Тема 14. Овочеві сівозміни

Мета:

навчитись проектувати овочеві сівозміни.

Матеріальне забезпечення:

таблиці, підручники, довідники.

Завдання 1.

Вивчити чергування культур в сівозміні та значення попередників для овочевих рослин.

Правильне розміщення сільськогосподарських культур у сівозміні у просторі та часі забезпечує високу врожайність і якість овочевої продукції. Беззмінне вирощування якої-небудь овочевої культури приводить до виснаження грунту, адже кожен овоч засвоює з неї «свої» елементи живлення, відповідно до властивих їм мір винесення поживних речовин. Крім того, овочеві культури з однієї ботанічної родини мають однакові збудники хвороб і шкідників. З кожним роком в ґрунті накопичуватимуться збудники хвороб та личинки шкідників, характерні саме для цих культур. Тому, представники однієї родини необхідно повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 3-4 роки. Інколи, наприклад у випадку поширення бактеріозу, не раніше, ніж через 7-8 років.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування овочевих культур і парів у часі й на території, або тільки в часі. Овочеві культури можуть чергуватися не тільки між собою, але з іншими сільськогосподарськими рослинами, чи парами.

Чергування в часі - це щорічна або періодична зміна культур і чистого пару на конкретно взятому полі.

Чергування на території означає, що сівозміна поділена на поля, де щороку (почергово) вирощуються ті, чи інші овочеві культури. На кожному полі вони чергуються в часі.

Овочеві культури і технології їх вирощування неоднаково впливають на фізичні, хімічні й біологічні властивості ґрунту не тільки під час їхнього вирощування, але й у наступні роки. Саме тому, розміщення культур у сівозміні вимагає певного порядку їхнього чергування, який ґрунтується на неоднаковому відношенні різних сільськогосподарських рослин до родючості ґрунту, тобто необхідно кожну з них забезпечити добрим попередником.

Попередником називається сільськогосподарська культура, або пар, які займали дане поле в попередньому році.

Паром називається поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарську культуру і утримують його в чистому від бур`янів стані.

Причини впровадження сівозміни:

• виключається можливість накопичення у ґрунті специфічних для кожної овочевої культури хвороб, шкідників, бур`янів тощо;
• дозволяє досягти повного використання поживних речовин з ґрунту і добрив;
• природним чином створюються умови, для відновлення родючості ґрунту.

Плануючи чергування культур, потрібно пам’ятати про те, що не рекомендовано розміщувати ранні культури (салат, шпинат, цибулю на перо, редис) після культур пізніх (капуста, цибуля порей, морква, селера і ін.), які сильно виснажують грунт. Необхідно знати на декілька років вперед, яка культура буде після якої розміщена на ділянці в подальші роки. Це і називається чергуванням культуру в часі.

Раціональна структура посівних площ у сівозміні визначається спеціалізацією господарства, ґрунтово-кліматичними і організаційно-господарськими умовами (табл. 14.1.).

Таблиця 14.1. Структура розміщення основних овочевих культур в сівозміні різних кліматичних зон України, %

Основною зоною промислового овочівництва є зона Степу: тут розміщено 50 % загальної площі посівів овочевих культур і заготовлюється 50 % усіх овочів. У сівозмінах південно-західних областей Степу основною культурою є помідор, який займає 32-35 % усієї площі овочевих. Сівозміни зони Степу насичені овочевими культурами, які є сировиною для консервних заводів.

Основними вимогами для розроблення овочевих сівозмін є розміщення культур відповідно до їхніх біологічних особливостей, забезпечення оптимального розміру та конфігурації полів з тим, щоб вирощування і збирання врожаю максимально механізувати. Залежно від завдання вирощування овочів визначають середній розмір поля і кількість полів у сівозміні. Здебільшого їх у сівозміні від 4 до 10. У господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні небагатьох видів овочевих культур (3-4), їх розміщують у 4-5-пільних сівозмінах. Для раціонального використання сільськогосподарської техніки, площа поля у сівозміні має бути не менше 20-30 га.

Для складання сівозміни необхідно знати, що овочеві культури по-різному виносять з ґрунту поживні речовини (див. тему 2). Ступінь винесення поживних речовин пов`язаний з тим, що культура залишає після себе в ґрунті. Зокрема, кращими попередниками є бобові культури, які за рахунок бульбочкових бактерій покращують структуру ґрунту і збагачує його азотом. Крім того, необхідно пам`ятати, що деякі овочеві культури негативно реагують на власні кореневі виділення. Особливо це стосується культур родини лободові: буряк столовий, шпинат, мангольд і лобода садова. З цієї ж причини не рекомендують на одному і тому ж місці вирощувати горох і культури з родини селерові (моркву, петрушку, селеру, пастернак, кріп і фенхель).

Овочеві культури, які на початку вегетації ростуть повільно і повністю не використовують площу живлення вирощують в ущільнених посівах. Ущільнені посіви – вирощування на тій самій ділянці протягом усього вегетаційного періоду двох, або більше культур. Деякі овочеві культури вирощують з шириною міжрядь 70-210 см. На початку росту (20-40 діб) молоді рослини використовують лише 20-50 % площі живлення. Деякі з них мають короткий вегетаційний період і дають продукцію за 25-70 днів. Неоднаково овочеві культури вимогливі і до освітлення. Все це дає широко використовувати в овочівництві ущільнені посіви, в результаті чого раціональніше використовується площа, добрива, сонячна енергія.

Овочеві культури, які мають широкі міжряддя, ущільнюють такими, які мають короткий вегетаційний період, або в яких періоди формування продуктових органів не збігаються. Рослини, які ущільнюють: капуста, огірок, кабачок, патисон, помідор, перець, кукурудза цукрова, цибуля, ревінь і спаржа.

Ущільнювачі повинні мати менш розвинену кореневу систему, яка б не погіршувала умови росту основних культур. Добрими ущільнювачами є капуста цвітна, салат, капуста пекінська, редиска, кріп, цибуля на перо, квасоля, гарбуз. Їх висівають в міжряддя разом з культурою, яку ущільнюють, або завчасно – за 5-10 діб. Маса ущільнюючої культури не повинна перевищувати 30 % маси основної.

Моркву, петрушку, цибулю часто висівають з маячними рослинами (редискою, салатом). Норма висіву останніх має становити 2-3 % основної. При цьому, маячна культура буде ущільнювачем. Ущільнювачі збільшують валовий збір товарної овочевої продукції з одиниці площі, а також очищують поле від бур`янів.

При доборі культур для ущільнення треба брати до уваги явище алелопатії (взаємний вплив рослин). Між рослинами існують певні взаємини, і деякі з них поруч можуть просто не ужитися. Буває, що одна рослина процвітає за рахунок інших! Водночас існують, так звані культури – антагоністи, які пригноблюють ріст і розвиток тієї або іншої рослини.

Помідор “ворогує” з фенхелем і кропом, пригноблюються картоплею, оскільки вони уражуються та пошкоджуються загальними хворобами і шкідниками. Огірок пригнічується помідорами і “не дружить” з картоплею. Крім того, ці культури по-різному реагують на поливи, тому їхнє висаджування поруч є шкідливим. Не поєднується цибуля з квасолею, горохом і бобами. Часник погано впливає на бобові культури, а також капусту. Водночас капусту не можна ущільнювати морквою.

Салат не уживається з рослинами, в яких густі листки (морква, буряк) і повністю несумісний з гірчицею листковою. Важливо пам`ятати, що практично всі культурні рослини пригнічує фенхель, особливо помідор, квасолю, горох, боби, шпинат. Тому, дуже відповідально потрібно віднестися до розміщення культур, враховуючи особливості росту і розвитку рослин, їх вплив один на одного.

Плануючи чергування культур, орієнтуватися потрібно на рекомендованих попередників для культур. Крім того враховувати, що попередники для культур можуть бути кращими, нейтральними і недопустимими (поганими) (табл. 14.2). Обережно слід віднестися до попередників, під які вносили гербіциди, післядія яких може проявлятися впродовж декількох років.

Залежно від спеціалізації, об’єму виробництва овочів, структури посівних площ і природно-економічних умов в овочевих господарствах використовують такі типи сівозмін: овочеві, овоче-кормові, овоче-зернові, овоче-технічні. Ранні овочі на невеликих площах вирощують здебільшого у припарникових сівозмінах.

За обмеженої кількості овочевих культур їх розміщують у польовій сівозміні. Наприклад, у господарстві, яке вирощує помідор і горох овочевий для переробки, чергування культур у сівозміні може бути: 1 – горох овочевий; 2 – озима пшениця; 3 – помідор; 4 – ярі зернові.

Багаторічні овочеві рослини вирощують поза сівозміною, або на припарникових ділянках південних, або південно-західних схилів.

Завдання 2.

Розробити схему ротації овочевих рослин у сівозміні.

Розробка схеми чергування овочевих культур у сівозміні виконується у такій послідовності:

• порівняти сумарну площу овочевих культур і земельну ділянку, виділену під сівозміну;
• визначити кількість полів у сівозміні, залежно від біологічних особливостей cільськогосподарських культур, технологією їхнього вирощування та строками збирання врожаю;
• підібрати однакові сівозмінні групи овочевих культур за площею;
• розробити чергування овочевих культур.

Розробити орієнтовну схему сівозмін із зазначеним переліком овочевих культур:

• помідор, буряк столовий, цибуля ріпчаста, картопля рання, огірок, кабачок, люцерна, капуста пізня;
• капуста рання, перець солодкий, баклажан, цибуля ріпчаста, огірок, петрушка, морква, капуста цвітна, озима пшениця, картопля.

Контрольні завдання.

Розробити схему чергування овочевих культур згідно з індивідуальним завданням.

Контрольні запитання для самоперевірки знань:

1. Що таке сівозміна?
2. Назвати причини впровадження сівозміни?
3. Що таке чистий пар і для чого його впроваджують у сівозміні?
4. Назвати основні овочеві культури у структруі сівозміни в різних ґрунтово-кліматичних зонах України.
5. Які біологічні особливості овочевих культур найбільше впливають на складання сівозміни?
6. Що таке явище алелопатії?
7. Назвати кращі попередники для овочевих культур родини Пасльонові.
8. Яка послідовність розробки схеми чергування сільськогосподарських культур?