Технологія та ефективність вирощування ячменю ярого, придатного для пивоваріння

автор:
источник: Вісник Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Харківської області 2014 г. №16
В оглядовій статті наведено узагальнення чисельних досліджень культури пивоварного ячменю, технології та економічної доцільності його вирощування. Наведено господарську характеристику сортів ячменю ярого селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН, придатних для пивоваріння – Етикет, Виклик, Парнас, Аспект, Інклюзив, Козван. Надано рекомендації з технології вирощування ячменю, особливості технологічних операцій для різних грунтово-кліматичних зон України. Проаналізовано літературні дані з дослідження мінімізації обробітку грунту, надано рекомендації щодо застосування мінімальних технологій у різних за вологозабезпеченням зонах.


ячмінь ярий, пивоваріння, селекція, технологія вирощування, якість зерна, екстрактивність, мінімізація обробітку грунту, економічна ефективність

Вступ. В Україні створено багато сортів ячменю ярого з комплексом господарсько цінних ознак, які можуть повністю задовольнити потреби сільськогосподарського виробництва. Виробникам усіх форм власності селекціонери можуть запропонувати високоінтенсивні, інтенсивні і напівінтенсивні сорти з широким потенціалом урожайності та якості зерна, адаптовані до конкретних умов вирощування. Більшість сортів за сприятливих умов можуть забезпечувати дуже високу врожайність, але за несприятливих значно її знижувати, що свідчить про невірний підбір сортів. Щоб цього уникнути, слід максимально використовувати рекомендації регіональних науково-дослідних установ – оригінаторів сортів та центрів наукового забезпечення сільського господарства.

В Україні, ЄС, Російській Федерації, Канаді, США, Австралії та інших країнах з розвинутим пивоварним виробництвом основним шляхом поліпшення ячменю є селекція. За умови широкого вивчення особливостей пивоварних та солодових властивостей різних сортів ячменю слід враховувати, що на придатність до пивоваріння будь-якого сорту ячменю дуже впливають умови вирощування. Пивоварні сорти ячменю, окрім загальних до усіх сортів вимог, повинні мати ще ряд сортових особливостей, від яких залежить вихід екстракту: високий вміст у зерні крохмалю, низькі – вміст білка та плівчастість (рис. 1). До того ж на вихід екстракту впливають технологія вирощування та грунтово-кліматичні умови регіону.

Від сорту ячменю, регіону та погодних умов вирощування залежить вміст у пиві диметилсульфіду (DMS), який надає пиву неприємний запах вареної кукурудзи [1, 2]. В умовах більш жорсткого, ніж у Західній Європі, клімату більшості зон України слід акцентувати увагу на вирощування вітчизняних пивоварних сортів, які адаптовані до місцевих умов.

Рис. 1. Основні вимоги до сучасних сортів ячменю ярого

Головним показником, що характеризує якість зерна пивоварного ячменю, є екстрактивність: чим вона вища, тим більший вихід пива. Під екстрактивністю ячменю розуміють кількість сухих речовин зерна, які за певної температури води під впливом ферментів солодової витяжки переходять у розчинний стан. Найважливішою та найціннішою частиною зерна для високого виходу екстрактивних речовин є крохмаль.

Важливо також, щоб зерно було вирівняним: це забезпечує під час замочування рівномірне намокання і проростання. Зерно має проростати швидко (за три доби), а схожість має бути не нижчою за 95 %, що є економічно важливими показниками. До того ж зерно, яке проростає повільно, може уражати пліснявий гриб, що негативно впливає на якість пива. Солод з великою кількістю непророслих зерен погано оцукрюється, сусло з нього має низький кінцевий ступінь зброджування та дає пиво поганої якості. Для приготування світлих сортів пива найпридатніші ячмені з низьким вмістом білка. Ячмінь із підвищеним вмістом білка можна використовувати для приготування пива темних сортів, але його переробка потребує тривалішого замочування, нижчої температури і подовження часу пророщування. Переробка такого ячменю дуже трудомістка, що збільшує виробничі витрати [2, 3, 4].

Мета. Аналіз сучасних досліджень зі створення сортів, технології та ефективності вирощування ячменю ярого, придатного для пивоваріння. Селекція пивоварних сортів ячменю ярого та впровадження їх у вітчизняне виробництво.

Результати. В Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН створено ряд цінних у господарському відношенні сортів ячменю ярого, придатних для пивоваріння, з них до Державного реєстру на 2014 рік занесено Етикет, Виклик, Парнас, Аспект, Інклюзив, Козван (табл. 1).

Таблиця 1. Господарська характеристика сортів ячменю ярого селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, занесених до Державного реєстру на 2014 р. як придатні для пивоваріння
СортРік занесення до реєструЗона вирощуванняГрупа стиглостіУрожайність у виробництві, т/гаСтійкість до вилягання, балМаса 1000 зерен, гВміст білка, %
Етикет напівінтенсивний2006ЛПсс4,6–6,38,6–8,948–5610,0–11,0
Аспект інтенсивний2007Псп6,2–7,49,046–5410,5–10,9
Виклик високоінтенсивний2008ЛПср5,2–7,68,2–9,046–529,9–10,9
Парнас інтенсивний2008СЛсс6,0–7,89,046–5210,0–10,9
Інклюзив напівінтенсивний2009СЛсс6,0–7,38,3–9,054–5810,7–11,6
Козван інтенсивний2011ЛПсс5,8–7,28,5–9,047–4911,0–11,8

Серед цих сортів як інтенсивні для господарств із розвиненою матеріально-технічною базою, так і напівінтенсивні для господарств із обмеженими фінансовими можливостями, яких, на жаль, ще дуже багато в Україні. Тривалість вегетації сортів ячменю відносить їх до оптимальних для України груп стиглості – середньоранні (ср), середньостиглі (сс) і середньопізні (сп). Впровадження наших сортів рекомендовано для всіх зон – Степ (С), Лісостеп (Л) і Полісся (П).

Пивоварні сорти характеризуються низьким вмістом білка (9,0–11,5 %) і високою екстрактивністю – не менше 79 %, чому сприяє високий рівень урожайності. При цьому маса 1000 зерен у сортів на середньому рівні (45–54 г), що гарантує високу вирівняність зерна і тим самим – дружність проростання.

Висока стійкість до вилягання є одним з найважливіших факторів, так як у разі вилягання посіви ячменю піддаються ураженню збудниками основних хвороб і зерно з таких посівів втрачає високу якість. Потенційна урожайність пивоварних сортів ячменю ярого досягає 8,5–9,5 т/га, але умови вирощування дозволяють реалізувати потенціал лише на 51–90 %. Останніми роками ми спостерігаємо надзвичайно негативний вплив погодних умов на виробництво ячменю ярого. Жорсткі тривалі посухи на фоні високих температур повітря, безумовно, є вкрай несприятливими для отримання високих урожаїв, але очевидним є те, що не тільки погодні умови стали причиною зниження валових зборів ячменю ярого. Багато виробників свідомо порушують вимоги технології вирощування пивоварного ячменю з економічних міркувань. Недостатня урожайність ячменю та її великі коливання за роками пояснюються в першу чергу несвоєчасним сортооновленням та сортозаміною, незбалансованим мінеральним живленням, недостатнім застосуванням пестицидів і вже у другу чергу – несприятливими погодними умовами. Усі згадані фактори є причиною великої різниці між потенційною і фактичною урожайністю ячменю ярого.

Рентабельність переробки зерна ячменю в солод, як і якість пива, значною мірою залежить від сортових особливостей. Кращими для пивоваріння вважаються дворядні плівчасті ячмені – вони дають крупне, вирівняне зерно, що дружно проростає, а плівки в процесі фільтрування сприяють освітленню пива.

Нами разом зі вченими нашого інституту В. М. Костромітіним, В. О. Скиданом, М. Г. Цехмейструком [6, 7, 8] з урахуванням агробіологічних особливостей ячменю ярого [9, 10] розроблено і випробувано наступну технологію вирощування пивоварних сортів, рекомендовану для нашої агрокліматичної зони (табл. 2).

Вирощування пивоварного ячменю має кілька відмінностей від зернового та насіннєвого, які пов’язані перш за все з урахуванням вимог до отримання високоякісної сировини для пивоварної промисловості. Мета процесу вирощування ячменю ярого як пивоварної сировини - знизити вміст білка (не більше 11–11,5 %), підвищити вміст екстрактивних речовин (не менше 79%), досягти високого ступеню вирівняності зерна (90–95 %).

Окремо слід зупинитися на тому, як впливає вміст білка в зерні на його солодові властивості. За масової частки білка більше 11,5 % зерно має слабку капілярність і низьку водопоглинальну здатність, що затримує його проростання. Якщо ж цей показник нижчий 8,0 %, то таке зерно має низьку енергію проростання із-за слабкої життєздатності. Все це негативно впливає на вихід солоду із одиниці сировини, піноутворення і смакові якості пива [1, 2].

У зв’язку з біологічними особливостями ячменю, які пов’язані з чутливістю до нестачі поживних речовин і вологи в ґрунті, вирощування пивоварних сортів потребує більш суворого дотримання всього комплексу агротехнічних вимог: визначення місця в сівозміні, системи обробітку ґрунту, застосування добрив і засобів захисту рослин.

Для одержання зерна з високими пивоварними якостями необхідно знизити вміст білка в зерні, підвищити екстрактивність та досягти високої вирівняності зерна, що забезпечує високу енергію проростання при солодорощенні. Для цього зменшують внесення азотних добрив, а високих урожаїв досягають, збільшуючи густоту стеблостою і стимулюючи фосфорнокалійне живлення рослин. Взагалі ж доза добрив має бути розрахунковою на рівень запланованого урожаю (не менше 5,0 т/га) з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті.

Таблиця 2. Технологія вирощування пивоварного ячменю ярого, рекомендована Інститутом рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН
Вид робітТоварні посівиНасіннєві посіви
Визначення попередникаКукурудза, цукрові буряки, картопля, овочі (окрім бобових)Зернобобові культури, багаторічні трави, кукурудза, цукрові буряки, картопля, овочі
Основний обробіток грунтуДискування один або два рази залежно від попередника та ступеню забур’яненості. Оранка на глибину 20-22 см. На грунтах легкого механічного складу за високої культури землеробства можливий мінімальний обробіток
Передпосівний обробіток грунтуБоронування для закриття вологи.
Культивація на глибину загортання насіння, вирівнювання поля.
Удобрення:
основне
Післядія гною + P20K20.
Без удобреного попередника
P30K30.
Післядія гною + N30P30K30.
Без удобреного попередника
N60P60K60.
передпосівне
при сівбі
N30-60N30
N10P15K10.
Протруювання насіння рекомендованими до застосування в Україні протруйниками, серед них: бункер 0,4-0,5 л/т
лоспел 0,9 л/т
вінцит 050 CS 1,5-2,0 л/т
премікс 25 1,5-2,0 л/т
гранівіт 2,5-3,0 л/т
кольчуга 0,5 л/т
росток 0,7-1,0 л/т
раназол 0,5 л/т
кінто дуо 2,0-2,5 л/т
форсаж 1,0-1,2 л/т
Максим стар 0,25 FS 1,5-2,0 л/т
дивіденд стар 0,36 FS 1,5-2,0 л/т
вітавакс 200 ФФ 2,5-3,0 л/т
Сівба: строкиУ перші дні настання фізичної стиглості грунту
Норма висіву5,0-5,5 млн. шт./га4,5-5,0 млн. шт./га
Глибина загортання насіння4–7 см; в залежності від ступеню зволоження ґрунту
КоткуванняКільчасто-шпоровими котками одночасно з посівом або зразу ж після нього
Догляд за посівами: внесення рекомендованих до застосування в Україні гербіцидів для захисту від бур’янів, серед них: У фазу кущіння:
діален супер 464 SL 0,5-0,7 л/га
канцлер 75 % 10-15 г/га + 200 мг ПАР “Флокс”
базагран М 37,5 % 2,0-3,0 л/га базагран 48 % 2,0-4,0 л/га
До появи прапорцевого листка:
калібр 75 % 30-60 г/га
гранстар 75 % 15 г/га
логран 75 % WG 6,5-10 г/га
гербілан 8-10 г/га
дикамерон 36 % 0,12-0,19 л/га
Догляд за посівами: внесення інсектицидів, серед них: карате Зеон 050 CS 0,15-0,20 л/га
сумі-альфа 5 % 0,2-0,25 л/га
БІ-58 новий 1,0 л/га
штефесін 2,5 % 0,2-0,25 л/га
нурел Д 55 % 0,5-0,75 л/га
Догляд за посівами: внесення рекомендованих фунгіцидів, серед них: імпакт 125 % 0,5-1,0 л/га
тілт 250 ЕС 0,5 л/га
Рекс Дуо 0,5 л/га
амістар екстра 0,5 л/га
корнет 0,5 л/га
дерозал 50 % 0,5 л/га
альто-супер 400 0,4-0,5 л/га
форсаж 500 SC 0,4-0,5 л/га
Видові та сортові прополюванняНа всіх посівах впродовж вегетації
Збирання урожаюПряме комбайнуванняРоздільне (двофазне) або пряме комбайнування
Післяжнивні роботиОчистка зразу ж після збирання. Просушування за потреби активним вентилюванням за t° 35–45 °С.

Кращими попередниками для пивоварного ячменю є просапні культури, зокрема кукурудза на зерно і силос та, все рідше у наш час, цукрові буряки. Останніми роками із-за перенасичення посівних площ соняшником після нього найчастіше сіють ячмінь ярий. Соняшник є поганим попередником для ячменю, та за високої культури землеробства після соняшнику можна отримати доволі високий урожай ячменю. Але для пивоварного ячменю соняшник все-таки є вкрай небажаним попередником. Під ячмінь, призначений для пивоваріння, не слід підсівати багаторічні трави (особливо бобові), тому що при цьому погіршується пивоварна якість зерна – збільшується вміст білка (на 0,5–1,1 %) і зменшується вміст крохмалю (на 2–5 %).

Для одержання високоякісної пивоварної сировини необхідне рівномірне загортання насіння і дружні сходи, тому обробіток ґрунту має бути спрямованим на максимально можливе вирівнювання поверхні поля. За рекомендаціями вчених Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН безполицевий обробіток проводити небажано, так як на поверхні залишається багато насіння бур’янів, до того ж сходи ячменю будуть не вирівняними та зрідженими через велику кількість рослинних решток [6].

Обов’язковим заходом є протруювання насіння проти ураження збудниками комплексу хвороб – летючої та твердої сажки, іржі, гельмінтоспоріозу, борошнистої роси та інших [6, 8]. Нові сорти ячменю мають високу стійкість до ураження збудниками основних хвороб, що дає можливість повністю або частково виключити застосування фунгіцидів на їх посівах. Сорти селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН є високостійкими, а деякі з них мають групову або комплексну стійкість (табл. 3).

Таблиця 3. Стійкість сортів ячменю ярого до біотичних чинників, 2007–2013 рр.
СортЛетюча сажкаКам’яна сажкаБорошниста росаГельмінтоспоріозВнутрішньо-стеблові шкідникиХарактеристика стійкості сорту
сітчастийсмугастийтемно-бурий
Етикет97–95–97–9595–6Групова (сажкові, сітчастий і темно-бурий гельмінтоспоріоз)
Виклик95–85–97–8695–7Групова (летюча сажка, темно-бурий гельмінтоспоріоз)
Парнас98–97–95–8696–8Комплексна (сажкові, борошниста роса, темно-бурий гельмінтоспоріоз, внутрішньостеблові шкідники)
Аспект96–87–95–7693–5Групова (летюча сажка, борошниста роса, темно-бурий гельмінтоспоріоз)
Інклюзив97–85–95–9594–5Групова (летюча сажка, темно-бурий гельмінтоспоріоз)
Козван985–74–8595–8Групова (сажкові, темно-бурий гельмінтоспоріоз)

Так, сорт Парнас є джерелом комплексної стійкості до ураження збудниками летючої і кам’яної сажок (8–9 балів), борошнистої роси (7–9 балів), темно-бурого гельмінтоспоріозу (9 балів) та пошкодження внутрішньостебловими шкідниками (6–8 балів). Сорт Етикет є джерелом групової стійкості до ураження збудниками летючої і кам’яної сажки, сітчастого і темно-бурого гельмінтоспоріозу (7–9 балів). Сорти Виклик та Інклюзив є джерелами групової стійкості до ураження збудниками летючої сажки і темно-бурого гельмінтоспоріозу (9 балів). Сорт Аспект – джерело групової стійкості до ураження збудниками летючої сажки (9 балів), борошнистої роси (7–9 балів) і темно-бурого гельмінтоспоріозу (9 балів). Сорт Козван стійкий до сажкових хвороб (8–9 балів) і темно-бурого гельмінтоспоріозу (9 балів). У роки з надмірною зволоженістю фунгіциди слід застосовувати за перших же проявів дії патогенів [11, 12].

Сіяти пивоварний ячмінь слід в першу чергу добре відсортованим насінням. За сівби на 8–16 діб пізніше оптимального строку різко погіршуються якісні показники пивоварного зерна: підвищується вміст білка в зерні на 0,5–0,9 % та знижується крупність на 5,8–13,0 %. Рекомендується висівати 4,5 – 5 млн. шт./га схожого насіння після попередників з високим агрофоном, а на неудобрених та недостатньо удобрених полях – 5,0–6,0 млн. шт./га. Сорти, які мають високу продуктивну кущистість, на родючих ґрунтах потребують зменшення норми висіву на 15–20 %. Узагальнені дані показують, що збільшення норми висіву від 4 до 6 млн. шт./га схожого насіння підвищує вміст крохмалю та зменшує вміст білка [6, 7, 9, 10].

Вирощування ячменю в полі і солодження – це два взаємозв’язані процеси у виробництві пива. З-поміж інших негараздів у виробництві товарної продукції можна назвати вплив продуктів метаболізму мікроорганізмів. Багато виробників не надають значення моніторингу фітосанітарного стану посівів та ураженню збудниками “хвороб зберігання”. І даремно, тому що ураженість посівів ячменю альтернаріозом (Alternaria alternata), плямистостями (Bipolaris sorokiniana), фузаріозом (Fusarium sp.) та ураженість зерна при зберіганні пліснявою, гнилями (Penicillum sp., Aspergillus fumigatus, Rhizobium stolonifer) викликає загнивання зародка, підвищує скловидність, знижує урожайність, енергію проростання і т. ін. Як результат – зниження якості солоду, у пива з’являються неприємний запах, каламутність, різкий смак, темний колір, спостерігається гашинг (мимовільне фонтанування пива) [1–5, 8, 13]. Це дуже неприємне для пивовара явище, оскільки призводить до втрати якості продукції і наносить серйозний удар по іміджу виробника. Німецькі вчені P. Dilly, L. Narziss, R. Schildach та ін. [14], виходячи з причин виникнення гашингу пива, запропонували заходи з попередження цього негативного явища, серед них і агротехнічні: правильна сівозміна, яка б попереджувала накопичення інфекції в грунті; використання ранньо- і середньостиглих невилягаючих сортів ячменю, так як пізні сорти більше підлягають інфікуванню; постійна селекція на стійкість до ураження збудниками грибних хвороб, особливо фузаріозом; правильне застосування пестицидів; обмежене внесення азоту, так як надлишок азоту в грунті сприяє інтенсивнішому розвитку інфекції; збирання урожаю прямим комбайнуванням за оптимальної вологості зерна [3, 4, 5].

Впродовж вегетації посіви ячменю потребують захисту від бур’янів та ураження збудниками хвороб і шкідниками. Основну загрозу посівам ячменю складають коренепаросткові багаторічні та ранні ярі бур`яни. Гербіциди для їх знищення вносять у фазу кущіння, а гербіциди нового покоління – до появи прапорцевого листка.

Пивоварний ячмінь збирають лише прямим комбайнуванням за повної стиглості зерна з вологістю 14–15 %. Перестій небажаний, так як при цьому зменшується вміст крохмалю внаслідок посиленого дихання зерна. Після обмолоту зерно відразу прочищають і за потреби просушують. При післязбиральній очистці і доробці залишають зерно фракції 2,5–2,8 мм. Слід зауважити, що одержати високоякісне товарне зерно пивоварного ячменю можна лише за дотримання всіх вимог технології його виробництва, тому що за низької культури землеробства навіть найкращий пивоварний сорт не забезпечить якісної сировини.

Останніми роками все настійніше пропагуються мінімальні технології обробітку грунту. Такі технології досліджувалися ще у Радянському Союзі в 50-ті роки минулого сторіччя відомим аграрієм Т. С. Мальцевим на пшениці ярій. Тоді ці досліди не дали позитивних результатів, так як через три роки після застосування мінімального обробітку врожайність ярої пшениці суттєво знизилася. Те саме ми спостерігаємо і в наші часи – за тривалого застосування мінімального обробітку грунту в нашій зоні знижується урожайність культур та якість їх продукції. Як повідомляє Ю. Носенко (НААН), особливості застосування технологій мінімального і нульового обробітку визначаються особливостями грунтового покриву. Ці технології є перспективними для структурних добре дренованих грунтів, де за посушливих умов вони мають переваги за рахунок мульчування поверхні рослинними рештками, що зберігає до 25–50 мм вологи в орному шарі. Суглинкові слабко дреновані та дерново-підзолисті грунти легкого гранулометричного складу є мало придатними для ведення прямої сівби. Таким чином, перспективною для впровадження мінімальної та нульової системи обробітку грунту є зона Степу. Західна частина Лісостепу, більшість лівобережного Лісостепу та Полісся здебільшого залишаються зонами диференційованого обробітку з переважанням оранки та дискування, а мінімальні системи тут запроваджуються лише фрагментарно [15].

Постійне підвищення цін на паливно-мастильні матеріали стимулює виробників до пошуку резервів зменшення витрат ПММ і найперспективнішим у цьому відношенні є мінімалізація обробітку грунту. Саме з цієї причини багатьма вченими і практиками відстоюється можливість і економічна доцільність мінімального і нульового обробітку грунту. Ті ж учені повідомляють, що за мінімального і нульового обробітку набагато краще, ніж за полицевої оранки, зберігається структура грунту. В наш час це надзвичайно актуальна проблема, тісно пов’язана з катастрофічним падінням родючості чорноземів внаслідок зменшення вмісту гумусу в орному шарі.

Але, зважаючи на збереження структури грунту за мінімального обробітку, не слід забувати про урожайність ячменю. Системи мінімального і тим більше нульового обробітку грунту мають як позитивні, так і негативні сторони. Позитивним є те, що за таких систем різко підвищується продуктивність праці, скорочуються затрати на виробництво, здійснюється захист грунтів від ерозії, підвищується вміст гумусу, зберігається грунтова волога за рахунок зменшення фізичного випаровування, знижується собівартість продукції.

При цьому застосування таких систем обробітку має і негативні сторони, а саме: за наявності на поверхні грунту післязбиральних решток, особливо після кукурудзи і соняшнику, температура грунту навесні знижується, що призводить до зміщення строків сівби ячменю на пізніший термін. На слабко дренованих грунтах можливе перезволоження, зростає негативний вплив мікропонижень («блюдець»). Внаслідок насичення посівного шару післязбиральними рештками можливе зниження польової схожості насіння, що призводить до збільшення норми висіву на 15–25 % і тим самим – до збільшення витрат на вирощування. За мінімального обробітку грунту контроль забур`яненості стає складнішим і дорожчим, що також веде до підвищення собівартості продукції. Також створюються умови для несприятливого фітосанітарного стану посівів, що пов`язано з наявністю на поверхні грунту рослинних решток, на яких зберігаються джерела інфекції та створюються сприятливі умови для зимівлі шкідників. Особливо небезпечним це є для пивоварного ячменю, так як сучасні системи обробітку грунту (наприклад, мінімальний і нульовий обробіток, обмежене застосування фунгіцидів) сприяють росту фузаріозної інфекції та її розповсюдженню [13, 15].

Про неоднозначність застосування мінімального обробітку грунту свідчить також і досвід багатьох українських аграріїв. У результаті аналізу виробництва ячменю ярого в різних зонах України вчені разом з аграріями дійшли висновку, що оптимальним для зон достатнього зволоження (Полісся, північ і захід Лісостепу) є оранка або комбінована технологія, тобто один раз на два-три роки після мінімального обробітку слід проводити оранку. У ПСП «Пісківське» (головний агроном В. М. Байло) у Чернігівській області впродовж трьох років проводили мінімальний обробіток грунту, але при цьому почала знижуватися урожайність усіх культур. Тоді у ПСП провели такий дослід: на полі, де був посіяний ячмінь сорту Pasadena (Німеччина), одну частину зорали, а другу обробили поверхнево. У результаті урожайність ячменю на оранці була на 35 % вищою, ніж на поверхневій обробці.

Учені Інституту зернового господарства НААН А. Г. Горобець, А. І. Горбатенко та О. І. Цилюрик впродовж 1997–2008 років вивчали ефективність різних способів обробітку грунту під ячмінь ярий після попередників озима пшениця, кукурудза на зерно і соняшник. У результаті досліджень було встановлено, що грубі рослинні рештки кукурудзи суттєво погіршують поверхневий обробіток грунту – не витримується глибина розпушування, утворюються брили, формується неоднорідність за щільністю, твердістю і вологістю грунту. У соняшнику рештки ламкі, вони краще подрібнюються чизельним знаряддям і тому стан поля і врожайність ячменю у цьому варіанті досліду були кращими. Урожайність ячменю за мінімального поверхневого обробітку в порівнянні з оранкою знизилася на 0,3–0,5 т/га, це пояснюється тим, що за такого обробітку верхній шар грунту має низьку вологозберігаючу здатність. Це призводить до затримки проростання насіння. Зниження урожайності за такої обробки викликане ще і погіршенням фітосанітарного стану посівів – зростають пошкодженість ячменю хлібною жужелицею, дротяниками, ураженість збудниками основних хвороб, забур`яненість посіву. Але цих негараздів можна уникнути за рахунок проведення додаткового лущення важкими дисковими боронами та збільшення глибини чизельного обробітку. За результатами досліджень цих же вчених застосування нульових технологій вирощування ячменю ярого (Дніпропетровська область, Синельниківський район) не призводить до зниження продуктивності рослин лише за умови комбінування у сівозміні нульового обробітку з оранкою [16].

Таким чином, для вирощування ячменю ярого заміна оранки чизелюванням доцільна на високих агрофонах після культур, рештки яких добре подрібнюються. Мінімальний і нульовий обробіток на жорсткому стерньовому фоні є ризикованим і придатним під ячмінь лише у сприятливі за зволоженням роки на родючих грунтах.

За даними вчених Донецької дослідної станції, тривалий беззмінний нульовий обробіток призводить до гальмування грунтових мікробіологічних процесів, зміни видового складу бур`янів і збільшення їх кількості, зниження ефективності дії гербіцидів та урожайності ячменю на 0,5 т/га у порівнянні з оранкою.

Мінімальна і тим більше нульова технологія більше підходять для південних регіонів України – південного Лісостепу і Степу, де дуже часто бувають посухи, а за рахунок мінімальної технології зберігається волога в орному шарі грунту. До того ж, слід враховувати і стан поля: якщо поле дуже забур`янене або на його поверхні багато грубих рослинних решток, то мінімальна технологія неможлива. Тобто для застосування мінімального або нульового обробітку грунту слід враховувати стан конкретного поля, а саме: окрім забур`яненості та наявності рослинних решток звертати увагу на вологозабезпеченість орного шару, склад грунтів, погодно-кліматичні умови регіону.

Аналіз систем мінімального і нульового обробітку свідчить про те, що вони ґрунтуються на потужній хімічній забезпеченості, так як передбачають посилене застосування добрив і пестицидів. Окрім цього, ці системи потребують спеціальної техніки, високоінтенсивних сортів, що є високовартісними засобами виробництва. Таким чином, такі системи обробітку грунту є наслідком і показником високого економічного розвитку агрокомплексів і відповідних соціально-економічних умов їх функціонування. Господарствам з недостатнім матеріальним забезпеченням такі системи обробітку не під силу. Сучасний економічний стан сільськогосподарського виробництва разом з несприятливими погодними умовами вимагає подальшого скорочення затрат праці та енергії, зокрема за рахунок мінімального обробітку. Але мінімізація часто призводить до збільшення обсягів застосування добрив та пестицидів, що є дуже вартісним і до того ж шкідливим для довкілля. Тому до питань мінімізації обробітку грунту слід відноситися більш зважено і пам’ятати, що впровадження систем мінімального і нульового обробітку під дією потужної, часто непрофесійної і далеко небезкорисливої реклами може призвести до значних матеріальних затрат. Як результат виробник може одержати не обіцяну економію ресурсів та прибуток, а додаткові затрати та збитки.

Однозначно відповісти на питання – яку ж технологію слід застосовувати у конкретному господарстві – можна лише після ретельного дослідження природоресурсів і всіх аспектів виробництва конкретного господарства.

Вирощування ячменю є економічно вигідним, так як це експорторієнтована культура. Але це стосується лише зернового ячменю, стосовно ж пивоварного, то він, на жаль, досі залишається традиційно імпортованою культурою, так як українські аграрії ще не можуть повністю забезпечити солодову промисловість якісним товарним зерном. З такої нагоди ряд солодових компаній впроваджують спеціальні програми, які включають повну підтримку виробника товарної продукції, а саме: надання компанією-закупником якісного посівного матеріалу на виплат виробнику з наступним 100 % викупом виробленого зерна, надання виробнику допомоги в придбанні пестицидів і добрив, за необхідності – потрібної техніки [17].

Самі ж виробники визнають, що вирощування пивоварного ячменю ярого, а особливо на насіння, є економічно вигідним, хоч рентабельність вирощування цієї культури і залишається низькою (11,1 %) у порівнянні з вирощуванням пшениці (11,7 %) або кукурудзи на зерно (19,6 %) [18].

Але показники рентабельності вирощування товарного зерна ячменю залежать від рівня урожайності. Так, у господарствах, де урожайність ячменю складає до 2,0 т/га, вирощування ячменю є збитковим (-10 – -14 %); 2,1–3,0 т/га – 1,6–10,0 %; 3,1–4,0 т/га – 14,6–21,0 %; 4,1–5,0 т/га – 19–30 %; понад 5,0 т/га – 34–53 %. Для порівняння: рентабельність вирощування пшениці озимої з урожайністю понад 5,0 т/га складає 15–29 %, кукурудзи на зерно з урожайністю понад 10,0 т/га – 29–50 % [18]. Така ситуація складається внаслідок більш високої затратності вирощування зерна пшениці і кукурудзи у порівнянні з ячменем (особливо за рахунок внесення мінеральних добрив) та високої ціни реалізації 1 т товарного зерна ячменю. Останнє зумовлене ціновою ситуацією на ринку зерна, де спостерігається обвал цін на пшеницю і кукурудзу внаслідок перевищення пропозиції над попитом. Все це призводить до того, що позитивні результати з виробництва зернових у 2013–2014 маркетинговому році зможуть отримати лише виробники ячменю, прибутковість якого складатиме 1,7 %, в той час як виробники зерна пшениці і кукурудзи, скоріше за все, потерплять збитки (-3,1 % і -31 % відповідно) [18].

Висновки. В Україні можливе вирощування пивоварного ячменю та одержання високоякісної пивоварної сировини. Для цього бажано впроваджувати сорти вітчизняної селекції, краще пристосовані до місцевих умов вирощування. При цьому слід враховувати, що високий рівень рентабельності виробництва зерна ячменю можливий лише за умови досягнення високої (понад 5,0 т/га) урожайності. Це потребує чіткого дотримання агротехнічних вимог, використання сертифікованого насіннєвого матеріалу, застосування наукових підходів до ведення господарства, великих фінансових вкладень на 1 га, що можливе лише за високого рівня матеріально-технічної оснащеності. Але навіть у господарствах з недостатнім матеріальним забезпеченням, дотримуючись найменш затратних із елементів технології вирощування, як то оптимальний строк посіву, своєчасний моніторинг стану посіву з метою оптимізації застосування добрив і пестицидів, своєчасне збирання і т. п. та застосовуючи зважений підхід до найбільш затратних елементів технології, можна досягти істотної економії ресурсів, збільшення обсягів виробництва високоякісної продукції, а тим самим – підвищення прибутковості і рентабельності виробництва пивоварного ячменю ярого.

      Список використаних джерел
  • Кузнецова В. Н. Влияние качества солода на вкусовые и коллоидные показатели готового пива / В. Н. Кузнецова // Семнадцатый Международный форум, Сочи, 20–23 мая 2008 г. – www.factoria-trade.ru.
  • Лангер И. Основные принципы селекции пивоваренного ячменя / И. Лангер. – АО “Селген”, селекционная станция “Ступице”, Сибржина. – http://www.propivo.ru/index.html. – 26.05.04.
  • A Simple and Rapid Test for Gushing Tendency in Brewing Materials / [P. Vaag, P. Riis, AD. Knudsen, S. Pedersen, E. Meiling] // Proceeding of the European Brewery Convention Congress. – Oslo, 1993. – P. 155–162.
  • Dilly P. Gushing – eine Bestandsaufnahme / P. Dilly. – Brauwelt, 1988. – № 45. – P. 2062–2072.
  • Рябушев М. Гашинг пива. Як попередити ? / М. Рябушев. – Агрономіка, 2008. – № 1. – С. 12–13
  • Технологія вирощування ячменю ярого в умовах східної частини Лісостепу України / [В. В. Кириченко, В. М. Костромітін, С. І. Попов та ін.]; під ред.. В. В. Кириченка. – Харків: НААН; Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, 2011. – 170 с.
  • Вплив фонів живлення на врожайність та якість зерна пивоварних сортів ярого ячменю / [С. І. Попов, В. О. Скидан, М. Г. Цехместрук, Р. Д. Магомедов] // Селекція і насінництво. – 2004. – Вип. 89. – С. 206–210
  • Красиловець Ю. Г. Протруювання насіння ячменю ярого в захисті від кореневих гнилей / Ю. Г. Красиловець. Н. В. Кузьменко, А. Є. Литвинов // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. – 2013. – Вип. 14. – С. 76–84
  • Ячмінь / [В. А. Кононюк, З. Б. Борисонік, А. Г. Мусатов та ін.]. – К.: Урожай, 1986. – 144 с.
  • Губернатор В. С. Ячмінь / В. С. Губернатор. – К.: Урожай, 1977. – 104 с.
  • Васько Н. І. Ячмінь: методичні підходи та результати селекції на стійкість до основних хвороб та шкідників / Н. І. Васько, М. Р. Козаченко, Г. М. Звягінцева // Основи селекції польових культур на стійкість до шкідливих організмів. Навчальний посібник. За ред. В. В. Кириченка, В. П. Петренкової. – Харків, 2012. – С. 129–137.
  • Звягінцева Г. М. Характеристика зразків ячменю ярого за стійкістю до комплексу шкідливих організмів при різних методах оцінки / Г. М. Звягінцева, В. П. Петренкова, Н. І. Васько // Селекція і насінництво. – Харків: Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, 2012. - Вип. 101. – С. 47–55.
  • Марков Л. І. Хвороби ячменю та методи їх контролю / Л. І. Марков // Агроном, 2008. – № 4. – С. 162–179
  • Gushing – problem in der Praxis / L. Narziss, W. Back, E. Reicheneder. – Brauwelt, 1989. – 129. – № 12/13. – P. 500–502.
  • Носенко Ю. Системи обробітку грунту і аспекти розвитку / Ю. Носенко // АгроПерспектива, 2010. – № 3. – С. 64–66
  • Горобець А. Г. Мінімалізація обробітку грунту при вирощуванні ярого ячменю в Степу / А. Г. Горобець, А. І. Горбатенко, О. І. Цилюрик // Агроном, 2009. – № 4. – С. 40–45.
  • Ивашина А. Рынок пивоваренного ячменя Украины / А. Ивашина // Хранение и переработка зерна, 2013. – № 11(176). – С. 20–21.
  • Боднар О. У пошуках прибутковості / О. Боднар // Зерно, 2013. – № 11(92). – С. 32–38
Поделиться: