Вимоги до забезпечення елементами живлення

Картопля дуже вимоглива до поживних речовин. Для отримання високих урожаїв і доброї якості бульб вони повинні бути доступні рослинам вчасно, у необхідній кількості і в потрібній формі. Цим вимогам задовольняють ті добрива, які вносяться з урахуванням ґрунтових запасів поживних речовин і з урахуванням подальшого використання картоплі (столова, насіннєва, для виробництва харчових продуктів, крохмалю і спирту, на корм).

Потреба рослин картоплі в поживних речовинах проявляється до початку накопичення органічних речовин. До цвітіння поглинається 75% необхідного азоту, 66% калію і фосфору, та 50% магнію.

Хоча картопля знижує вміст гумусу в ґрунті, вона не вимагає (якщо баланс гумусу в межах сівозміни урівноважений) безпосереднього внесення органічних добрив. Вони корисні для картоплі (за винятком вирощування її для переробки). Для сидеральних посівів рекомендуються гірчиця біла та редька олійна. Загортання в кінці жовтня зеленої маси цих культур в грунт в кількості 35-40 т прирівнюється до 25-30 т гною. Матеріальні витрати за цих умов у 3,7 разів менші порівняно з використанням органічних добрив.

Потреба основних мінеральних добрив складає на 100 ц бульб близько 60 кг азоту, 20 кг фосфору і 80 кг калію. Інститут картоплярства УААН рекомендує локальний спосіб внесення добрив. Половинну дозу мінеральних добрив вносять одночасно з висаджуванням у рядки глибше від залягання картоплі на 6–8 см і за ефективністю це відповідає внесенню повної норми, а затрати зменшуються у 2–3 рази. За сумісного внесення гною і мінеральних добрив менша кількість їх сприяла підвищенню крохмалистості бульб. Внесення лише гною забезпечувало зниження нітратного азоту [101, 144, 145, 146].

На врожайність культури впливають строки висаджування, їх відхилення від оптимальних, що зменшує ефективність використання добрив, збільшення захворюваності. Проводять висаджування за температури ґрунту 7°С на глибині 9–10 см протягом 3-4 днів. Картопля може рости на будьякому грунті, але найкращим є легкий, добре дренований, родючий грунт зі слабо кислою реакцією, що запобігає ураженню бульб паршею.

Важлива також густота насаджень, площа живлення, які залежать від сорту, від розвитку вегетативної маси, площі листків, кількості добрив. Максимальний врожай залежно від сорту формується в інтервалі 150–300 тисяч стебел на 1 га. Доцільною є густота насаджень 60 тис. бульб на 1 га, більша густота за достатнього мінерального живлення призводить до послабленого використання листками сонячної енергії через затінення нижніх ярусів.

Крім паразитарних (біотичних) хвороб картоплі, які обумовлені впливом вірусів, бактерій, грибів, частіше картопля хворіє від абіотичних хвороб, які проявляються в зміні кольору поверхні або форми бульб, потемніння серцевини тощо. Частіше такі хвороби обумовлені дефіцитом чи надлишком елементів живлення (добрив, мікроелементів) [46,48].

Для одержання якісного врожаю оптимальним співвідношенням основних добрив є N:Р:К = 1:2:1,5. За даних умов слід знати ознаки надлишку, а головне, недостачі добрив. Надлишок азоту характеризується інтенсивним зеленим кольором листків, надлишок росту стебла аж до вилягання. Цикл вегетації затягується, запізнюється бульбоутворення, що знижує врожай. Нестача азоту приводить до пожовтіння листків, відставання в рості, що знижує врожай і якість бульб [143].

Нестачу калію часто виявляють за вапнування ґрунту, що збільшує потребу рослин в калії. Жарка і суха погода підсилює ознаки нестачі цього елементу. Спочатку листя стає темно-зеленим, жорстким, а потім – бронзового кольору, закручується донизу і в крайньому випадку листки засихають. Причина хвороби – накопичення в клітинах аміачного азоту за нестачі калію [143].

Нестача фосфору відмічають частіше на кислих підзолистих ґрунтах. Ріст затримується, меншає розгалуження, на кінцях нижніх листків з’являється полоска темнокоричневого кольору, а в бульбах іржаво–бурі плями, що розходяться від центру.

Нестача міді може проявлятися на торфяно–болотних ґрунтах, ріст затримується. Мідні добрива збільшують витривалість рослин до несприятливих умов середовища і хвороб.

Нестачу бору відмічають на піщаних ґрунтах. Кущ формується приземистим і густим. Бульби зменшуються, виникають на них тріщини, м’якуш буріє. Зменшується стійкість рослин до хвороб.

Нестача марганцю відмічають на карбонатних ґрунтах, за перевапнування, на торфових ґрунтах, коли рН вище 6-6,5. З’являється хлороз листків, некротичні плями, затримка і зупинка росту, зниження продуктивності.

Нестача магнію призводить до посвітління листків, особливо нижніх. Вміст крохмалю в бульбах зменшується на 1-3%. Нестача кальцію виражається в порозовінні основних частин верхівкових листків, Листки стають тоншими, закручуються. Рослини відстають в рості.

Крім добрив, на продуктивність картоплі впливають ендогенні гормони (гібереліни, цитокініни, абсцизова кислота), які впливають на процеси ділення, розтягування і витягування клітин. За нестачі азоту стимулюється бульбоутворення, спостерігається зменшення притоку цитокінінів прискорюєься процес старіння та індукція бульбоутворення. Проте позакореневе підживлення рослин азотом на початку бульбоутворення посилює фотосинтетичну діяльність листків і призводить до збільшення кількості бульб на рослині.

Поделиться:

Дополнительные материалы по теме: