- Стан та перспективи виробництва картоплі в світі та в Україні
- Біологічні та морфологічні особливості
- Технологічні фактори в формуванні продуктивності картоплі
- Значення сорту в технологіях вирощування картоплі
- Якість садивного матеріалу
- Вимоги до забезпечення елементами живлення
- Якість бульб та стандарти якості
- Сорти картоплі
- Особливості формування продуктивності картоплі
- Вплив погодних умов років досліджень на ріст та розвиток рослин
- Формування вегетативної маси, листкової поверхні
- Сортова пластичність та стабільність картоплі
- Стійкість сортів картоплі до ураження хворобами
- Формування урожайності картоплі залежно від сортових особливостей, якості садивного матеріалу
- Продуктивність картоплі залежно від якості садивного матеріалу
- Урожайність картоплі залежно від норм висаджування та маси садивного матеріалу
- Морфофізіологічні та технологічні особливості вирощування товарної та садивної картоплі
Одним з основних факторів продуктивності картоплі є технологія вирощування, оскільки успіх в цьому процесі обумовлено майже 18 факторами. Оптимізація параметрів вирощування картоплі повинна враховувати економічну доцільність від використання технологічних прийомів, тобто підвищення продуктивності та якості картоплі повинно водночас забезпечити ресурсозбереження і зниження собівартості [21, 24, 25, 28, 31, 35, 52. 109, 110, 121, 122 ].
Інститут картоплярства УААН визначає як основні напрямки ресурсозбереження такі заходи: заміна традиційних органічних добрив сидератами, локальне внесення мінеральних добрив, заміна зяблевої оранки поверхневим обробітком ґрунту, поєднання технологічних операцій, зменшення витрат насіннєвого матеріалу, застосування гербіцидів.
| Показник | Наслідки при відхиленні від оптимального показника | ||
| насіннєвої картоплі | столової картоплі | картоплі для виробництва крохмалю | |
| Добре нагрівання ґрунту | Незначні (тільки в дуже ранніх і ранніх груп стиглості) | Ранні сорти: запізнення з посадкою і збиранням врожаю. Пізні сорти:незначні | Незначні |
| Слабка кам`янистість ґрунту | Зниження лежкості і частки товарної картоплі | Ранні сорти: дуже високе пошкодженнябульб і зниження частки товарної картоплі. Пізні сорти: зниження лежкості і частки товарної картоплі | Незначні |
| Слабкий ухил поля | Незначні | Можливість зрошення обмежена | Незначні |
| Просіюваність ґрунту | Підвищена частка домішок. Зменшення робочої швидкості збиральної техніки | Підвищена частка домішок. Зменшення робочої швидкості збиральної техніки | Підвищена частка домішок. Зменшення робочої швидкості збиральної техніки |
| Незначне перезволоження | Запізнення з висаджуванням і появою сходів. Підвищення ураження чорною ніжкою і мокрою гниллю | Запізнення з висаджуванням і появою сходів. Підвищення ураження чорною ніжкою і мокрою гниллю | Запізнення з висаджуванням і появою сходів. Підвищення ураження чорною ніжкою і мокрою гниллю |
| Незначне ущільнення в піґрунті | При екстримній погоді за рахунок порушення водного режиму зниження урожайності і якості | При екстримній погоді за рахунок порушення водного режиму зниження урожайності і якості | При екстримальні погоді за рахунок порушення водного режиму зниження урожайності і якості |
| Середня до високої частка дрібнозему | Незначні | Ранні сорти: пізнє прогрівання ґрунту. Пізні сорти: знижена смакова якість, підвищене враження паршею | Зниження вмісту крохмалю (біля 2%) |
Існує широкий набір сортів картоплі за термінами дозрівання і тривалістю вегетаційного періоду, що полегшує включати культуру у сівозміну. Після ранньої картоплі з вегетаційним періодом до 70 діб в сівозміну доцільно включати іншу культуру.
Картопля є однією з культурних рослин, що стимулюють фізичне дозрівання ґрунту. Тому вона не вимагає попередника, що залишав би після себе ґрунт у гарному структурному стані [127].
Більш складна проблема біологічної сумісності картоплі. Розрізняють рослинницьку і фітопатологічну сумісність. Якщо картопля з рослинницької точки зору самосумісна, то з фітопатологічної, у першу чергу, у зв`язку з ураженням золотистою і блідою картопляними нематодами (Globodera rostochiensic, Globodera pallida), вона у значній мірі несумісна.
Важливими факторами для визначення місця картоплі в сівозміні є структура ґрунту, забезпеченість її вологою і поживними речовинами, фітосанітарний стан, а також використання картоплі як попередника для інших культур. Виходячи з цього, за включення картоплі у сівозміну варто дотримуватись наступних принципів:
- поле повинне бути придатним для механізованого збору врожаю з найменшими ушкодженнями бульб;
- ґрунт повинний бути вологим під час вегетаційного періоду. Із сівозміни варто виключати найлегші ґрунти з глибокозалягаючими ґрунтовими водами, що мають запаси продуктивної вологи менше 80 мм в горизонті 0-100 см;
- необхідне достатнє забезпечення ґрунту органічними речовинами. Для цього в сівозміни включають багаторічні трави (конюшина, люцерна) і ярі проміжні культури (ріпак, редька та ін.) після зернових попередників;
- варто забезпечити культурі ефективний вегетаційнний період. Тому її вирощують як основну культуру не по озимих проміжних культурах, проводять підготовку до прорастання або пророщення садивного матеріалу;
- для зниження захворюваності картоплі необхідно робити перерви при її вирощуванні на тому самому полі;
- поля картоплі повинні бути вільними від бур`янів. З цією метою в сівозміну включають, наприклад, сидеральні культури, не розміщують картоплю після люцерни.
При виборі поля для вирощування насіннєвої картоплі варто враховувати особливі вимоги.
Для зниження «вірусного тиску» щоб запобігти льоту попелицьпереносників і захисту від спонтанної інфекції з «хворих» сусідніх полів, насадження насіннєвої картоплі варто розміщувати на достатній відстані від полів з різними категоріями розмноження.
Найпоширеніший попередник картоплі – зернові. Істотної різниці в цінності різних видів зернових як попередників не відзначено.
Придатність зернових, як попередників картоплі, зростає за рахунок внесення після них органічних добрив, а в регіонах, де тривалість вегетаційного періоду і, особливо, вологозабезпеченість це дозволяють – включенням ярих проміжних культур. Але мета вирощування таких культур (підвищення органічної речовини в ґрунті, зменшення вимивання поживних елементів і зниження небезпеки ерозії ґрунту) досягається тільки за достатньо густого травостою [127].