Овочеві культури розмножують трьома способами. Переважно у відкритому грунті більшість із них розмножують насінням (капуста, морква і буряк столові, горох, квасоля, цибуля, редиска, кріп), менше — насінням і вегетативними органами (ревінь, щавель, помідор, картопля) і лише окремі з них — вегетативно (хрін). При розмноженні насінням (статевим способом) висівають у ґрунт сухе насіння або намочене чи пророщене. Останні два способи сприяють прискореному з’явленню сходів на 2—5 днів. Однак, при цьому способі насіння необхідно висівати у достатньо зволожений ґрунт. Тому намочене і проросле насіння найчастіше використовують при вирощуванні розсади.
У виробництві існує два способи вирощування овочевих культур — розсадний і безрозсадний. Розсадний метод використовують у відкритому ґрунті при вирощуванні овочевих культур для одержання врожаю у більш ранні строки (рання капуста, помідор, огірок) та у спорудах закритого ґрунту (огірок, помідор). Через розсаду вирощують і ті культури, які мають тривалий період вегетації і при розмноженні насінням у польових умовах не забезпечують високої продуктивності (селера, брюссельська капуста, солодкі сорти цибулі). Такий спосіб розмноження застосовують і для культур, які при вирощуванні у відкритому ґрунті вимогливі до підвищених температур (помідор, перець, баклажан, огірок), та з метою зменшення норми висіву насіння (баклажан, помідор або нові сорти і гібриди, насіння яких обмаль).
При насінному розмноженні важливою умовою є вирощування насіння з високими господарсько-біологічними якостями. Коефіцієнт розмноження цим способом більшості овочевих культур досить високий. Він досягає співвідношення 1:500—2000 і більше. Має значення й те, що при висіванні насіння у ґрунт сходи на початку росту краще пристосовуються до умов навколишнього середовища (зміни температури, сонячного освітлення, вологи). При розмноженні насінням менше витрачається коштів і праці, оскільки немає потреби в таких процесах, як вирощування розсади, висаджування, заготівля великої кількості садивного матеріалу, його зберігання, перебирання і перевезення.
Вегетативним способом розмножують культури, у яких на корінцях (часник, хрін), кореневищах (ревінь, щавель, цибулі багаторічні), у суцвіттях (стрілкуючі сорти часнику, цибуля багатоярусна), в пазухах листків (помідор), на бульбах (картопля) є проростаючі бруньки. Всі вони здатні швидко укорінюватися, інтенсивно рости і формувати продуктові органи. Укорінені з частками кореневищ бруньки, пасинки, повітряні цибулини та сіянку цибулі називають садивним матеріалом. При вегетативному розмноженні у більшості овочевих культур (ревінь, щавель, часник, багаторічні цибулі, картопля) коефіцієнт розмноження невеликий (1:2—500), однак ознаки та властивості сорту зберігаються краще, ніж при насінному.
Ряд овочевих культур, як нами вже відзначалося, можна розмножувати насінням і вегетативним способом. Однак, при розмноженні насінним способом спостерігається масове розщеплення сорту. Так, при розмноженні картоплі через насіння одержують рослини, різні за забарвленням квіток, формою бульб, висотою і габітусом куща. При розмноженні ревеню його рослини утворюють черешки, різні за формою (довгі, короткі, грубі, тонкі) та різного забарвлення з відтінками. Тому розмноження насінням зазначених культур використовується лише в селекційній роботі.
Вегетативне розмноження інколи застосовують для розмноження нових, високоцінних сортів. Так, картоплю розмножують паростками, а помідор — пасинками (живцями), укорінюючи їх у парниках або розсадних теплицях.
При вегетативному розмноженні застосовують трансплантацію рослини однієї культури на кореневу систему іншої з метою забезпечення більш інтенсивного росту коренів і стебла, підвищення стійкості проти хвороб і шкідників та підвищення продуктивності. Так, прищеплення дині на рослини гарбуза у фазі 1—2 справжніх листків дає можливість вирощувати її в районах із менш сприятливими кліматичними умовами. Для боротьби з фузаріозом нестійкі форми огірка прищеплюють на рослини гарбуза. Прищеплення рослин помідора у фазі розсади на дикі його форми підвищує його стійкість проти ураження нематодою та іншими хворобами і підвищує продуктивність рослин.
При оздоровленні садивного матеріалу картоплі, помідора, часнику та для одержання безвірусних рослин у селекційно-насінницькій практиці застосовують метод культури тканин. З досить дрібних часток меристеми або клітин у лабораторних умовах на штучному живильному середовищі одержують безвірусні рослини.