Вплив різних агротехнічних прийомів на вирощування післяукісного соняшнику в умовах Луганської області

автор:
источник: ВІСНИК Полтавської державної аграрної академії 2018 №4

Проміжні культури є передусім важливим додатковим джерелом продукції сільського господарства. Вони дають змогу в сівозмінах інтенсивного землеробства значно підвищити коефіцієнт використання ріллі (КВР), який характеризує відношення площі посівів сільськогосподарських культур до загальної площі ріллі. З розширенням проміжних культур КВР зростає від 1 до 1,3. Залежно від термінів посіву основних культур, після прибирання яких обробляються проміжні культури, вони діляться на озимину, пожнивну, підсівну і післяукісні.

Післяукісні проміжні культури висіваються після скошування основної озимини і ярових культур на зелений корм. Вибір післяукісних культур визначається конкретними ґрунтово-кліматичними умовами і господарськими потребами. У ґрунтово-кліматичних умовах півночі Луганської області з тирвалим теплим періодом зростання за достатньої вологозабеспеченності рослин в якості післяукісних культур використовуються кукурудза, гречка, просо, соя, соняшник та інші.

У нашій роботі виявлено відмінності під час особливостей вирощування соняшнику в післяукісному посіві після озимого жита, прибраного на зелену масу. Досліди проводилися на дослідних ділянках Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка в 2015–2017 роках.

Після збирання озимого жита сіяли ранньостиглий гібрид соняшнику Pioneer P63LE113 по оранці і поверхневій обробці ґрунту на гербіцидному («Трефлан» 4–5 л/га, «Харнес» 2 кг/га) і безгербіцидному фонах. На обох способах посіву установлювали страхові надбавки 20, 40 і 60% до оптимальної переджнивної густоті стояння соняшнику на рядовому посіві 70 тис./га, широкорядному – 50 тис./га. Боронували соняшник бороною БЗСС-1,0, а на широкорядному посіві додатково за необхідності проводили міжрядні обробки. Найбільш високі урожаї забезпечуються під час посіву суцільним способом і підтримці полів у чистому від бур`янів стані. При цьому виключаються міжрядні обробки.


Ключові слова: соняшник, післяукісні посіви, попередники, технологія вирощування, боронування, страхові надбавки, обробка ґрунту.

Постановка проблеми.

Основною олійною культурою на Україні є соняшник. Площі його посівів становлять близько 5 млн га. Більше половини їх розміщують в степовій зоні. Вирощують соняшник в основному для отримання масла, якого в насінні міститься 48–54%. Воно використовується в харчовій промисловості для виготовлення консервів, маргарину, кондитерських виробів, в хлібопекарському виробництві. Менш якісні сорти масла використовуються для виготовлення лаків, фарб, пластмас, оліфи і т.п.

Побічна продукція соняшнику є хорошим кормом для тварин. Під час переробки насіння на масло виробляється 33–35% шроту (макухи), в якому міститься близько 40% протеїну, жири, вуглеводи, фосфатиди, фітин, вітаміни. Шрот широко використовується для виготовлення комбікормів, а білок соняшнику знаходить усе більше використання в харчовій промисловості. Під час переробки насіння отримують в якості відходу лушпиння, яке є цінною сировиною для вироблення фурфуролу, спирту, кормових дріжджів [4, 8].

Проте площі післяукісного соняшнику на насіння в Степу України поки що незначні, що є наслідком недостатніх знань про можливість таких посівів і недостатньої вивченості агротехніки вирощування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започтаковано розв’язання проблеми.

У літературі з цього питання відомостей мало. До початку наших досліджень в післяукісних і пожнивних посівах соняшник вивчали у більшості випадків на зрошуваних землях півдня України, де більш тривалий і теплий веґетаційний період. В Степу України досліджуванням цієї проблеми займалися І. Д. Ткаліч та А. А. Демідов [7]. В Луганській області таких досліджень майже не проводили. Не було також наукового обґрунтування можливостей других посівів на незрошуваних землях.

Важливим вбачається вивчення закономірностей формування рослин соняшнику під сукупним впливом прийомів, що вивчалися, використання вологи, ФАР, виживаності соняшнику, продуктивності [6].

На основі отримуваних даних важливо було встановити оптимальні показники кожного чинника за комплексної дії прийомів, оскільки оптимальні їх показники визначають повноту використання ґрунтово-кліматичних ресурсів зони для отримання високих урожаїв.

Головною метою роботи було вивчити ріст, розвиток і продуктивність післяукісного соняшнику залежно від способів розміщення рослин на площі, страхових надбавок і норм висіву, боронувань по оранці і поверхневій обробці на гербіцидному і безгербіцидному фонах, встановити можливість підвищення врожайності і зниження витрат за рахунок оптимізації агротехнічних прийомів.

Завдання досліджень – визначити можливість вирощування соняшника в післяукісних посівах після озимого жита. Визначити зміни урожайності залежно від способів розміщення рослин на площі, страхових надбавок і норм висіву, боронувань по оранці і поверхневій обробці на гербіцидному і безгербіцидному фонах.

Матеріали і методи дослідження.

Експериментальну роботу проводили в 2015–2017 роках на кафедрі біології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та на землях Старобільського дослідного господарства ЛНУ імені Тараса Шевченка, розташованого в північноцентральній помірно посушливій підзоні Степової північної зони.

Ґрунти дослідних ділянок – чорноземи звичайні на лесових породах із товщиною гумусового шару 65–80 см. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту (за Тюріним) – 3,8–4,2%, валового азоту – 0,21–0,26%, легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 105–150 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору – 84–115 мг/кг і обмінного калію (за Чиріковим) – 81–120 мг/кг ґрунту. Реакція ґрунтового розчину була нейтральною або слаболужною. Об’ємна маса шару ґрунту 0–30 см – 1,30–1,37 г/см3, загальна шпаруватість – 49–51%.

Сума поглинених катіонів досягала 49–54 мг-екв. на 100 г ґрунту. Серед поглинених катіонів Са і Мg займали 95–99% зі співвідношенням між ними 8-9:1. Реакція ґрунтового розчину була нейтральною або слаболужною.

Найменша вологоємність метрового шару ґрунту сягала 24–28% (357–399 мм), вологість стійкого в`янення рослин – 12–16% (202–218 мм). Об`ємна маса шару ґрунту 0–30 см – 1,30–1,37 г/см3, загальна шпаруватість – 49–51%.

За особливостями рельєфу і ґрунтового покриву дослідні ділянки були характерними для північно-центральної помірно посушливої підзони Степової північної зони і відрізнялися відносно високою родючістю і сприятливими умовами [5].

За рівнем агрокліматичних факторів територію проведення польових дослідів відносять до північного теплого і посушливого агрокліматичного району, головною особливістю якого є різка континетальність з чітко вираженою сезонною контрастністю показників погодно-кліматичних елементів.

Досліди з післяукісним соняшником проводили в ланці сівозміни: озима пшениця – кукурудза на силос – озиме жито на зелений корм + напіввідсталий соняшник. Повертали соняшник на колишнє місце через 6 років. Озиме жито на зелений корм вирощували згідно з рекомендаціями для степової зони України [1, 3]. Сіяли зерновою сівалкою «С3-3,6» по поверхневій обробці після кукурудзи, прибраної на силос, поле дискували важкою бороною БДТ-7, одночасно культивували і сіяли з нормою висіву 4,5 млн зерен на гектар.

Прибирання озимого жита на зелений корм проводили на початку колосіння 16 травня. На поле, що звільнилося від озимого жита, вносили мінеральні добрива у вигляді аміачної селітри і суперфосфату з розрахунку N40Р60 і негайно його закладали в ґрунт носовими боронами БДТ-7 на глибину 8–10 см. Одночасно при цьому проводилось і лущення.

Потім, згідно зі схемою досвіду, частину ділянки орали на глибину 20–22 см кутом ПЛН-5-35 з катком ЗККШ-6, на іншій частині залишалася поверхнева обробка. Після дискування ґрунт культивували перед сівбою КПС-4.

Досліди проводили на гербіцидному і безгербіцидному фонах. Для цього на половині площі ділянок обприскувачем ОП-2000 вносили гербіцид «Трефлан» з розрахунку 5 л/га. Цей гербіцид леткий, тому його закладали в ґрунт під час передпосівної культивації. На іншому варіанті досліду застосували технологічний гербіцид «Харнес» (2 л/га). Широкорядну сівбу соняшнику проводили сівалкою «СУПН-8», а звичайну рядову – за допомогою сівалки «С3-3,6», з дотриманням страхових добавок 20, 40 і 60% до оптимальної густини, встановленої раніше І. Д. Ткалічем, А. А. Демідовим [7] для пунктирної широкорядної сівби 50 тис./га, а звичайної рядової – 70 тис./га. Після сівби поле боронували (БЗСС-1,0) і накочували (ЗККШ-6).

Це забезпечило вирівнювання і ущільнення ґрунту, що поліпшило контакт насіння з ґрунтом, зменшило непродуктивний випар вологи і сприяло отриманню повноцінних сходів соняшнику.

Догляд за посівами складався з боронувань і міжрядних обробок. Боронування проводили бороною БЗСС-1,0 по усіх фонах і способах сівби.

На першому варіанті проводили тільки після-посівне боронування.

На другому окрім нього провели ще одне, під час сходів соняшнику у фазу сім`ядоль.

На третьому варіанті боронували після сівби і в разі появи «ниточок» або сходів бур`янів на поверхні ґрунту в період від однієї до трьох пар листків у соняшника. Тут на рядовому і широкорядному посівах на ділянках без гербіцидів провели два післясходових боронування, у фазі 1–2 пар листків у соняшнику. Це було необхідно через гарну вологозабеченість ґрунту і підвищену засміченість посівів.

На гербіцидному фоні провели одне боронування у фазі 1–3 пар листків соняшника.

Проведення дослідів та обробка отриманих результатів проводилися згідно з методикою польового досліду Доспєхова [2].

Результати досліджень.

На польову схожість істотний вплив мали обробка ґрунту і густина посіву, обумовлена страховими добавками. У зв`язку з рихлішим складом ґрунту по оранці сівалкою «С3-3,6» дисковими сошниками вдалося глибше і більш рівномірно закласти насіння в ґрунт, тому під час сівби з міжряддями 15 см за усіх страхових добавках кількість рослин, що зійшли, у більшості була вища на 0,8–11,3%, ніж за поверхневої обробки, де диск стрибав по нерівностях і пожнивних залишках, а ґрунт швидше пересихав на глибину обробки і багато насіння залишалися у сухому шарі ґрунту.

У випадку сівби сівалкою «СУПН-8» цих відмінностей були менше (0,2–7,7%), оскільки за допомогою робочих органів сівалки вдавалося уникнути вказаних недоліків і в чотирьох випадках з дев`яти схожість насіння по поверхневій обробці була вища, ніж по оранці, на 1,9–2,3%.

Істотних відмінностей щодо схожості насіння між широкорядним і рядовим посівом за страхової добавки 20% практично не було. Проте по оранці в разі страхової добавки 40–60% і поверхневій обробці за 60% польова схожість була вища, ніж на широкорядному посіві, на 1–5,3%.

Це явище можна пояснити зниженням конкуренції між проростками за поживні елементи і вологу в рядовому посіві, де насіння більш рівномірно розміщується на площі, чим в широкорядному.

Зниження повноти сходів у випадку загущення посівів із підвищенням страхової добавки насіння також, мабуть, пов`язано зі збільшенням конкуренції між проростками.

Зміна термінів настання основних фаз росту і розвитку соняшника залежать не лише від погодних умов, групи стиглості, але й агротехнічних прийомів, серед яких істотне місце займають обробка ґрунту, густина і прийоми догляду за посівами.

1. Вплив способів обробки ґрунту, сівби та страхових добавок до норми висіву на тривалість міжфазних періодів соняшника під час проведення 2–3 боронувань на безгербіцидному фоні (середні показники за 2015–2017 роки)
Способи обробки ґрунтуШирина міжрядьСтрахові надбавки,%Сходи – утворення корзинкиУтворення корзинки – цвітінняЦвітіння – дозрі-ванняСходи – повна стиглістьСе-ред-нє
Оранка на 20–22 см7020452565135130
40452565135130
60452563133126
1520462462132126
40462462132125
60462461131124
Поверхнева обробка7020452565135130
40452565135130
60452563133127
1520452462131125
40452462131125
60452461130123

У розріджених посівах зазвичай рослини соняшнику зацвітають раніше, ніж за оптимальної густини, а дозрівають на 4–3 дні пізніше. У значно загущених посівах тривалість веґетації скорочується. Скороченню веґетаційного періоду соняшнику до 4-х днів сприяє і звуження міжрядь.

Скорочення тривалості веґетаційного періоду відбувалося в основному за рахунок зменшення періоду від цвітіння до повної стиглості, тобто прискорення дозрівання насіння. Проте цей період все-таки був тривалішим, чим зазвичай під час весняної сівби, оскільки терміни дозрівання відтягувалися на більш пізній час, коли настають знижені температури і вища вологість повітря. Період від сівби до сходів склав 5–7 днів, від сходів до утворення кошиків – 39, від утворення кошиків до цвітіння – 20, від цвітіння до повного дозрівання насіння – 68 днів (табл. 1). Таким чином, в умовах північної підзони Степу України в разі сівби ранньостиглого гібриду соняшнику Pioneer P63LE113 6–16 червня після прибирання озимого жита на зелений корм соняшник дозріває в другий – на початку третьої декади жовтня. Тривалість веґетаційного періоду – 123–130 днів. В окремі роки він потрапляє під заморозки, що призводить до ушкодження тканин рослин, їх швидкого висихання. Це сприяє прискоренню дозрівання і отриманню повноцінного урожаю. У випадку звуження міжрядь з 70 до 15 см і збільшення густини стояння рослин за допомогою підвищення страхової надбавки з 20 до 60% тривалість веґетаційного періоду скорочується на 2–5 днів, що є позитивним чинником, оскільки рослини рятуються від пізніших понижених температур і захворювань гнилизною. Вплив обробок ґрунту, гербіцидів і боронувань посівів на терміни проходження фаз росту і розвитку рослин соняшнику не виявлено.

Також встановлено, що розміри асиміляційного апарату рослин, тривалість його життєдіяльності і продуктивність фотосинтезу листя визначають врожайність сільськогосподарських культур. Між тим величину листкової поверхні й інтенсивність фотосинтетичних процесів значною мірою визначають спосіб сівби, густота, обробка ґрунту, від яких залежить площа живлення рослин, інтенсивність освітлення, вологозабезпесченість.

Дані, отримані нами, свідчать, що на освітленість усередині посіву, поглинання сонячної радіації і продуктивність листя впливають не лише їх площа, але і розміщення рослин, густина стеблестою, обумовлена способами сівби і боронуванням. Тому у зв`язку з більшою густиною стояння рослин і великим листковим індексом в суцільних посівах спостерігається менша інтенсивність освітлення листя, але більший відсоток (62,0–65,7%) поглиненої сонячної радіації (табл. 2). Найбільше сонячної радіації поглиналося звичайними рядовими посівами за посходових боронувань, де формувалася велика площа листя і рослини рівномерніше, ніж на широкорядному посіві, розміщувалися на площі. Безумовно, збільшення поглинання радіації посівами з більшою площею листя сприяє виконанню більшої суми фотосинтетичної роботи і отриманню вищих урожаїв. Проте з підвищенням площі асимілюючої поверхні погіршується освітлення листя середніх і нижніх ярусів і знижується продуктивність їх роботи. Так, у наших дослідах за листкового індексу 2,31–2,64 м²/м² по оранці і 2,17–2,50 м²/м² по поверхневій обробці на звичайному рядовому посіві освітленість становила, відповідно, 24,6–26,0% і 25,5–27,6% від тієї, що надходить, а на широкорядному – 30,0–32,8% і 32,7–33,2%.

2. Фотосинтетичні показники післяукісного соняшника в залежності від обробки ґрунту, способу сівби та боронувань (середні показники за 2015–2017 роки)
Обробка ґрутуСпособи сівбиКількість боронуваньЛистковий індекс, м²/м²Освітлення,% від тієї, що надходитьПоглинена ФАР,% від тієї, що надходитьФг. пр., г/м², доба
ПоверхневаШироко-рядний02,1733,256,68,7
1–32,3032,757,58,9
Звичайний рядковий02,3327,662,98,0
1–32,5025,264,58,3
ОранкаШироко-рядний02,3132,857,68,9
1–32,4130,058,69,3
Звичайний рядковий02,4926,064,48,2
1–32,6424,665,78,4

Вплив боронувань на освітленість в посіві був невеликим. Простежувалася тенденція до зниження освітленості на 1,4–2,8% на боронованих по сходах ділянках через збільшення індексу листкової поверхні. На варіантах без боронування посіви були більше загущеними, ріст листя йшов гірше і воно всихало раніше і сильніше, що зменшило площу листя і призвело до підвищення освітленості. Чиста продуктивність фотосинтезу не зростала, але все ж була вищою на 0,2–0,4 г/м² не на цих варіантах, а по боронуванню, де рослини менше страждали від посухи.

Висновок.

На широкорядному посіві провели дві обробки міжрядь. Врожайність отримали на широкорядному 11,3, а на суцільному – 14,2 ц/га. У 2017 р. вивчали ефективність оранки і поверхневої обробки за сівби суцільним рядовим способом на безгербіцидному і гербіцидному фонах. Площа ділянок склала по 3 га. Врожайність насіння отримали за широкорядної сівби по оранці 18,0 і 18,9 ц/га, по поверхневій обробці – 16,3 і 17,6 ц/га (відповідно, по безгербіцидному і гербіцидному фонам) у разі суцільного посіву – 16,1 і 21,2 ц/га. Технологія обробітку соняшнику за сівби з міжряддями 15 см впроваджена в 2016 р. на площі 30 га, в 2017 г. – на 28 га. Врожайність насіння соняшнику отримали 14,2 і 21,2 ц/га (табл. 3).

Ефективність гербіцидів за дією на врожайність вище, ніж боронувань. Проведення досходового боронування менше очищувало ґрунт від бур`янів, ніж 2–3 післясходових, особливо у фазі «ниточки» і появи бур`янів на поверхні ґрунту, тому найвища врожайність формувалася на ділянках, де проводили досходовое і 1–3 післясходових боронувань. Так, у середньому за роки досліджень врожайність соняшнику в разі проведення декількох боронувань по поверхневій обробці склала на безгербіцидному фоні 13,5 ц/га, гербіцидному – 14,2 ц/га, а тільки досходового – 12,4 і 14 ц/га. По оранці врожайність була, відповідно, 14,9, 15,1 і 14,0, 14,6 ц/га. Боронування на фоні гербіцидів менш ефективне, ніж без них. У першому випадку надбавка врожаю склала 0,2–0,5 ц/га (1,4–3,4%), у другому – 0,9–1,1 ц/га (6,4–8,9%).

Знижується ефективність боронувань і за сівби широкорядним способом у порівнянні з суцільним. Це пов`язано, можливо, з тим, що на широкорядних посівах проводяться додатково міжрядні обробки. Так, у середньому надбавка врожаю від проведення боронувань після сходів на суцільному посіві склала 0,9 ц/га, а на широкорядному – в два рази менше (0,5 ц/га).

3. Вплив агротехнічних прийомів на врожайність післяукісного соняшника, ц/га (середні показники за 2015–2017 роки)
Способи сівбиСтрахова надбавка,%Строки боронувань
По поверхневій обробціПо оранці
Після сівбиПосля сівби та під час сходівУ випадку появи бур’янівПісля сівбиПосля сівби та підчас сходівУ випадку появи бур’янів
Без гербіцидів
Звичайний рядковий2012,813,513,615,014,115,1
4012,613,614,214,714,215,5
6012,613,614,414,514,416,5
Широко-рядний2012,512,712,713,713,414,1
4012,212,412,913,412,914,3
6011,912,413,012,512,813,9
На фоні ґрунтового гербіциду
Звичайний рядковий2015,014,214,615,315,114,9
4015,515,516,116,816,216,7
6013,914,615,014,515,817,2
Широко-рядний2012,912,212,714,012,913,8
4013,413,413,613,614,014,2
6013,013,013,413,313,214,0

Таким чином, дослідження показали, що в післяукісних посівах соняшник можна сіяти широкорядним і звичайним рядковим способом. Найбільш високі урожаї забезпечуються за сівби суцільним способом і підтримці полів у чистому від бур`янів стані. При цьому виключаються міжрядні обробки. Найвищий ефект у боротьбі зі смітною рослинністю дає застосування ґрунтових гербіцидів («Трефлан» 4–5 л/га, «Харнес» 2 л/га). За відсутності гербіцидів гарні результати у боротьбі з бур`янами забезпечують боронування БЗСС-1,0 по сходах соняшнику у фазі «ниточки» бур`янів або їх проростання. У роки з гарною вологозабезпеченістю вищі урожаї соняшнику дає оранка, ніж поверхнева обробка.

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. Валитов А В. Формирование агроценозов кормовых культур в промежуточных посевах / А. В. Валитов – Вестник БГАУ, № 3, 2011. – С. 12–20
  2. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) / Б. А. Доспехов. – М. : Агропромиздат, 1985. – 351 с.
  3. Киреев. В. М. Кормовые культуры в промежуточных посевах / В. М. Киреев, В. Д. Клинов – Степные просторы, № 4, 1986. – С. 38–39.
  4. Кононюк. В. Соняшник – провідна культура АПК України / В. Кононюк. – Агровісник Україна, № 1, 2007. – 50 с.
  5. Маслійов. С. В. Вплив біопрепаратів на харчові підвиди кукурудзи (монографія) / С. В. Маслійов, Н. Ю. Мацай, Є. С. Маслійов – ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2018. – 163 с.
  6. Посыпанов Г. С. Растениеводство / Г. С. Посыпанов. – М. : Колос, 2006. – 612 с.
  7. Ткалич И. Д. Поукосные посевы / И. Д. Ткалич, Н. З. Дидык, А. А. Демидов. – Днепропетровск: Бюл. Института кукурузы, Вып. 80, 1992. – С. 115–120.
  8. Троценко В. І. Соняшник: селекція, насінництво, технологія вирощування (монографія) / В. І. Троценко. – Суми : Видавництво «Університетська книга», 2001. – 184 с.
Поделиться: