісно інші трофічні зв’язки. Отже, природний процес зміни рослинності відбувається не еволюційним шляхом, а значно прискореним за допомогою діяльності людини.
Оскільки людина є складовою частиною природи і вже давно не задовольняється існуючими природними трофічними зв’язками, їх еволюційним розвитком і штучно створює нові екосистеми. Тому агробіоценоз, створений людиною, відрізняється від загальної екосистеми. В ньому трофічні зв’язки одноманітні або вони порушені та не характерні для природної трофіки. Тому непродумане втручання людини в природу стає іноді шкідливим для неї, виходячи із загального біогенного кругообігу. В результаті її діяльності на поверхні землі створюється складний комплекс, який істотно порушує природні екосистеми. Це можна спостерігати на площах, де впроваджено технології з внесенням хімічних препаратів (добрив, гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів), які згубно діють на живі організми та природну трофіку. Внаслідок цього створюються агробіоценози із зруйнованими зв’язками. Екологічні умови на таких полях різко погіршуються, особливо при багаторазовому внесенні пестицидів. Так, при вирощуванні капусти білоголової безрозсадним способом сходи обприскують 2—3 рази інсектицидами, а дорослі рослини в період вегетації проти попелиці та білана капустяного ще 3—4 рази. При такій кількості внесених інсектицидів трофічні зв’язки й екологічні умови різко погіршуються, та й продукція стає малопридатною для споживання.
Щоб покращити екологічну ситуацію, діяльність людини повинна бути добре обґрунтованою та логічною. Це сприятиме якщо й не повному відновленню, то хоч значному покращанню трофічних зв’язків, особливо при вирощуванні овочевих культур.
Різні відходи поліетилену, скла, металу, різних будівельних матеріалів, пластмас, супутніх продуктів нафтової та вугільної промисловості, які вносяться на поля, нагромаджуються як забруднювач навколишнього середовища. Забруднювачами навколишнього середовища також є пестициди, внесені на поля, гази, що виділяються заводами важкої промисловості, електро- й атомними станціями, авто- і залізничним транспортом та при спалюванні сміття біля великих міст. Все це циркулює у біосфері (мал. 1).
Мал. 1. Циркуляція забруднювачів у біосфері
Людина є найбільш свідома істота на землі, тому вона повинна виконувати дуже відповідальну роль редуцента, забезпечити реалізацію та використання зазначених відходів. Тому вся розумна діяльність людини повинна бути спрямована на покращання екосистеми, а не на її шкоду, раціонально впливати на трофічні зв’язки в біосфері.