Біологічні особливості. Просо вибагливе до тепла й світла, тому в перший період вегетації дуже повільно розвивається і вимагає спеціальної підготовки грунту з метою очищення його від бур’янів. Насіння починає проростати при температурі грунту 6-8°С, а дружно проростає при 12-15°С. Сходи пошкоджуються приморозками і можуть гинути при зниженні температури до 3-3,5 °С. Під час вегетації рослини досить стійкі проти високих температур. Вегетаційний період скоростиглих сортів 60-70 днів, середньостиглих — 70-90, пізньостиглих — 100-120 днів.
Коренева система розміщується у верхньому шарі грунту й характеризується низькою засвоювальною здатністю, тому рослини вибагливі до поживного режиму грунту й добре використовують пряму дію й післядію органічних і мінеральних добрив. Інтенсивно засвоює поживні речовини у період від кущіння до достигання зерна.
Найкраще росте на чорноземах і каштанових легкого механічного складу грунтах.
Місце в сівозміні. Розміщують просо по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки, соняшник), бобових культур і удобрених озимих. Ярі зернові через більшу забур’яненість — гірші попередники.
Обробіток грунту. При розміщенні проса після зернових лущать стерню на 6-8 см, а при з’явленні бур’янів і вдруге на 10-12 см. Після просапних поле орють у кінці вересня на глибину 22-25 см. У південних районах республіки, де спостерігається вітрова ерозія, грунт обробляють плоскорізами на 25-27 см. Навесні закривають вологу і до сівби поле двічі культивують й боронують. Перший раз на глибину 8-10 см, а другий на глибину загортання насіння. Безпосередньо перед сівбою грунт коткують, що сприяє рівномірному загортанню насіння.
Удобрення. Під просо здебільшого вносять повне мінеральне добриво у нормі 30-60 кг/га поживної речовини кожного елемента. Фосфорно-калійні добрива, як правило, застосовують під зяблеву оранку, а азотні навесні під культивацію. У рядки дають — N10P15K10. Посіви перший раз підживлюють у фазі кущення (N20-30), а другий — під час виходу в трубку (Р30К30).
Сівба. Перед сівбою насіння протруюють. Сіють, коли температура грунту на глибині загортання насіння становить 10-12°С, тобто в кінці квітня — на початку травня. Спосіб сівби на слабоокультурених, забур’янених грунтах та при недостатньому зволоженні — широкорядний з шириною міжрядь 45 см, а на окультурених і при достатньому зволоженні, крім широкорядного, застосовують звичайний рядковий.
У Степу при широкорядній сівбі висівають 2-3 млн./га, у північному Лісостепу, на Поліссі та в західних районах республіки — 3-4, у центральному Лісостепу — 2,5-3, а при звичайному рядковому — відповідно — 5-6, 3,5-4,5 і 3-4 млн./га схожих насінин. За посушливих умов глибина загортання насіння 5—7 см, при нормальному зволоженні — 3-4, а на запливаючих і вологих грунтах — 1,5-2 см.
Догляд за посівами. Для знищення бур’янів слідом за сівбою вносять гербіциди. Після цього площу коткують і боронують легкими боронами. При з’явленні бур’янів та ущільненні грунту його до сходів боронують або розпушують ротаційними мотиками впоперек рядків. Після з’явлення сходів обробляють грунт у міжряддях (широкорядні посіви) на глибину 5-6 см культиваторами, обладнаними лапами-бритвами. Неудобрені посіви підживлюють. На початку кущіння рослин — проти бур’янів застосовують гербіциди. Якщо немає відповідних гербіцидів або з інших причин, під час кущіння рослин вдруге розпушують грунт у міжряддях на глибину 8 см, а при з’явленні волотей ще раз на 6-7 см.
Збирання врожаю. Просо збирають двофазним способом, скошуючи у валки при достиганні 70-75% зерна у волотях. Для запобігання обрушуванню і подрібненню зерна частоту обертання молотильного барабана зменшують до 500-600 об/хв. Зерно після обмолочування очищають і досушують до вологості 13-14%.